Педіатрія - Тяжка O.B. - Бронхіальна астма

Актуальність теми. Бронхіальна астма – одне з найтяжчих захворювань у дітей зі спадковою схильністю. У більшої частини дорослих дане захворювання починається в дитинстві. В усіх країнах світу протягом останніх 20-ЗО років відзначається значне зростання захворюваності на бронхіальну астму (поширеність її в Україні серед дітей становить 0,2-1 % ), при цьому спостерігається більш тяжкий перебіг, поява гормонозалежних форм і несприятливих наслідків хвороби, ран ня інвялідизація дітей та підлітків.

Мета заняття. Навчитися діагностувати бронхіальну астму в дітей, призначати диференційоване лікування з урахуванням тяжкості перебігу, надавати невідкладну допомогу при астматичному нападі, проводити профілактику захворювання.

Основна література

Дитячі хвороби / За ред. В.M. Сидельннкова, В.В. Бережного. – К.: Здоров'я, 1999. – С. 207-222.

Майданчик В.Г. Педиатрия. – Харьков: Фолио, 2004. – 1125 с.

Додаткова література

Шабалов Н.П. Детские болезни. – СПб. и др.: Питер, 1999. – С. 330-363.

Аллергические болезни у детей / Под ред. М.Я. Студеникина, И.И. Балоболкина. – М.: Медицина, 1998. – С. 188-229.

Допоміжні матеріали

1. Фактори, що сприяють розвитку та загостренню бронхіальної астми в дітей.

2. Патогенетичні ланки бронхіальної астми в дітей.

3. Класифікація бронхіальної астми в дітей.

4. Критерії тяжкості бронхіальної астми в дітей.

5. Клінічні особливості бронхіальної астми в дітей.

6. Ступеневий підхід до терапії бронхіальної астми.

7. Препарати, які застосовують у терапії дітей з бронхіальною астмою.

8. Алгоритм терапії астматичного нападу.

9. Алгоритм інтенсивної терапії тяжкого астматичного статусу.

Фактори, що сприяють розвитку та загостренню бронхіальної астми в дітей

1. Побутові алергени – домашній пил (кліщі родини Dermato-phagoides), книжковий пил.

2. Алергени тваринного походження – шерсть, пух, пір'я, лупа, екскременти, слина тварин (кішок, собак, кролів, овець) та комах (інсектів).

3. Грибкові алергени – плісняві та дріжджові гриби (Alternaria, Aspergillus, Mucor, Candida, Penicillium, Cladosporium та ін.).

4. Пилкові алергени – дерева, кущі, злакові та бур'яни.

5. Медикаментозні алергени – антибіотики, сульфаніламідні препарати, вітаміни, ацетилсаліцилова кислота та ін.

6. Віруси та вакцини (специфічна роль вірусів вивчена недостатньо) – АКДС (кашлюковий компонент).

7. Хімічні алергени (ксенобіотики) – хром, нікель, марганець, формальдегід та ін.

8. Харчові алергени.

Розвитку бронхіальної астми сприяють алергічна схильність (алергічний діатез), патологічний перебіг вагітності та пологів у матері дитини, недоношеність, полютанти (забруднення атмосферного повітря та приміщень), куріння (пасивне, активне).

Загостренню астми сприяють специфічні, тобто алергенні, фактори та неспецифічні – ГРВІ, фізичне навантаження, охолодження, психоемоційне навантаження, зміни метеоситуації (вітер, перепади температури й атмосферного тиску), забруднення повітря, психогенні фактори (хвилювання, переляк).

Патогенетичні ланки бронхіальної астми в дітей

1. Алергічне запалення дихальних шляхів:

- алергічні реакції негайного типу: гострі алергічні прояви (астматичний напад);

- алергічні реакції сповільненого типу: хронічне алергічне запалення дихальних шляхів.

2. Гіперреактивність бронхів:

- виникає внаслідок порушення рівноваги між збудливими (холінергічними, нехолінергічними, альфа-адренергічними) та гальмівними (бета-адренергічними та неадренергічними) системами регуляції бронхіального тонусу;

- крім того, нейрогенне запалення за участі пептидів може посилювати алергічне реагінзалежне запалення, що має місце при бронхіальній астмі.

3. Ендокринні порушення (дисоціація нейрон-імуно-ендокринного комплексу). Здійснюються через системи:

- гіпоталамус – гіпофіз – надниркові залози;

- гіпоталамус – гіпофіз – загруднинна залоза;

- гіпоталамус – гіпофіз – щитоподібна залоза.

4. Біомаркером бронхіальної астми є морфологічні та функціональні зміни еозинофілів.