Охорона праці - Третьяков O.B. - 5.2. Основні властивості ЕМП

Біосфера протягом усієї своєї еволюції перебувала під впливом фонового електромагнітного випромінювання, спричиненого природними джерелами (Сонцем, зірками, планетами тощо). Це випромінювання включає в себе випромінювання радіочастотного діапазону, інфрачервоне (14), видиме, ультрафіолетове (УФ), рентгенівське та -{-випромінювання. За попереднє століття людство створило і все ширше використовує штучні електромагнітні поля (ЕМП), які значно перевищують природні і є тим несприятливим чинником, вплив якого на людину зростає з року в рік.

У біосфері ЕМП відіграють універсальну роль носіїв інформації. Зв'язок на основі ЕМП найбільш інформативний та економічний. Порівняно зі звуковою, світловою та хімічною інформацією ЕМП як засіб зв'язку у біосфері мають такі переваги:

• поширюються у будь-якому середовищі життя — воді, повітрі, ґрунті та тканинах організму;

• мають максимальну швидкість поширення;

• можуть поширюватися на будь-яку відстань;

• можуть поширюватися за будь-якої погоди й незалежно від часу доби;

• на них реагують усі біосистеми (на відміну від інших сигналів).

ЕМП мають певну потужність, енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль.

Основними параметрами електромагнітних коливань є:

1) довжина хвилі;

2) частота коливань;

3) швидкість розповсюдження.

Випромінювання радіочастотного діапазону залежно від частоти коливань поділяються на низку діапазонів:

• дуже низькочастотні (ДНЧ): 0,003 Гц — 30 кГц;

• низькочастотні (НЧ): 30 кГц — 300 кГц;

• середньочастотні (СЧ): 300 кГц — 3 МГц;

• високочастотні (ВЧ): 3 МГц — 30 МГц;

• дуже високочастотні (ДВЧ): 30 МГц — 300 МГц;

• ультрависокочастотні (УВЧ): 300 МГц — ЗГГц;

• надвисокочастотні (НВЧ): 3 ГГц — ЗО ГГц;

• надзвичайно високочастотні (НЗВЧ): ЗО ГГц — 300 ГГц.

Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від:

• діапазону частот;

• інтенсивності впливу відповідних чинників;

• довготривалості опромінення;

• характеру випромінювання (неперервне чи модульне);

• режиму опромінення;

• розмірів поверхні тіла, яка опромінюється;

• індивідуальних особливостей організму. Найбільш біологічно активні діапазони НВЧ та

НЗВЧ, менш активні УВЧ, а потім НЧ — ДВЧ.

Унаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань від НЧ до ДВЧ-діапазонів (діапазони ЗО кГц — 300 МГц) спостерігаються:

1) загальна слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болісні відчуття в області серця;

2) з'являються роздратування, втрата уваги, подовжується тривалість мовно-рухової та зорово-моторної реакцій, збільшується межа нюхової чутливості;

3) виникає низка симптомів, що свідчать про порушення роботи окремих органів — шлунка, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз;

4) пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обмінів, змінюється склад крові, фіксуються порушення на клітинному рівні.

Від дії електромагнітних випромінювань використовують такі засоби і заходи захисту:

• часом;

• відстанню;

• екранізацією джерел випромінювання;

• зменшенням випромінювання безпосередньо в самому джерелі випромінювання;

• екрануванням робочих місць;

• засобами індивідуального захисту;

• виділенням зон випромінювання. Інфрачервоне (14) випромінювання — частина

електромагнітного спектра з довжиною хвилі 760 нм — 540 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект.

Джерела 14-випромінювання поділяються на природні і штучні. До природних джерел інфрачервоного випромінювання належить природна радіація Сонця, неба. Штучні джерела — будь-які джерела, температура яких вища за температуру поверхні, що підлягає опроміненню (для людини всі поверхні з температурою вищою 36—37 °С).

Ефект дії інфрачервоного випромінювання залежить від довжини хвилі, яка зумовлює глибину проникнення. При інтенсивній дії на непокриту голову може виникнути так званий сонячний удар, який супроводжується головним болем, запамороченням, прискоренням дихання, втратою свідомості, порушенням координації рухів, тяжкими ураженнями мозкових тканин аж до вираженого менінгіту та енцефаліту.

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання — частина спектра електромагнітних коливань з довжиною хвилі 6—390 нм. Особливістю ультрафіолетового випромінювання є висока сорбційність — їх поглинає більшість тіл.

Штучними джерелами ультрафіолетового випромінювання виступають:

• електрозварювання;

• електроплавлення сталі;

• апаратура електрозв'язку;

• станції радіомовлення.

УФ-випромінювання, становлячи 5 % густини потоку сонячного випромінювання, є життєво необхідним фактором, який сприятливо впливає на організм людини, знижує його чутливість до деяких негативних впливів. Забруднення атмосфери великих міст спричиняє зниження сонячної УФ-радіації та викликає проблему дефіциту УФ-опромінення. Водночас УФ-випромінювання довжиною хвилі 6— 20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні.

.Усі дії людини та всі компоненти середовища існування (перш за все технічні засоби та технології) мають властивість генерувати поряд із позитивними характеристиками та результатами небезпечні і шкідливі фактори. Таким чином, існуючи в умовах навколишнього середовища, людина потребує захисту від небезпечного його впливу та наслідків своєї діяльності.

Література

1. ЖидецькийВ.Ц. Основи охорони праці / В.Ц. Жи-децький. — Л.: Афіша, 2005. — 349 с.

2. Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.95 № 39/95-ВР .

3. ГОСТ 12.1.002-88 ССБТ. Электрические поля токов промышленной частоты напряжением 400 кВ и выше. Общие требования безопасности.

4. ГОСТ 12.4.123-83 ССБТ. Способы защиты от инфракрасного излучения. Классификация. Общие требования безопасности.

5. ГОСТ ССБТ 12.1.006-84. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.

6. ГОСТ ССБТ 12.1.045-84. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.

7. Машков В.П. Основы радиационной безопасности : учеб. для вузов / В.П. Машков, A.M. Пан-ченко. — М.: Энергоатомиздат, 1990. — 176 с.

8. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ — 97).

9. ПДУ воздействия электромагнитных полей диапазона частот 10—60 кГц. № 5803-91.

10. Радиация: дозы, эффекты, риск. — М. : Свет, 1998. — 125 с.

11. СН 2152-80. Санітарно-гігієнічні норми допустимих рівнів іонізації повітря виробничих і громадських приміщень.

12. СН 4557-88. Санітарні норми ультрафіолетового опромінення виробничих приміщень.