Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Тимчасове виконання обов'язків на посаді

При укладанні трудового договору угодою сторін може бути обумовлено випробування з метою перевірки відповід­ності працівника роботі, яка йому доручається.

Умови випробування мають бути зазначені в наказі (розпо­рядженні) про прийняття на роботу (ст. 26 КЗпП України).

Ініціатива про встановлення випробування звичайно вихо­дить від власника або уповноваженого ним органу. Однак остаточне рішення про включення цієї умови до трудового до­говору залежить від погодження сторін, тому що законодавс­твом обумовлено встановлення випробування тільки за погодженням сторін.

У період випробування на працівників поширюється зако­нодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, які не досягли 18 років, молодих робітників після закінчення професійно-технічних і техніч­них училищ, молодих спеціалістів після закінчення вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, звільнених у за­пас із військової або альтернативної служби, інвалідів, на­правлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших ви­падках, якщо це передбачено законодавством (ст. 26 КЗпП України).

У ст. 27 КЗпП України встановлено терміни випробування при прийнятті на роботу в межах:

— 1 місяця — для робітників;

— З місяців, а в окремих випадках за погодженням із профспілковим органом — 6 місяців для інших категорій пра­цівників.

Якщо працівник у період випробування був відсутнім на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, то термін випробування може бути про­довжено на відповідну кількість днів, протягом яких праців­ник був відсутнім.

Місячний термін випробування закінчується відповідного числа наступного місяця. Так, термін, що почався 15 квітня, закінчується 15 травня. Якщо відповідного числа в наступно­му місяці немає (наприклад, 29 лютого або 31 квітня), то тер­мін випробування закінчується в останній день наступного місяця (відповідно 28 лютого і ЗО квітня). Якщо закінчення терміну випробування припадає на неробочий день, то остан­нім днем цього терміну вважається перший після цього робо­чий день. Такий порядок обчислення діє і для інших термінів випробування.

Встановлені законодавством граничні терміни випробу­вання не можуть бути збільшені чи продовжені ні власником, ні уповноваженим ним органом, ні самим працівником.

Якщо термін випробування закінчився, а працівник пра­цює і далі, то він вважається таким, що витримав випробу­вання, і розірвання трудового договору допускається тільки на загальних підставах.

Видання в такому разі спеціального наказу (розпоряджен­ня) про прийняття на роботу особи, яка витримала випробу­вання, не потрібно (за винятком державних службовців).

У разі незадовільного результату випробування, тобто при встановленні невідповідності працівника роботі, на яку його приймали, звільнення здійснюється власником або уповнова­женим ним органом (без згоди на це профспілкового органу) за ст. 28 КЗпП України.

6.6. Робота за сумісництвом

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої регулярної роботи на умовах трудового дого­вору у вільний від основної роботи час на тому самому або на іншому підприємстві, в установі, організації або в громадяни­на (підприємця, приватної особи) за наймом.

Для роботи за сумісництвом не потрібно мати згоди влас­ника або уповноваженого ним органу за основним місцем ро­боти. Відповідно до законодавства (Положення про умови ро­боти за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене спільним наказом Мініс­терства праці, Міністерства юстиції і Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43) не вважається сумісництвом:

— технічна, медична, бухгалтерська й інша експертиза з разовою оплатою праці;

— педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше ніж 240 годин за рік;

— виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров'я в обсязі не більше ніж 12 годин на місяць із разовою оплатою праці;

— керівництво аспірантами в науково-дослідних устано­вах і вищих навчальних закладах вченими і висококваліфіко­ваними спеціалістами, які не числяться в штаті цих установ і навчальних закладів, з оплатою їхньої праці з розрахунку 50 годин за рік за керівництво кожним аспірантом; завідуван­ня кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, які займають керівні посади в наукових закладах і науково-дослідних установах, з оплатою з розрахунку 100 го­дин за навчальний рік;

— проведення консультацій науковцями науково-дослід­них інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров'я в лікувально-профілактичних за­кладах в обсязі до 240 годин на рік із погодинною оплатою праці;

— робота за договорами провідних наукових, науково-пе­дагогічних і практичних працівників з короткострокового навчання кадрів на підприємствах і в організаціях;

— інша робота, виконувана в тому разі, якщо на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці на основній та інших роботах не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи;

— виконання обов'язків, за які встановлено доплату до окладу (ставки) у відсотках або гривнях.

Виконання перелічених вище робіт допускається в робо­чий час із дозволу керівника підприємства, установи, органі­зації без утримання із заробітної плати.

Не є також роботою за сумісництвом і такі роботи (вико­нання їх не допускається в робочий час):

— літературна робота, у тому числі редагування, переклад і рецензування окремих творів, оплачувані з фонду авторсько­го гонорару; переписування нот, виконуване за завданням підприємств;

— організація і проведення екскурсій на умовах погодин­ної або відрядної оплати праці, а також супровід туристичних груп у системі туристсько-екскурсійних установ профспілок.

Не належать до роботи за сумісництвом і можуть викону­ватися як в основний робочий час, так і поза ним:

1. робота без посідання штатної посади на тому самому під­приємстві, в установі, організації:

— виконання вчителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-просвітницьких, а та­кож вищих навчальних закладів обов'язків із завідування ка­бінетами, лабораторіями і відділеннями; педагогічна робота керівних та інших працівників навчальних закладів; керів­ництво предметними і цикловими комісіями;

— керівництво виробничим навчанням і практикою учнів та студентів;

— чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу;

2. робота вчителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівняних до них за оплатою праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчаль­них закладів з підготовки працівників мистецтва та музичних відділень (факультетів), інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму навчального навантаження, педагогічна робота й керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.

