Менеджмент підприємства - Хомяков В.І. - Розділ 3. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

3.1. Планування

3.1.1. Загальні положення

Планування - це процес підготовки на перспективу рішень про те, що, ким, як і коли повинно бути виконане. Необхідність планування пояснюється двома причинами: тривалістю існування підприємства і постійною невизначеністю майбутнього. Зміни в оточуючому середовищі або помилки при прийнятті рішень можуть призвести до того, що події відбуваються не так, як передбачало керівництво при розробці плану. Тому плани необхідно переглядати. Планування включає такі етапи: постановка цілей, визначення висхідних передумов, виявлення альтернатив, вибір найкращої альтернативи або альтернатив, введення плану в дію, виконання плану. Складові частини плану: цілі, програми, нормативи, правила, процедури, методи, кошториси.

Цілі - це бажані результати, які хоче досягти підприємство. Це можуть бути:

- творчі цілі, здійснення яких потребує пошуку нових шляхів зменшення витрат, впровадження кращих методів виробництва нових товарів або захоплення нових ринків;

-цілі, досягнення яких означає вирішення проблеми;

- цілі самовдосконалення, спрямовані на усвідомлення менеджерами своїх недоліків і розробку плану їх усунення;

- цілі звичайних робочих обов'язків. Вони формулюються для того, щоб чітко визначити, за якими результатами керівник може оцінити свою роботу. Наприклад, мета - "Не перевищувати кошторису витрат у цьому місяці".

Програма - це частина плану, що визначає узгоджений у часі, за результатами та ресурсним забезпеченням комплекс дій виконавців для досягнення поставлених цілей.

Нормативи - це розрахункові величини витрат робочого часу, грошових та матеріальних ресурсів, що використовуються при плануванні господарської діяльності підприємства.

Правила визначають напрямок і загальні межі дії апарату управління. Правила мають велике значення, оскільки вони дозволяють менеджерам середнього та нижчого рівнів вирішувати свої проблеми, не звертаючись кожного разу до керівництва за вказівками. Правила можуть включати в себе заборону приймати подарунки від постачальників фірми, розклад роботи складів, порядок відпусток працівників та менеджерів тощо.

Процедури - це суворо встановлена послідовність дій в конкретних ситуаціях, що часто мають місце. Вони визначають чіткий порядок виконання конкретної роботи (увімкнення і вимкнення конвеєрної стрічки, запуск літака, складання кошторису тощо).

Метод - це спосіб виконання завдання за допомогою певних операцій.

Кошториси — це плани витрат грошових засобів. Існують різні види кошторисів, такі як: кошториси поточних витрат, операційних витрат, капітальних вкладень, закупівлі матеріалів тощо.

Види планування можна класифікувати за кількома критеріями: -за ступенем охоплення: загальне планування (що охоплює всі галузі й величини) і часткове планування (охоплює тільки певні галузі й величини);

- за змістом планування в аспекті підприємницької політики: стратегічне (пошук нових можливостей і продуктів); тактичне (створення передумов для відомих можливостей і товарів) і оперативне планування (реалізація даної можливості);

- за предметом планування: цільове планування (визначення загальних, стратегічних, тактичних і оперативних цілей і обмежень); планування засобів (планування потенціалів, таких як персонал, обладнання, матеріали, фінанси, інформація); програмне планування (планування програм виробництва та збуту) і планування дій (наприклад, спеціальних, продажів і заходів по вербуванню працівників);

- за сферами функціонування: планування збуту (планування мети збуту, програми дій, витрат на збут, розвиток збуту), планування виробництва (планування програми і ходу виробництва), планування заготівель (планування потреб, закупок), інвестиційне планування, планування фінансів (планування платіжних засобів, покрить та вкладень капіталів);

- за горизонтами планування, тобто за тривалістю планового періоду: короткострокове (щотижневе, місячне, квартальне, піврічне, річне), середньострокове (від одного до п'яти років) і довгострокове (5-10 років) планування.

Визначальними принципами планування є деталізація, точність, повнота та ясність, безперервність, еластичність та гнучкість планування [6].

План повинен давати можливість пристосовуватися до зміни умов, інакше він буде "жорстким". Жорстке планування використовується все менше. Принцип еластичності планування вимагає:

- впровадження планових резервів (наприклад, ліквідності, резервів сталості (стійкості) по відношенню до різкого зростання попиту);

- прийняття до уваги еластичності альтернатив (наприклад, віддати перевагу багатоцільовим верстатам замість одноцільових, системі виготовлення будівельного каменю замість громіздких споруд);

- використання відстрочки планування там, де після перебігу певного відрізка часу поліпшується поінформованість;

- тривалих відстрочок запланованих рішень.

Будь-яке підприємство має свою ієрархію планування. Пов'язані ієрархією плани знаходяться один з одним в деякому "виробничому співвідношенні". В ряду спів підлеглості розрізняють такі види планування: загальне (місія фірми); стратегічне; тактичне (планування умов господарчих операцій — виробничих потужностей, засобів виробництва, капіталів, інвестицій, персоналу, територіального розміщення тощо); оперативне (планування конкретних програм, дій та акцій).