Операційний менеджмент - Михайловська О.В. - 6. Прийняття управлінських рішень в операційному менеджменті

Самостійне опрацювання даного питання передбачає насамперед поновлення в пам'яті студента знань, набутих у процесі вивчення курсу "Основи менеджменту". Базовими для самостійного опрацювання даного питання є підручник Мінаєва Є.С., Агєєва Н.Г, Аббата Даги А [29,с.60-82].

У процесі самостійного вивчення даного питання студенти повинні усвідомити, що виробнича функція робить істотний вплив на ухвалення рішень в цілому по організації, оскільки ефект від них (особливо при виборі напряму розвитку організації, її інфраструктури, здійсненні інвестицій у виробництво) досягається протягом тривалого часу і є вирішальним для успішної діяльності і виживання організації.

Слід зазначити, що при виробленні рішень у сфері управління виробництвом істотну роль грають моделі. Для їх ефективного використання необхідно знати, яких результатів можна досягти з їх допомогою, як ці результати інтерпретуються і які можливі допущення і обмеження. У виробництві одержали застосування наступні моделі: S-криві розвитку технологій, крива досвіду (освоєння), крива життєвого циклу попиту (технологій), матриця SWOT, матриця консалтингової групи, Бостона, і ін. Для поглибленого вивчення моделей, що застосовуються для прийняття управлінського рішення студентові слід звернутися до підручника Мінаєва Є.С., Агеєва Н.Г, Аббата Даги А.

Розгляд ключових економіко-математичних моделей та методів і можливих сфер їх застосування, зокрема в операційному менеджменті, студентом уже опрацьовувався раніше, в процесі вивчення курсу "Дослідження операцій". Кількість підручників і посібників, які можуть бути залучені для поновлення та доповнення знань у цій галузі, дуже велика. Найпростіше скористатися літературою, рекомендованою і вже опрацьованою при вивченні відповідного курсу. Зокрема можна звернутися до джерела, в якому з яскравими прикладами викладено сутність моделей лінійного та динамічного програмування, управління запасами та елементи теорії масового обслуговування [62]. У підручнику [52], обраному за базовий при вивченні курсу "Операційний менеджмент", ці питання розглянуто у кількох розділах (с. 154- 175,249-271). Розгорнуто, із ґрунтовним ілюстративним і графоаналітичним матеріалом питання дослідження операцій у виробничому менеджменті викладено у підручнику [17].

Подальшу роботу над темою доцільно спрямувати на розгляд процесу ухвалення рішення.

Ухвалення рішення - це центральна ланка управління виробництвом. Процес ухвалення рішень включає послідовне рішення наступних задач:

1) формування альтернатив рішення;

2) порівняння альтернатив;

3) вибір кращої альтернативи;

4) реалізація вибраної альтернативи;

5) контроль результатів.

Успіх або невдача в ухваленні рішення часто залежать від того, наскільки добре здійснений кожний з етапів цього процесу і враховані об'єктивні обмеження і умови.

Слід зазначити що, успішне рішення проблеми значною мірою обумовлене тим, наскільки точно сформульовані можливі альтернативи. При їх пошуку завжди є небезпека, що одна або декілька потенційно кращих альтернатив будуть упущені. Зрозуміло, є межа їх числу. Багато що залежить від досвіду і творчих здібностей особи, що ухвалює рішення (ЛПР), і від характеру самої ситуації. Проте, як правило, зусилля, витрачені на ретельне виявлення можливих альтернатив, не бувають марними. Для аналізу і порівняння альтернатив часто застосовуються математичні або статистичні методи. Вибір якнайкращої альтернативи залежатиме від цілей і критеріїв, які беруться до уваги [29].

У процесі самостійного вивчення студентам необхідно звернути увагу на реалізацію рішення і контроль результатів. Реалізація рішення означає виконання дій, позначених у вибраній альтернативі. Ефективність рішення залежить від контролю результатів його реалізації. Якщо бажаних результатів немає, то ревізія процесу дозволить виявити помилку у виконанні, в розрахунках або неправильному початковому припущенні. В цьому випадку можна швидко виправити положення. Процес реалізації рішення не завжди здійснюється послідовно. Звичайно доводиться повертатися назад і починати все спочатку, особливо під час розробки і аналізу альтернатив. Наприклад, якщо жодна з альтернатив не може дати бажаних результатів, повинні бути розроблені додаткові альтернативи [29].

Важливо звернути увагу і на обмеження і умови ухвалення рішень. Не дивлячись на всі зусилля менеджера, рішення може виявитися невдалим через непередбачені обставини. Іноді це відбувається із-за стилю роботи менеджера, наприклад його звички швидко ухвалювати рішення або нездатності прораховувати наслідку. Інший чинник, на який менеджери повинні зважати, - об'єктивні обмеження (наявні засоби, людські можливості, терміни, технології, наявність інформації і ін.). Інша причина невдалих рішень криється в тому, що підприємства звичайно розглядають проблему в масштабі підрозділів, в рамках яких відбувається оптимізація по локальних критеріях (субпозиція). Це результат спроб різних підрозділів підготувати рішення, яке було б оптимальним саме для них. Але те, що оптимальне для одного підрозділу, може бути далеко не оптимальним для підприємства в цілому [29].

Умови, в яких ухвалюються рішення по управлінню виробництвом, класифікуються по ступеню точності і визначеності. Є три основні категорії: визначеність, ризик і невизначеність.

Визначеність означає, що значущі параметри виробництва (сервісу), наприклад витрати, виробничі потужності і потреби, - величини відомі.

Ризик означає, що деякі параметри мають імовірнісні значення.

Невизначеність означає, що неможливо точно оцінити вірогідність майбутніх подій.

Для поглибленого вивчення цього питання студентові слід звернутися до розгорнутої характеристики кількісного та якісного інструментарію обґрунтування управлінських рішень, наведеної у класичному підручнику з менеджменту Р. Л. Дафта [49, с, 768-793].