Менеджмент підприємства - Хомяков В.І. - 5.2. Процес прийняття рішень

5.1. Поняття і види управлінських рішень

Управлінське рішення - це творча вольова дія суб'єкта управління, спрямована на вирішення конкретної ситуації або проблеми. Прийняття рішень є центральною ланкою будь-якої діяльності організації. Можна виділити стратегічні, адміністративні і оперативні рішення. Стратегічні рішення пов'язані, головним чином, із зовнішніми проблемами підприємства, адміністративні - зі створенням максимального виробничого потенціалу на базі раціонального використання ресурсів, операційні - з максимізацією прибутковості поточних операцій.

Кожна управлінська функція пов'язана з кількома життєво важливими рішеннями. Ось деякі з них за функціями:

Функції управління

Рішення відносно:

Планування

1) головного завдання або природи бізнесу;

2) цілей організації;

3) змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі га їх майбутнього впливу на організацію;

4) стратегії і тактики, які слід обрати для досягнення поставлених цілей.

Організація

1)структурування роботи організації і доцільності укрупнення блоків робіт, що підлягають виконанню;

2) координації функціонування цих блоків, щоб воно відбувалося гармонійно і не було суперечливим;

3) рішень, які на кожному рівні управління організації слід довіряти людям, зокрема, керівникам;

4) змін структур організації відповідно до змін у зовнішньому середовищі.

Керівництво

1) форм впливу на персонал, що відповідають умовам організації;

2) стилів керівництва.

Мотивація

1) основних потреб підлеглих;

2) того, як ці потреби задовольняються в процесі досягнення цілей організації

3) методів підвищення задоволеності роботою і продуктивності праці.

Контроль

1) методів виміру результатів роботи

2) частоти оцінки результатів;.

3) причин невиконання планів організації і відповідних метолів коригування тощо.

Рішення повинні відповідати вимогам: наукової обґрунтованості; спрямованості на кінцеві результати, кількісної і якісної визначеності, правового забезпечення, оптимальності, своєчасності, комплексності, підсилення стимулюючої і виховної функції, гнучкості.

Рішення можна класифікувати:

• за об'єктом рішення: орієнтовані на цілі або на засоби, структурні і процесуальні (ситуаційні);

• за надійністю вихідної інформації: рішення на основі надійної інформації, а також пов'язані з ризиком;

• за термінами одержання результатів: довго -, середньо - і короткострокові;

• за зв'язком з ієрархією планування: стратегічні, тактичні і оперативні;

• за періодичністю прийняття: одноразові (випадкові) та такі, що повторюються („рутинні");

• за методами прийняття; одноособові, колективні (прийняття одноголосно, більшістю на основі консенсусу або експертних оцінок);

• за методами переробки інформації: алгоритмічні (прийняті на основі відомих правил, методик тощо) і евристичні (на основі використання логічних методів при виникненні складних нетипових задач; при прийнятті таких рішень, як правило, мають справу з багатьма незалежними змінними, тому неможливо передбачити і оцінити наслідки кожного варіанта рішень без спеціальних досліджень);

• за кількістю критеріїв: одно - і багатокритеріальні;

• за очікуваними результатами: з певним і з ймовірним результатами;

• за способом фіксації: письмові та усні.

Розрізняють також функціональні рішення підприємства. До них відносяться такі рішення, як: маркетингові, фінансові, виробничі, стосовно персоналу, обладнання, матеріально-технічного забезпечення тощо.

5.2. Процес прийняття рішень

Процес прийняття рішень може базуватися на інтуїції, минулому досвіді або мати раціональний характер. Чисто інтуїтивні рішення - це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. Особа, яка приймає рішення, не зважує при цьому всі "за" і "проти" з кожної альтернативи і не відчуває потреби навіть у розумінні ситуації. На значну залежність від інтуїції менеджера вищого рівня за результатами своїх досліджень вказують Мінцберг, Й.Сок, Пол Кук та інші спеціалісти [1]. Але з точки зору статистики, шанси на правильний вибір без використання логіки невисокі. Надмірна орієнтація на досвід зміщує рішення в напрямках, знайомих керівникам за їх минулими діями. При цьому часто керівник, який надмірно довіряє міркуванням і минулому досвіду, може свідомо або несвідомо уникати вторгнення в нові сфери. А побоювання нових сфер діяльності може привести організацію до катастрофи.

Раціональні рішення обґрунтовуються за допомогою об'єктивного аналітичного процесу, що включає в себе п'ять етапів: діагностику проблеми, формулювання обмежень і критеріїв для прийняття рішень, виявлення альтернатив, оцінку альтернатив і остаточний вибір.

Перша фаза діагностування складної проблеми полягає в усвідомленні і встановленні симптомів труднощів. Загальними симптомами організації, що "захворює", можуть бути: низькі прибутки, збут, продуктивність і якість, надмірні витрати, численні конфлікти в організації, велика плинність персоналу. Звичайно, декілька симптомів доповнюють один одного. Однак симптоми слід відрізняти від причин. Щоб виявити причини виникнення проблеми, необхідно зібрати і проаналізувати значний обсяг внутрішньої і зовнішньої інформації. Для цього можна використати методи аналізу ринку, аналіз фінансових звітів, пропозиції консультантів з управління, результати опитування працівників, а також власні спостереження. Обмеженнями при прийнятті рішень можуть бути: неадекватність засобів, недостатня кількість працівників потрібної кваліфікації і досвіду, закони і етичні міркування, ціни на ресурси і технологію тощо. Критеріями можуть бути витрати, економічність, привабливість (термін окупності, норматив ефективності, приведені витрати, норма рентабельності, висока ліквідність, внутрішня або зовнішня ставка процента, обсяги та розподіл у часі потоків готівки, термін функціонування об'єкта). Добираючи альтернативу, поряд з іншими факторами слід враховувати також можливість здійснення рішень. При цьому відкидаються варіанти, що не відповідають певним обмеженням і критеріям. Для оцінки варіантів широко використовується моделювання. Кількість можливих управлінських моделей може бути такою ж великою, як і кількість проблем, для вирішення яких вони передбачені. Найбільш поширеними з них є моделі управління запасами, масового обслуговування, лінійного, нелінійного і динамічного програмування, графічні та аналітичні моделі економічного аналізу, сітьові моделі, математичні моделі урахування фактору часу, ризику тощо. Нижче розглянуті сутність та приклади практичного використання основних управлінських моделей, які широко застосовуються у виробничому, фінансовому та інвестиційному менеджменті.

5.3. Модель управління запасами
5.4. Моделі економічного аналізу
5.4.1. Загальні положення
5.4.2. Заміна обладнання при незмінній виробничій потужності підприємства
5.4.3. Вплив зміни цін
5.4.4. Завоювання нових ринків (розширення ринку) шляхом зниження ціни
5.4.5. Дослідження беззбитковості роботи підприємства, що виробляє декілька видів товарів
5.4.6. Значення постійних витрат для прийняття рішень
5.4.7. Аналітичний метод визначення обсягів виробництва, що забезпечують досягнення умов самоокупності, одержання цільового прибутку або рентабельності
5.4.8. Аналіз економічних параметрів підприємства в умовах значного падіння виробництва та інфляції
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru