В умовах ринку економічно і соціально не завжди доцільно, щоб у певних галузях, сферах діяльності існувала конкуренція. Це зумовлено тим, що остання дає свободу вибору обсягів виробництв (розміру підприємств). Якщо ж потужності у суспільстві доцільно з економічної точки зору довести до мінімуму, виникають факти неподільності Наприклад, електростанція й мережі електропередач можуть у мінімальних розмірах задовольняти попит на ці товари на ринку. Інакше кажучи якщо економічно доцільно, щоб попит на певний товар чи в певній потреб задовольняв один виробник, виникає "природна монополія".
Є випадки, коли деякі люди зберігають власність на ідеї, технологію що породжує асиметрію у розподілі інформації або природну монополію В результаті, з одного боку, можливе зменшення обсягів виробництва погіршення якості та підвищення цін, а з іншого - вихід на ринок продукції конкурентів із загальноекономічної точки зору є небажаним Це може бути за умов, якщо таким підприємствам надаються субсидії; вигляді компенсацій збиткових послуг або через необхідність задоволення якихось інших національних інтересів.
За таких умов, щоб запобігти зловживанням з боку "природних" монополістів, потрібне державне втручання, а саме:
o державний контроль на відповідному ринку приватних підприємстві (він стосується ціни, прибутку, якості та умов постачання);
o націоналізація (одержавлення), тобто перетворення таки: підприємств на державні.
Монополізм спотворює ринок, призводить до того, що ціни зростають при штучному зменшенні обсягів виробництва. У зв'язку з цим потрібне втручання уряду з метою зменшення впливу монополії, Щ( здійснюється ліквідацією монополії або регулюванням її.
Як бачимо, причини, що протидіють розвитку вільного ціноутворення, конкуренції та ринку, є невід'ємною складовою сучасної розвинене економіки і можуть бути усунені втручанням держави у процес відтворення. Через ці обставини сучасний ринок є ринком, що регулюється державою. Це здійснюється за допомогою правових актів, що закріплюють ринкові відносини, широкого використання договірних відносин, через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення, через податкову, кредитну, банківську системи, ціноутворення та інші регулятори з метою досягнення цілей, визначених державною соціально-економічною політикою.
Отже, усі реально існуючі розвинені економічні системи є системами, які поєднують у собі ринкові засади, ґрунтуються на об'єктивних законах ринку (попиту і пропозиції, конкуренції, вільного ціноутворення тощо) і механізму державного регулювання. Кількісно визначити співвідношення цих начал надзвичайно важко, але такі спроби є. Наприклад, американські економісти К. Макконнелл і С. Брю вважають, що 4/5 національного продукту США забезпечується ринковою системою, а решта виробляється під егідою уряду. Окрім фінансування виробництва уряд здійснює також ряд програм соціального страхування та соціального забезпечення, ставлячи перед собою мету перерозподілу доходу в приватному секторі економіки. Статистика свідчить, що податки і загальний обсяг урядових витрат (на придбання товарів, послуг, на соціальні програми) становить У3 національного продукту. До цього треба додати регулюючі заходи, спрямовані на захист навколишнього середовища, охорони здоров'я і праці робітників, захисту споживачів від небезпечних продуктів, забезпечення однакового доступу до вакантних робочих місць, контроль за практикою ціноутворення, які здійснює держава практично у всіх сферах економічної діяльності.
1.5.3. Діяльність держави щодо забезпечення економічної рівноваги
1. Операції на відкритому ринку
2. Регулювання відсоткової ставки
1.5.4. Антимонопольне регулювання
1.5.5. Регулююча діяльність держави в соціальній сфері
1.5.6. Межі й перспективи регулюючої діяльності держави
1.5.7. Державне регулювання економічної безпеки підприємств
1.6. Державний менеджмент
Висновки