Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Форма трудового договору

Трудовий договір у формі контракту укладається тільки з тими категоріями працівників, яких визначено відповідними законодавчими і нормативними актами. Такими актами є за­кони України "Про підприємництво" (ст. 9), "Про підприємс­тва в Україні" (ст. 16), "Про установи" (ст. 15,49), "Про статус Академії наук України" (ст. 7), "Про товарну біржу" (ст. 12), "Про оплату праці" (ст. 20), "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" (ст. 25), "Про споживчу кооперацію" (ст. 14), "Про статус і соціальний за­хист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ст. 42), "Про адвокатуру" (ст. 8), "Про селянсь­ке (фермерське) господарство" (ст. 23), постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.93 N° 203 "Про застосування кон­трактної форми трудового договору з керівниками підпри­ємств, що перебувають у загальнодержавній власності" та від 06.02.92 № 63 "Про впорядкування і матеріальне забезпечен­ня в галузі спорту" (п. 4) та ін.

Механізм застосування контрактної форми викладено в Положенні про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженому постано­вою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 № 170 "Про впо­рядкування застосування контрактної форми трудового дого­вору". Це положення визначає порядок укладання контрак­тів при прийнятті (найманні) на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також для громадян.

Контрактна форма трудового договору застосовується тіль­ки щодо працівників, які працюють або влаштовуються на роботу за трудовими договорами, укладеними:

— на певний строк;

— на виконання певної роботи.

Не можна укладати контракт із працівниками, якщо їхня робота має безстроковий характер. Контракт укладається обов'язково в письмовій формі в двох примірниках, по одно­му для кожної сторони. При цьому примірники мають одна­кову юридичну чинність.

Умови контракту не можуть погіршувати становище пра­цівника порівняно із передбаченим чинним законодавством. Якщо в контракт внесено гірші умови, то вони вважаються недійсними (ст. 9 КЗпП України). Контракт набирає чинності з моменту його підписання або з дати, зазначеної в ньому са­мому, і може бути змінений тільки за згодою сторін, скла­деній у письмовій формі.

Контракт є підставою для видання власником або уповно­важеним ним органом наказу (розпорядження) про прийнят­тя працівника на роботу.

У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця на підставах, визначених контрактом, але не передбачених чин­ним законодавством, звільнення працівника провадиться за п. 8 ст. 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, установле­них чинним законодавством і контрактом. Якщо сторонами не виконуються або неналежно виконуються зобов'язання, передбачені в контракті, то його можна достроково розірвати із попередженням відповідної сторони за 2 тижні.

Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу пра­цівника у разі його захворювання або інвалідності, що переш­коджають виконанню роботи за контрактом, порушення ро­ботодавцем законодавства про працю, невиконання або нена­лежного виконання ним обов'язків, передбачених контрактом та з інших поважних причин. Звільнення працівника в цьому разі провадиться відповідно до ст. 39 КЗпП України.

За 2 місяці до закінчення терміну дії контракту за згодою сторін його можна продовжити або укласти на новий термін.

Термін укладання трудового договору

Трудові договори укладаються:

— на невизначений термін;

— на певний термін, установлений за згодою сторін;

— на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП України).

Конкретний термін їхньої дії встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним орга­ном. За загальним правилом трудові договори укладаються на невизначений термін.

Трудові договори, укладені на певний термін, можуть укладатися на будь-який точно визначений трудовим догово­ром термін за згодою сторін, якщо трудові відносини не мож­на встановити на невизначений термін з урахуванням перед­бачуваної роботи або умов її виконання, або інтересів праців­ника, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Строковий трудовий договір відрізняється від договору, укладеного на невизначений термін тим, що:

— по-перше, власник або уповноважений ним орган мо­жуть припинити трудові відносини з працівником після за­кінчення строку договору без зазначення причин;

— по-друге, працівник може відмовитися від права звіль­нення за власним бажанням протягом усього строку договору.

При укладанні трудового договору на певний час термін установлюється за згодою сторін і може визначатися як конк­ретно, так і за часом настання певної події (наприклад, повер­нення на роботу робітниці з відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і по догляду за дитиною, повернення особи, котра звільнилася з роботи у зв'язку з призовом на дійсну строкову військову або альтернативну службу, обранням народним де­путатом (чи на виборну посаду) або для виконання певного обсягу робіт).

Різновидом строкових трудових договорів є також догово­ри про тимчасову і сезонну роботу (ст. 7 КЗпП України).

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом пев­ного періоду (сезону).

Робота визнається сезонною тільки тоді, коли вона є в Пе­реліку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому По­становою Кабінету Міністрів України від 28.03.97 № 278.

Трудовий договір при прийнятті на сезонну роботу може бути укладено на термін, що не перевищує тривалості сезону.

Трудовий договір із тимчасовими працівниками може бути укладено на термін до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце робо­ти (посада), — до 4 місяців.

Трудовий договір із тимчасовим працівником вважається продовженим на невизначений термін, якщо цей працівник пропрацював понад 2 (або 4) місяці і жодна зі сторін не зажада­ла припинення трудових відносин, або якщо працівника було звільнено і знову прийнято на ту саму роботу на те саме під­приємство (в установу, організацію) після перерви, що не пе­ревищує одного тижня, якщо при цьому термін роботи праців­ника до і після перерви в цілому перевищує 2 (або 4) місяці.

У зазначених випадках працівник не вважається тимчасо­вим із дня першопочаткового укладення трудового договору.

Трудовий договір на час виконання певної роботи укла­дається в тому разі, коли час закінчення роботи може бути визначено лише приблизно.

Закінчення обумовленої договором роботи надає право обом сторонам припинити його дію.

Якщо після закінчення обумовленої договором роботи тру­дові відносини тривають і жодна зі сторін не ставить питання про їхнє припинення, то вважається, що трудові відносини продовжено на невизначений термін (ст. 39 КЗпП України).

Працівники за зазначеним договором користуються тими самими правами, що й працівники, які уклали трудовий до­говір на невизначений термін (право на відпустку тощо).

Форма трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Дотримання письмової форми обов'язкове:

а) при організованому наборі працівників;

б) при укладанні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними або геологічними умовами й умовами підвищеного ризику для здоров'я;

в) при укладанні контракту;

г) якщо працівник наполягає на укладенні трудового дого­вору в письмовій формі;

д) в інших випадках, передбачених законодавством Украї­ни (ст. 24 КЗпП України).

Відповідальність за належне оформлення трудового дого­вору покладається на власника або уповноважений ним орган, що здійснює управління підприємством, установою, організа­цією. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Зарахування працівника на роботу за наказом (розпоря­дженням) і фактичне допущення його до роботи, як правило, мають збігатися за часом. Якщо між ними є розбіжність, то моментом виникнення трудових відносин є фактичне допу­щення працівника до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншо­го підприємства, установи, організації, не може бути відмов­лено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадяни­ном, якому за медичними показаннями запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.