Забороняється виконувати роботу за сумісництвом (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики):

— особам, що є відповідно до Закону України "Про держав­ну службу" державними службовцями;

— керівникам державних підприємств, установ, організа­цій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів та ін.) та їхнім заступникам.

Обмеження на сумісництво додатково до передбачених чинним законодавством можуть уводитися керівником дер­жавних підприємств, установ, організацій разом зі профспіл­ковими комітетами тільки для працівників деяких професій і посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливи­ми або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до результатів, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я і безпеки виробництва. Обмеження та­кож поширюються на осіб, вік яких менше 18 років, і вагіт­них жінок.

Працівник, якого приймають на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, зобов'язаний пред'явити власникові або уповноваженому ним органу пас­порт.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично вико­нану роботу. При встановленні сумісникам з узгодженою оплатою праці нормованих завдань на підставі технічно обґрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими резуль­татами за фактично виконаний обсяг робіт.

Отримана за роботу за сумісництвом заробітна плата при розрахунку середнього заробітку на основній роботі не врахо­вується, крім заробітної плати:

— вчителям і викладачам, які працюють у кількох серед­ніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них за оплатою праці працівників, а також педагогічним пра­цівникам дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи;

— сестрам милосердя Товариства Червоного Хреста і Чер­воного Півмісяця України.

Загальним принциповим правилом при наданні відпустки особам, які працюють за сумісництвом, є те, що відпустка за місцем роботи за сумісництвом надається одночасно з відпус­ткою за основним місцем роботи.

При визначенні тривалості відпустки сумісників, які від­працювали менше 6 місяців, необхідно мати на увазі, що, якщо працівник має право на відпустку за місцем основної роботи і цю відпустку йому надають, за місцем роботи за сумісництвом відпустку він одержує незалежно від того, від­працював він там 6 місяців чи ні.

Якщо працівникові за місцем основної роботи за перший рік роботи відпустка надається авансом (ст. 79 КЗпП Украї­ни), тобто до закінчення 6 місяців, відпустку за місцем роботи за сумісництвом він має одержати також авансом, причому відпустку йому буде надано не пропорційно до відпрацьовано­го часу, а повністю. Якщо тривалість відпустки за місцем ро­боти за сумісництвом менша, ніж за місцем основної роботи, працівникові, на його прохання, надається додаткова відпус­тка без збереження заробітної плати на необхідну кількість днів.

Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться на під­ставах, передбачених законодавством, а також у разі прий­няття працівника, що не є сумісником, чи обмеження суміс­ництва у зв'язку з особливими умовами і режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за суміс­ництвом робиться на бажання працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

Тимчасове виконання обов'язків на посаді

Правове становище осіб, які тимчасово виконують обо­в'язки на посаді, залежить від того, призначені вони для ви­конання обов'язків на вакантну посаду чи для заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Призначення працівника виконуючим обов'язки на ва­кантну посаду не вважається тимчасовим заміщенням.

Таке призначення, по суті, є переведенням на іншу постійну роботу. Тобто у цьому випадку необхідна згода працівника.

Особи, призначені виконуючими обов'язки на вакантні посади, мають такі самі права й виконують такі самі обо­в'язки, як і інші працівники підприємства. Вони мають пра­во на отримання заробітної плати й інших видів матеріально­го заохочення відповідно до займаної посади. Переведення їх на іншу постійну роботу може здійснюватися тільки за їх­ньою згодою.

Звільнення з посади, на якій вони виконують обов'язки, можливе тільки у випадках, передбачених законодавством.

Якщо на працівника покладається виконання обов'язків на посаді, призначення на яку здійснюється уповноваженим органом, його може бути звільнено (у разі незатвердження на цій посаді) керівником підприємства, установи, організації з обов'язковим наданням роботи відповідно до кваліфікації та посади не нижче тієї, на якій він був до переведення.

У разі відмови працівника від такої роботи він підлягає звільненню за п. 2 ст. 40 КЗпП України з виплатою середньо­місячного заробітку. Особи, вперше прийняті на підприємс­тво, в установу, організацію на вакантні посади, мають при­значатися не виконуючими обов'язки, а на постійну роботу, їм також може встановлюватися випробувальний термін у по­рядку, передбаченому чинним законодавством.

Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника вважається тимчасовим заміщенням. Воно допускається в разі виробничої необхідності або може бути пов'язане з розпо­рядницькими функціями і з правом підпису відповідних до­кументів. Працівникові, який заміщає посаду, виплачується різниця між його фактичним окладом (з урахуванням надба­вок) і посадовим окладом працівника, який заміщається (без урахування персональної надбавки). Різниця між окладами виплачується лише в тому разі, якщо працівник не є штатним заступником за посадою, що заміщається.

При покладанні виконання обов'язків керівника на його штатного заступника питання про оплату вирішується залеж­но від того, чи вакантна посада керівника. Якщо посада не ва­кантна і той, хто її посідає, тільки тимчасово відсутній, то оплата не провадиться. За наявності вакантної посади заступ­ник має право на отримання різниці в заробітній платі за виконувану роботу.

Статутом організації може бути передбачено виплату різ­ниці в окладі і при заміщенні заступником тимчасово відсут­нього керівника.