Організація бізнесу - Скібіцький О.М. - Юридичні особи (підприємства)

Вибір такої форми (приватний підприємець без створення юридичної особи) для здійснення підприємницької діяльності зручний з погляду організації бухгалтерського обліку і мінімізації оподатковування, але основним негативним моментом при виборі даної форми стає відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Крім цього, якщо Ви збираєтесь залучити у бізнес компаньйонів, то зробити це, будучи підприємцем, важче, адже не кожен компаньйон повірить вам на слово, що з грошей, вкладених у ваш бізнес, він матиме якийсь зиск, тому що документально це не буде підтверджено. Приватний підприємець може залучати гроші від компаньйонів лише на умовах позики, що не завжди вигідно для тих, хто вкладає гроші, або на умовах спільної діяльності, що теж не дає можливості компаньйонам контролювати рух коштів при веденні бізнесу Вами. Документальне оформлення участі у бізнесі є гарантією того, що Ваш бізнес є спільним і кожен має право на частину прибутку в разі його отримання, а також дає право контролювати ведення самого бізнесу.

Тому при виборі форми ведення бізнесу важливо проаналізувати всі "за" та "проти" і обрати найбільш оптимальну організаційно-правову форму.

Юридичні особи (підприємства)

Інші форми здійснення підприємницької діяльності є організаціями зі статусом юридичної особи і мають більш складну організаційно-правову структуру. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Але учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків для деяких господарських товариств.

Юридична особа, створена для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності, визнається підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.

Ваш вибір між унітарним та корпоративним підприємствами залежить від того, чи збираєтесь до справи залучати ресурси (майно, грошові кошти) інших учасників. Слід звернути увагу на те, що відповідно стільки ж учасників будуть приймати рішення із стратегічних питань діяльності підприємства, нести солідарну відповідальність в межах своїх вкладів та брати участь у розподіл і прибутку.

I. Унітарне підприємство - створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує в разі необхідності статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує всі інші питання підприємства.

До унітарних підприємств належать зокрема приватні підприємства з одним засновником.

Приватне підприємство - це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Перевагою приватного підприємства є можливість одноособового прийняття рішень та розподілу прибутку, відсутність необхідності у формуванні статутного фонду, найпростіша серед інших юридичних осіб процедура заснування.

Однак для кредиторів відносини з таким підприємством є досить ризикованими, оскільки законодавство не визначає вимог до розміру статутного фонду підприємства (його може взагалі не бути). Недоліком приватного підприємства є також відсутність легального механізму збереження контролю засновника над майном, яке він передав підприємству. Чи не єдиним виходом може бути призначення засновником себе самого директором з фіксацією відповідних положень в статуті підприємства.

II. Корпоративне підприємство утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/ або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є такі підприємства:

o приватні підприємства з двома або більше засновниками;

o виробничі кооперативи;

o господарські товариства.

Виробничий кооператив - це добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність.

До господарських товариств відносяться такі підприємства:

o акціонерне товариство;

o товариство з обмеженою відповідальністю;

o товариство з додатковою відповідальністю;

o повне товариство;

o командитне товариство.

III. Унітарно-корпоративні підприємства - хоча вони прямо не передбачені Господарським кодексом України, оскільки є своєрідним синтезом унітарного та корпоративного підприємств, проте законодавство допускає можливість заснування деяких господарських товариств одним засновником (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю).

У господарського товариства з одним засновником є наступні переваги перед унітарним підприємством:

1. Обов'язкова наявність статутного та резервного фондів, мінімальний розмір і порядок формування яких передбачений законом, гарантує інтереси кредиторів;

2. Єдиний засновник (учасник), який передав товариству право власності на внесене до статутного фонду в якості вкладу майно, отримує право на свою частку в цьому фонді (100 %), а також пов'язані з цим права одноособового прийняття рішень та отримання прибутку підприємства;

3. Можливість пізніше прийняти до складу учасників інших осіб без проведення необхідної в такому випадку для унітарного підприємства реорганізації.

ТОВ, товариство з обмеженою відповідальністю з одним учасником поєднує переваги приватного підприємства та господарського товариства.

