Організація бізнесу - Скібіцький О.М. - 2.7. Управління власністю компаній

Як відомо, управління власністю суб'єктів господарчої діяльності здійснюється за допомогою системи взаємодіючих методів певного ієрархічного рівня, серед яких розглянемо такі (рис. 2.3).

Концепція управління власністю компанії базується на використанні положень сучасної теорії власності з виділенням трьох складових - суб'єкта власності, управління відносинами власності, управління об'єктами власності.

Рис. 2.3. Система методів управління власністю

Розглянемо більш докладно першу складову - управління суб'єктами власності. Важливим аспектом тут є керування організаційно-правовим розвитком. Як відомо, у більшості розвинених країн організаційно-правове оформлення бізнесу має схожі форми, то дозволяють якнайкраще оформити відносини із державою і контрагентами. У загальному вигляді можна говорити про наступну послідовність еволюції організаційно-правової форми підприємства (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Послідовність зміни організаційно-правових форм ведення бізнесу

Вибір тієї або іншої організаційно-правової форми залежить, у першу чергу, від обсягів (розміру) бізнесу і необхідних для забезпечення ведення і розширення діяльності залучених коштів та простого й розширеного відтворення виробництва. Вибір тієї або іншої організаційно-правової форми впливає на ефективність ведення бізнесу, оскільки вводить певні обмеження на права володіння, розпорядження і використання об'єктів власності, а також на розмір трансакцій них витрат на їх створення. У найбільш розвинутих організаційно-правових формах, таких як товариства, з обмеженою відповідальністю й акціонерні товариства права власності окремих учасників товариства (власників капіталу) прямо пов'язані з питомою вагою належних їм акцій (паїв) і описаними в установчих документах або закріпленими законодавчо процедурам установлення таких прав.

Наступною важливою складового управління суб'єктами власності є керування організаційним розвитком. У даному випадку мова йде про створення і розвиток організаційної структури суб'єкта господарювання і про формування, а також розвиток його персоналу.

Організаційні структури підприємств дозволяють здійснювати ефективну декомпозицію загальної мети управління власністю (повноважень по керуванню нею) на приватні цілі (окремі правомочності по управлінню). Тут також можна розглядати розвиток організаційної структури в залежності від обсягів бізнесу і географії його ведення. У загальному вигляді послідовність еволюції організаційних структур представлено на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Еволюція організаційної структури суб'єкта власності при розвитку бізнесу

У турбулентному швидкоплинному зовнішньому оточенні (швидкій і стрибкоподібній зміні кон'юнктури ринку, політичної та економічної ситуації, введення нових нормативних актів) при великих розмірах бізнесу значна зміна базової організаційної структури підприємства пов'язана з великими витратами на комунікації, приміщення, устаткування, добір і підготовку персоналу, а також на його адаптацію до нових умов діяльності. Крім того, у процесі трансформації організаційної структури потенційно існує небезпека втрати керування окремими функціями або значним зниженням його ефективності. Тому в багатьох випадках економічно більш доцільним є збереження існуючої структури з накладенням на неї нових елементів, створення сукупності підрозділів для:

o керування великим новим проектом (замовленням) - за допомогою побудови окремої проектної структури;

o новим напрямком діяльності - за допомогою побудови рівнобіжної лінійної, лінійно-функціональної або дивізіональної структури;

o поширення діяльності на значне число ринків інших країн - за допомогою побудови горизонтальної структури;

o поширенням діяльності практично на всі доступні ринки з використанням глобальних інформаційних систем і спеціалізованих комп'ютерних систем.

Персонал підприємства є критично важливою ланкою в загальній системі керування власністю підприємства, особливо штат топ-, мідл- і лоуменеджерів. Від їхньої кваліфікації, ділових і людських якостей залежить ефективність управління власністю. Переважна більшість з них не є власниками підприємства. Для цієї групи найманих робітників характерно таке явище як "опортуністичне поводження" (лудизм), тобто свідоме самообмеження інтенсивності і якості управлінської праці, опір стратегічним змінам.

Опортуністичне поводження в наукових працях по теорії власності відноситься до внутрішніх трансакційних витрат.

Загальна схема управління власністю підприємницької структури наведена на рис. 2.6.

Першим напрямком керування суб'єктами власності є керування їхньою господарською діяльністю. Важливим елементом тут є керування трансакцій ними витратами - витратами на проведення контрактної діяльності, розробка і впровадження технологій їхнього зниження. Крім цього, для здійснення управління вартістю компанії, необхідно якісне управління виробничими витратами і доходами, а також ризиками господарської д і ял ь н ості.

Другим напрямком керування власністю суб'єкта господарювання є керування відносинами власності. Уданому випадку мова йде як про відносини власності з іншими суб'єктами господарювання (зовнішні відносини), так і з відносинами між власниками в межах компанії - учасниками товариства (пайовиками або акціонерами).

У даному випадку від якості встановлення і розподілу прав власності залежить ефективність керування нею і, як наслідок, розмір доходу прибутку суб'єкта господарювання. Важливим є також вибір способів одер-

Рис. 2.6. Система управління власністю

жання об'єктів власності - одержання в повне володіння, розпорядження або одержання лише права використання цього об'єкта.

Це стосується і нематеріальних активів, таких як бренди (франчайзинг), ноу-хау і винаходи (патенти і ліцензії).

Третім напрямком керування власністю суб'єкта господарювання є керування самими об'єктами власності. Менеджерам компанії необхідно визначити, який зі способів - самостійно або спільно з іншими суб'єктами господарювання використовувати об'єкт власності. Що саме: його продаж, дарування (безоплатна передача) або передача в тимчасове користування (в оренду) принесе більший економічний ефект (доход, прибуток або зменшення витрат)? Крім того, для підтримки на належному рівні конкурентноздатності компанії необхідно постійно проводити заходи щодо удосконалювання структури власності і якості її об'єктів, шляхом придбання або одержання в тимчасове користування необхідних об'єктів власності або їхніх складових частин, а також проводити їх модернізацію.