Лідерство та стиль роботи менеджера - Скібіцька Л.І. - 9.6. Тип управління 9.9

Цей тип управління характеризується поєднанням високої турботи про виробництво (що виражається 9 балами) і високої турботи про працівників (також 9 балами). Графічно цей тип представлений у правому нижньому куті ГРІД (див. рис. 9.2). На відміну від інших типів, орієнтація 9.9 грунтується на пропозиції про відсутність внутрішнього протиріччя між метою діяльності організації і потребами персоналу. Синтез двох пріоритетів виявляється можливим у разі залучення працівників зі здібностями до визначення стратегій діяльності й успіху. Максимально високий рівень синтезу цих пріоритетів реалізується лише за допомогою такого управлінського процесу, що задовольняє потреби працівників у досягненні мети діяльності фірми. Потреби працівників задовольняються встановленням ефективних зв'язків взаємодії між ними в інтересах досягнення визначеної корпоративної мети. У цьому випадку можна вважати, що зміст типу 9.9 полягає в максимальному підвищенні ступеня участі кожного працівника в діяльності організації, відданості колективу і зацікавленості в благополуччі організації.

Мотивація. У теорії менеджменту, що випливає з формули 9.9, як один з фундаментальних принципів використовується теза про наявність необхідного зв'язку між потребами організації в досягненні мети виробничої й іншої діяльності та потребами працівників у повноцінних і престижних, а також прийнятних з матеріальної і моральної точок зору умов роботи. Керівник прагне внести свій вклад в успіх організації, домагаючись залучити кожного працівника до діяльності конкретного підрозділу таким чином, щоб забезпечити його максимальний внесок. Атмосфера довіри до працівника поширюється в межах усієї організації, вона стає "заразливою", надихає працівників на досягнення успіхів, сприяє прояву ентузіазму, ініціативи, розкутості і щирості.

Поведінкові елементи

Ініціативність. Орієнтація на формулу 9.9 допускає реалізацію сильного "проорганізаційного" стилю менеджера, що повинен виявляти активність, енергійність і здатність до виконання значного обсягу роботи. Енергія менеджера спрямовується на розкутий і творчий прояв ініціативи, що пробуджує активну участь підлеглих у справах організації.

Не всі прояви ініціативи мають однаковий мобілізуючий потенціал, тому менеджер типу 9.9 планує свою діяльність, виділяє в ній пріоритети, здійснюючи їхню безупинну перевірку протягом усієї діяльності щодо досягнення запланованої мети. Крім того, він враховує такий фактор, як розходження ступеня терміновості двох чи декількох однаково важливих проблем. Далі, якщо виникають дві однаково важливі проблеми, то насамперед братиметься до уваги та, котра обіцяє більший економічний ефект. Якщо обидві проблеми обіцяють дати однаковий економічний ефект, то пріоритетне значення надається рішенню тієї проблеми, яка буде пов'язана з меншими витратами. Ініціативність виступає атрибутом членства в організації.

Інформативність. У випадку типу управління 9.9 інформативність і задоволення інформаційних потреб керівника мають всебічний і вичерпний характер, що забезпечує аналітичну оцінку всіх фундаментальних підходів, а це збільшує імовірність повного розуміння реальних проблем. Про такого керівника звичайно говорять, що він "знає, про що говорить" чи "він у курсі всіх подій". Такий керівник надає важливого значення опрацюванню фактів і даних, виявленню як суперечливих, так і допоміжних доказів. Він проводить чітке розмежування між фактом і думкою. Таке активне прагнення до знання суті речей підсилюється властивою менеджеру "допитливістю".

Діалог з постановкою різних питань може являти собою двосторонній процес, коли підлеглі мають право ставити запитання керівнику, а керівник - підлеглим. Питання відіграють ключову роль у плані забезпечення інформованости, однак у випадку типу 9.9 вони мають одну специфічну рису, а саме: допускають розгорнуту відповідь. Це питання типу "Як Ви оцінюєте ситуацію?", "У чому Ви бачите сенс усього цього?" чи "Що Вам відомо про це?".

Реакція однієї сторони на поставлене питання пов'язана з постановкою інших запитань, при цьому обговорювані факти, дані чи думки порівнюються з іншими даними, щоб визначити їхні несуперечності, цілісності тощо. Такий підхід дає змогу виробити логічну основу для взаєморозуміння і зібрати розрізнені дані в єдине ціле.

