Менеджмент підприємства - Хомяков В.І. - Система Скенлона

Ця система є стратегією підвищення продуктивності. Вона включає три такі ключові елементи: співробітництво і кооперацію між рядовими працівниками, керівництвом і профспілками; залучення працівників до раціоналізаторства; розподіл прибутку в результаті підвищення продуктивності безпосередньо з працівниками фірми.

Особливістю програми Скенлона є розподіл прибутку залежно від підвищення продуктивності щомісячно, а не один раз на рік. Це дозволяє співробітникам спостерігати як позитивні результати діяльності фірми, так і невдачі й спади, що мають місце.

Розглянемо найпростіший варіант системи Скенлона, що базується на формулі базового коефіцієнта. Ця формула враховує частку витрат на робочу силу в обсязі реалізованої продукції. Для обчислення допустимих витрат на заробітну плату для кожного періоду використовується такий коефіцієнт:

Використовуючи цей коефіцієнт з урахуванням конкретно реалізованої продукції, в кожному періоді, знаходять допустимі витрати на робочу силу. Ці витрати порівнюють з фактичною заробітною платою. Якщо остання нижча за допустиму, то сплачують премію, яку розподіляють між компанією і працівниками у відношенні 25:75 відповідно. Із частки працівників частину грошей можна розмістити в резерв премій, який виконує дві важливі функції. Він є буфером на випадок недостатності коштів у наступні місяці. Його використовують також для додаткового заохочення за тривале зростання результативності. В кінці року резерв, що залишився, розподіляють таким же чином, що і місячну премію, але резерву більше не залишають. Якщо резерв негативний, збиток бере на себе компанія. Приклад розрахунку премії за системою Скенлона наведено в таблиці 3.7 (базовий коефіцієнт дорівнює 0,283).

Таблиця 3.7. Приклад розрахунку премій за системою Скенлона

В нашому прикладі відбулося абсолютне збільшення запасу, а відтак товарів було продано менше, ніж вироблено. Використовуючи базовий коефіцієнт 0,283, знаходимо допустимі витрати на робочу силу, які відображені в рядку 6. Відраховуємо з них фактичну заробітку плату і одержуємо загальний преміальний фонд (рядок 8). Якби він був від'ємним, премія б не сплачувалася, а дефіцит був би перекритий за рахунок преміального резерву. Таким чином, працівників спонукають створювати преміальний фонд щомісячно. Частка компанії в преміальному фонді дорівнює 25%, працівники одержують 75%. Із частки працівників 20% перераховують в резервний фонд (рядок 11), а суму, що залишилася, негайно розподіляють (рядок 12).

Система Раккера

Перший крок при використанні системи Раккера полягає в бухгалтерському аналізі, необхідному для визначення індексу вартості чистої продукції фірми. Чиста продукція або додана вартість - це різниця між ринковою вартістю виробленої продукції і вартістю сировини, матеріалів та послуг, використаних для ЇЇ виробництва. Додана до продукту вартість є мірилом продуктивності. Ця величина в значній мірі залежить від багатьох факторів, наприклад, вартості матеріалів, а також циклічних і сезонних факторів. Через вказані причини, величина чистої продукції, що використовується при розрахунках за системою Раккера, є середньою величину за минулі 3-7 років. Тин самим забезпечується ефект вирівнювання і послідовна оцінка чистої продукції. Наступний крок - обчислення "норми Раккера". Це частка чистої продукції, що сплачується робітникам у вигляді заробітної плати. Фактично це є чиста продукція на кожну гривню заробітної плати. Використана норма повинна бути середньою за кілька років. Приклад розрахунку премії методом Раккера наведено в таблиці 3.8 (норма Раккера становить 50,2%).

Таблиця 3.8. Приклад розрахунку премії за системою Раккера

При розрахунках припускається, що частка компанії дорівнює 50%.