Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Звільнення у разі тривалого нез'явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності

(у тому числі за відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважної причини)

"Зуміти змінити стан справ - головна властивість керівника. А змінювати його раніше від інших — характерна ознака творчої особистості" (Перший закон керівництва Джея).

Прогулом вважається нез'явлення на роботу протягом усього робочого дня або відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин. Він розцінюєть­ся як один із найбільш тяжких дисциплінарних проступків.

З огляду на ступінь тяжкості наслідків прогулу власник або уповноважений ним орган мають право звільнити праців­ника і за одноразовий прогул, однак тільки за згодою проф­спілкового органу. На практиці бувають такі форми прогулу:

— використання відпустки або відгулів без дозволу влас­ника або уповноваженого ним органу;

— залишення роботи працівником до закінчення 2-тижне­вого терміну при розірванні трудового договору, укладеного на невизначений термін, без дозволу власника або уповнова­женого ним органу;

— розірвання трудового договору особою, направленою на роботу після закінчення навчального закладу, без згоди влас­ника або уповноваженого ним органу;

— ігнорування працівником без поважних причин роботи у вихідний день, якщо цей день відповідно до наказу власни­ка або уповноваженого ним органу за погодженням із проф­спілковим органом було оголошено робочим днем і наказ до­ведено до працівника під розписку;

— направлення у медвитверезник та ін.

Не можуть бути прогулом такі порушення:

— відмова працівника від переведення на іншу роботу в разі виробничої необхідності або простою, якщо така робота протипоказана йому за станом здоров'я;

— нез'явлення на роботу з поважних причин (за згодою власника або уповноваженого ним органу, у разі захворюван­ня, при догляді за хворим членом сім'ї, що підтверджується медичною довідкою або лікарняним листком);

— відмова працівника від переведення на іншу роботу, що потребує укладення з ним договору про матеріальну відпові­дальність;

— відмова працівника від переведення на легшу роботу, яку слід надати йому відповідно до медичного висновку, та ін.

При звільненні за прогул власник або уповноважений ним орган зобов'язані взяти від працівника письмове пояснення причини невиходу на роботу. У разі відмови працівника пояс­нити причини прогулу складається акт. Для звільнення пра­цівника за п. 4 ст. 40 КЗпП України власник або уповноваже­ний ним орган має попередньо дістати згоду профспілкового органу.

У разі відсутності працівника на роботі без поважних при­чин протягом тривалого часу днем звільнення за прогули вва­жається перший день його фактичного прогулу, якщо до ви­дання наказу про звільнення він не приступив до роботи.

Працівник, звільнений за прогул без поважних причин, втрачає стаж безперервної роботи.

Звільнення у разі тривалого нез'явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності

Власник або уповноважений ним орган має право звільни­ти працівника у разі нез'явлення його на роботі більше 4 міся­ців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не врахо­вуючи відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами.

Разом із тим законодавством України при певних захворю­ваннях установлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) працівника.

Це стосується туберкульозу та деяких інших захворювань. При цьому необхідно мати на увазі, що закон надає право власникові або уповноваженому ним органу звільнити пра­цівника з цих мотивів, але не вимагає від нього це робити. Тобто власник або уповноважений ним орган має сам прийня­ти рішення про таке звільнення.

При підрахунку терміну невиходу працівника на роботу не можна приєднувати окремі періоди. Забороняється звільняти працівника, якщо він:

— утратив працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням до поновлення працездат­ності або встановлення йому групи інвалідності;

— утратив працездатність у зв'язку із захворюванням на туберкульоз. У такому разі місце роботи (посада) зберігається за ним до 10 місяців;

— вилікувався, незважаючи на те, що хворів більше 4 мі­сяців.

На практиці звільнення працівника, який занедужав на тривалий час, провадиться тільки в тому разі, якщо його не можна замінити іншим або перерозподілити його роботу се­ред працівників. Тобто при звільненні працівника на цій під­ставі вирішальне значення має не тривалість захворювання працівника, а необхідність у ньому на виробництві і конкрет­ні обставини.

З причин тривалого невиходу на роботу внаслідок тимчасо­вої непрацездатності також може бути звільнено працівників, направлених на примусове лікування від алкоголізму за рі­шенням суду в психоневрологічні лікарні.

Звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України має здійснюватися після одержання попередньої згоди профспілкового органу.