Щоб підприємницька діяльність стала ефективною і стабільною, необхідно створити певний комплекс умов в усіх сферах суспільного життя: економіки, права, політики та ін. В економічній сфері найважливішими умовами є:
o реальний плюралізм форм власності, тобто наявність різних типів та форм власності, які визнані чинним законодавством рівноправними і можуть конкурувати між собою у боротьбі за ринки збуту, сфери прикладання капіталу тощо;
o розвинута інфраструктура підтримки підприємництва (консультаційних центрів з питань управління підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів тощо);
o стабільна, науково обгрунтована економічна політика держави, в тому числі політика підтримки підприємництва, передусім дрібного;
o державне регулювання економіки, насамперед за допомогою економічних важелів;
o раціональна економічна, зовнішньоекономічна політика, зокрема продумана політика протекціонізму, захисту вітчизняного товаровиробника.
У сфері права основними умовами підприємницької діяльності є:
1) ефективна та стабільна законодавча база щодо підприємництва;
2) розвинуте анти монопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації;
3) ефективна система захисту інтелектуальної власності (винаходів, патентів, ліцензій тощо);
4) проста процедура реєстрації підприємств, скорочення форм звітності та контролю за їх діяльністю, відсутність хабарництва і чиновницького свавілля у цій діяльності;
5) пільгове податкове законодавство.
Важливими умовами підприємницької діяльності в інших сферах є:
o стабільна політична ситуація;
o позитивна суспільна думка щодо діяльності підприємців;
o належний рівень культури підприємництва (тобто етики ділових відносин, духовних цінностей суспільства у цій сфері тощо).
За наявності наведених умов підприємництво організовують за певними принципами діяльності, тобто загальновизнаними і поширеними правилами господарських дій. Основними такими принципами, зафіксованими у Законі України "Про підприємництво", є:
1) Вільний вибір діяльності;
2) Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
3) Самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до витрат виробництва з дотриманням чинного законодавства;
4) Вільне наймання працівників;
5) Залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, яке не заборонене або не обмежене законодавством;
6) Вільне розпорядження прибутком (його розподіл), який залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;
7) Самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Крім зазначених принципів, які значною мірою відображають правові основи підприємництва, кожне підприємство в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки повинно діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку. Такими основними принципами є:
o самоокупність;
o самофінансування;
o самозабезпечення;
o матеріальна зацікавленість;
o економічна відповідальність;
o господарська самостійність у межах чинного законодавства у поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням.
Найважливішими рисами господарського розрахунку є:
1. Отримання прибутку на основі створення необхідних суспільству товарів і послуг та підвищення ефективності виробництва;
2. Економічна відповідальність за результати невмілого господарювання, неефективного використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових). Наслідком такого господарювання може стати банкрутство. Тому західні науковці називають свою економіку системою прибутків і збитків.
Про економічну відповідальність господарського розрахунку свідчить той факт, що у США з приблизно 600 тис. нових, переважно малих фірм, які щорічно виникають, розорюються майже 400 тис. У Великобританії протягом першого року банкрутує кожна четверта фірма, в Японії - кожна сьома з десяти протягом 5 років.
Підприємства несуть економічну відповідальність перед іншими підприємствами за виконання (невиконання) своїх договірних зобов'язань, за виконання замовлень держави, перед споживачем, банками тощо. Договірні зобов'язання, як правило, виконують з точністю не лише до конкретної дати, а й до певної години. Тому у розвинутих країнах відпала необхідність у будівництві великих складських приміщень, зберіганні значних запасів продукції на складах. Правилом для ділової людини є дотримання й усної обіцянки. Порушення цього правила неминуче призведе до відмови бізнесменів мати ділові стосунки з такими партнерами.
2.5. Права та обов'язки підприємців
Права підприємця
Обов'язки підприємця
2.6. Сутність і структура економічної власності
Основні типи та форми власності підприємств
2.7. Управління власністю компаній
2.8. Управління якістю власності в галузі
3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1. Організаційні одиниці підприємництва