Організація бізнесу - Скібіцький О.М. - 2.3. Умови та принципи підприємництва

Щоб підприємницька діяльність стала ефективною і стабільною, необхідно створити певний комплекс умов в усіх сферах суспільного життя: економіки, права, політики та ін. В економічній сфері найважливішими умовами є:

o реальний плюралізм форм власності, тобто наявність різних типів та форм власності, які визнані чинним законодавством рівноправними і можуть конкурувати між собою у боротьбі за ринки збуту, сфери прикладання капіталу тощо;

o розвинута інфраструктура підтримки підприємництва (консультаційних центрів з питань управління підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів тощо);

o стабільна, науково обгрунтована економічна політика держави, в тому числі політика підтримки підприємництва, передусім дрібного;

o державне регулювання економіки, насамперед за допомогою економічних важелів;

o раціональна економічна, зовнішньоекономічна політика, зокрема продумана політика протекціонізму, захисту вітчизняного товаровиробника.

У сфері права основними умовами підприємницької діяльності є:

1) ефективна та стабільна законодавча база щодо підприємництва;

2) розвинуте анти монопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації;

3) ефективна система захисту інтелектуальної власності (винаходів, патентів, ліцензій тощо);

4) проста процедура реєстрації підприємств, скорочення форм звітності та контролю за їх діяльністю, відсутність хабарництва і чиновницького свавілля у цій діяльності;

5) пільгове податкове законодавство.

Важливими умовами підприємницької діяльності в інших сферах є:

o стабільна політична ситуація;

o позитивна суспільна думка щодо діяльності підприємців;

o належний рівень культури підприємництва (тобто етики ділових відносин, духовних цінностей суспільства у цій сфері тощо).

За наявності наведених умов підприємництво організовують за певними принципами діяльності, тобто загальновизнаними і поширеними правилами господарських дій. Основними такими принципами, зафіксованими у Законі України "Про підприємництво", є:

1) Вільний вибір діяльності;

2) Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

3) Самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до витрат виробництва з дотриманням чинного законодавства;

4) Вільне наймання працівників;

5) Залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, яке не заборонене або не обмежене законодавством;

6) Вільне розпорядження прибутком (його розподіл), який залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

7) Самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Крім зазначених принципів, які значною мірою відображають правові основи підприємництва, кожне підприємство в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки повинно діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку. Такими основними принципами є:

o самоокупність;

o самофінансування;

o самозабезпечення;

o матеріальна зацікавленість;

o економічна відповідальність;

o господарська самостійність у межах чинного законодавства у поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням.

Найважливішими рисами господарського розрахунку є:

1. Отримання прибутку на основі створення необхідних суспільству товарів і послуг та підвищення ефективності виробництва;

2. Економічна відповідальність за результати невмілого господарювання, неефективного використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових). Наслідком такого господарювання може стати банкрутство. Тому західні науковці називають свою економіку системою прибутків і збитків.

Про економічну відповідальність господарського розрахунку свідчить той факт, що у США з приблизно 600 тис. нових, переважно малих фірм, які щорічно виникають, розорюються майже 400 тис. У Великобританії протягом першого року банкрутує кожна четверта фірма, в Японії - кожна сьома з десяти протягом 5 років.

Підприємства несуть економічну відповідальність перед іншими підприємствами за виконання (невиконання) своїх договірних зобов'язань, за виконання замовлень держави, перед споживачем, банками тощо. Договірні зобов'язання, як правило, виконують з точністю не лише до конкретної дати, а й до певної години. Тому у розвинутих країнах відпала необхідність у будівництві великих складських приміщень, зберіганні значних запасів продукції на складах. Правилом для ділової людини є дотримання й усної обіцянки. Порушення цього правила неминуче призведе до відмови бізнесменів мати ділові стосунки з такими партнерами.