Незалежно від сфер та галузей народного господарства, в яких функціонують різні типи та форми підприємств, до приватних підприємств належать:

а) приватне індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності та власності членів сім'ї, а також на праці цих осіб;

б) приватне капіталістичне підприємство, яке належить окремій особі, максимум сім'ї й грунтується на експлуатації найманих працівників.

Аналогічно до колективних підприємств відносять:

а) колективні трудові, засновані на колективній власності трудового колективу та асоційованій праці його членів;

б) колективні капіталістичні, засновані на об'єднанні капіталів декількох капіталістів та колективній праці найманих працівників.

Серед державних підприємств з економічного погляду слід виділяти такі, що ставлять за мету отримання максимального прибутку (державні комерційні), й ті організації, заклади і установи, для яких отримання прибутку не є основною метою діяльності.

Крім цих тилів і видів підприємств, виділяють змішані (в яких поєднуються власність і капітали окремих форм приватної, колективної та державної власності) та спільні (в яких поєднуються власність і капітали окремих форм приватної, колективної та державної власності з капіталом фізичних та юридичних осіб іноземних держав) підприємства.

Для забезпечення ефективного господарювання за ринкових умов та кваліфікованого управління важливою є класифікація підприємств за певними ознаками.

1. За метою й характером діяльності підприємства бувають комерційні та некомерційні. До некомерційних належать здебільшого доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші підприємства невиробничої сфери народного господарства.

2. За формою власності підприємства розрізняють: приватні; колективні; комунальні; державні.

Приватними є фірми, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили. До цього відноситься також індивідуальні та сімейні підприємства, які базуються на приватній власності, але тільки на особистій праці (праці членів сім'ї).

Колективні підприємства ґрунтуються на власності її трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації.

Комунальні підприємства засновані на засадах власності відповідної територіальної громади. Державними є ті, що засновані на державній власності.

3. За національною належністю капіталу підприємства розрізняють:

o національні (капітал належить) підприємцям своєї країни;

o закордонні (капітал належить іноземним підприємцям повністю, або в тій частині, що забезпечує їм повний контроль), реєструються в країні місцезнаходження;

o змішані (капітал належить підприємцям двох або кількох країн, реєстрація здійснюється в країні одного із засновників).

Найбільш важливою є класифікація підприємств за правовим статусом.

Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини, які несуть відповідальність за свої зобов'язання всім майном (капіталом). Таке підприємство може бути зареєстрованим як самостійне або, як філія іншого підприємства.

Кооперативні підприємства (кооперативи)- добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерною їхньою ознакою є особиста участь кожного у суспільній діяльності, використання власного або орендованого майна.

У державному секторі економіки однією з форм підприємництва є орендні підприємства.

Оренда полягає в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності. Об'єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств або їхніх структурних підрозділів, а також окремі одиниці майна.

4. За галузево-функціональним видом діяльності підприємства розподіляють на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, виробничо-торгові, торгово-посередницькі, інноваційно впроваджу пальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо).

Класифікаційна належність підприємств за цією ознакою здебільшого є зрозумілою із самої назви окремих груп (видів). Пояснення потребують хіба що лізингові організації. У світовій економіці під такою назвою фігурують міжнародні орендні фірми-продуценти, які за відповідну плату здають в оренду товари споживчого призначення, обчислювальну техніку, транспортні засоби тощо.

5. За кількістю працівників підприємства поділяються, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік. Приватні та колективні підприємства, колективні трудові, державні комерційні, а також спільні та змішані функціонують у вигляді малих, середніх та крупних підприємств, розміри яких у різних сферах та галузях економіки не однакові.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середня облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної500тис. (п'ятистам тисячам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Відповідно до обсягів господарського обігу підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності), воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.

До малих підприємств, які становлять основу малого бізнесу, належать новостворювані та діючі підприємства:

o у промисловості та будівництві з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

o в інших галузях виробничої сфери з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

o у науці і науковому обслуговуванні з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

o у галузях невиробничої сфери з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

o у роздрібній торгівлі з чисельністю працюючих до 15 чоловік. Окрім того, віднедавна офіційно заведено називати мікропідприємствами суб'єктів малого підприємства із середньообліковою чисельністю працівників до 10 осіб та обсягом виручки від продажу продукції (подання послуг) до 250 тис. грн. за рік.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньо-облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

б. За технологічною (територіальною) цілісністю і ступенем підпорядкування підприємства поділяють на: головні (материнські), дочірні, асоційовані, філії.