Захист своєї думки. Подання інформації й обмін ідеями відбуваються оперативно. Іншими словами, переконання формулюються і виражаються, а розбіжності обговорюються прямо, логічно обґрунтовано і переконливо. Підхід типу "давайте говорити все як є" свідчить про щирість менеджера, у результаті він завжди завойовує собі повагу підлеглих, що цінують його думки, переконання і цінності доти, поки вони не втратять своєї привабливості під тиском суперечливих фактів. Готовність відстоювати свою думку буде зумовлювати ставлення до нього з боку підлеглих і колег як до людини із сильною волею й упевненому в собі, а здатність до сприйняття альтернативних точок зору буде гарантуватиме йому те, що ці риси не будуть сприйматися як прояв зарозумілості і консерватизму.

Активний захист своєї думки підвищуватиме ймовірність того, що кожна точка зору одержить свою частку уваги.

Прийняття рішень. Рішення можуть прийматися і доводитися до підлеглих способом, схожим на експромт. Завдяки всебічній інформованості менеджера і його здібності до переконливого захисту своєї думки, прийняте ним рішення може здаватися самоочевидним способом дії, не пов'язаним із прерогативами керівника і його єдиноначальністю.

Коли рішення обходять кількох людей, то в рамках формули 9.9 процес прийняття рішень спрямований на досягнення взаєморозуміння і згоди між усіма, кого стосується рішення. Поєднання двох слів "взаєморозуміння" і "згода" відіграє важливу роль у такому контексті, тому що дії без взаєморозуміння практично нічим не відрізняються від слухняності чи покірності. Далі, людина може розуміти що-небудь, не погоджуючися з цим, але послідовно й активно виконувати необхідні дії.

Критичний аналіз. Орієнтація на тип 9.9 допускає наявність зворотного зв'язку, але вона не обмежується ідеєю зворотного зв'язку і включає ширшу концепцію критичного аналізу. Критичний аналіз має на увазі безупинні дослідження і перевірку не тільки змісту рішень, а й способів та мотивів їхнього здійснення. Ефективний критичний аналіз дає змогу досліджувати процеси, що протікають у потрібному напрямі, а також виявити спірні моменти. Аналіз успіху нерідко дозволяє одержувати додаткові корисні знання, що сприяють досягненню цілей діяльності організації, причому більш ефективним способом, ніж при аналізі власне проблем діяльності. Безупинний аналіз забезпечує ефективність процесу в максимальній кількості його "вузлових точок". Перешкоди на шляху ефективної діяльності породжуються багатьма причинами. Жодна з них не може розглядатися як більш важлива порівняно з іншою, тому що остання може однаковою мірою утруднювати рішення. Найбільше поширені з таких причин логічні помилки, особистий інтерес, сховані для обговорення проблеми, заздрість, протекціонізм, нездатність зробити вибір, коментарі, що спричинюють страх підлеглих, неефективне планування часу, некомпетентне прийняття цілей з низьким пріоритетом, ігнорування внеску тих чи інших виконавців. Критичний аналіз дає змогу усунути багато що з цих перешкод шляхом заглибленого дослідження і вивчення. Його можна також використовувати як "компас", завдяки чому менеджер зможе "лавірувати" між факторами, що спотворюють рішення і знижують їхню ефективність.

Формула типу 9.9: "Я докладаю енергійні зусилля, спрямовані на ефективне виконання своїх обов'язків, і інші співробітники з ентузіазмом підтримують мене в цьому. Перебуваю процесі постійного пошуку і підтвердження інформації. Запрошую співробітників висловлюватися з різних причин, не ховаючи поглядів, уявлень і переконань, що відмінні від моїх. Безупинно переоцінюю свої і чужі погляди, переконання і перевіряю ще раз факти, надані мені, на предмет їх відповідності реальній дійсності.. Вважаю важливим висловлювати свої тривоги, побоювання і переконання. Якщо я маю справу з більш ефективними ідеями, ніж чим мої власні, то завжди змінюю свою позицію. При виникненні конфліктної ситуації намагаюся з 'ясувати причини конфлікту, щоб усунути джерело конфліктів у майбутньому. Я надаю великого значення прийняттю оптимальних рішень. Прагну до згоди і до того, щоб бути зрозумілим. Заохочую зворотний зв'язок з підлеглими, що дозволяє підвищити ефективність операцій".