Особливістю діяльності головної (материнської) фірми є те, що вони контролюють інші фірми. Залежно від розміру капіталу, що належить материнській (головній) фірмі, а також правового статусу і ступеня підпорядкованості, підприємства, які перебувають у сфері впливу головного, можна підрозділити на дочірні, асоційовані і філії.

Дочірня фірма (компанія) - юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма сурово контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій.

Асоційована фірма є формально самостійною, але з різних причин вона залежить від головної фірми і мусить підпорядковуватися її стратегічним цілям.

Філія не користується юридичною та господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені та за дорученням головної організації, має однакову з нею назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить материнській фірмі.

Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.

В Україні можуть діяти інші види та категорії підприємств, утому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актом України.

Усі підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія цього Закону.

В об'єднання підприємства, зареєстроване в Україні, можуть входити підприємства інших держав. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюється відповідно до законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку Із своїм найменуванням.

Реєстрація об'єднання проводиться в порядку, встановленому цим Законом для підприємства.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства.

Відмову власника може бути оскаржено трудовим колективом до суду.

Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять в нього. Ліквідація об'єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом для підприємства. Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно зі статутом.

Діяльність всіх підприємств, розташованих на території України, здійснюється відповідно до Закону про підприємства в Україні та інших законів України, а у випадках передбачених ними, - також рішеннями Уряду України.

Підприємства можуть об'єднуватись (рис. 3.1.):

Рис. 3.1. Форми добровільних об'єднань підприємств (фірм, кампаній) і організацій

o Картелі - договірне горизонтальне об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності-регулювання збуту виготовленої продукції.

o Синдикати - організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створювальний стальній збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання.

o Пул - об'єднання аналогічне синдикату, але відрізняється розподілом прибутку.

o Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад, здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад, Міжнародний консорціум супутникового зв'язку). Це тимчасове об'єднання підприємств, компаній, банків на основі загальної угоди з метою виконання крупних завдань (зокрема, для реалізації капітал та наукомісткого проекту) або для спільного розміщення позики, вони створюються банками шляхом організації підписки на акції й боргові зобов'язання та їх розповсюдження серед населення. Консорціум несе спільну відповідальність перед своїми1 замовниками.

o Концерни - форма статутних об'єднань підприємств, що характеризується єдністю власності й контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Концерн - крупне об'єднання підприємств різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, наукових організацій, банків тощо, учасники якого у правовому аспекті зберігають самостійність (залишаються юридичними особами), але втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт; а головне підприємство здійснює над іншими учасниками фінансовий контроль (управляє фінансами, інвестиціями тощо), єдине керівництво.

Таке керівництво (в тому числі контроль) здійснюють через зосередження контрольного пакету акцій або більшість голосів. Після створення концерну підприємства втрачають економічну самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. Отже, концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

o Корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

o Трести - монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.

o Холдінги (холдінгові компанії) - специфічна організаційна форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Завдяки цьому холдінгова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об'єднувані у холдінгу суб'єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

- Фінансова група - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

o Асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація немає права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

o Інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами. Серед об'єднань підприємств, згідно з чинним законодавством, найважливішу роль відіграють корпорації, консорціуми та концерни.

Отже, підприємства та підприємництво існують у різних організаційних та організаційно-правових формах. Поняття "організаційна форма" відображає окремі форми об'єднання людей для здійснення їх спільної діяльності у межах певної структури.

Поняття "організаційно-правова форма" відображає не лише форми об'єднання людей для здійснення їх спільної діяльності у межах певної структури, а й законодавче закріплення цих форм. Тому не дивно, що в окремих підручниках їх називають "правовими формами".

Згідно із затвердженим Державним комітетом України із стандартизації, метрології та сертифікації класифікатором до організаційно-правових норм господарювання належать: усі види підприємств, а також кооперативи, орендні підприємства, споживчі товариства, спілки споживчих товариств, господарські товариства, асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, дочірні підприємства, організації орендарів, організації покупців, політичні партії, громадські організації, релігійні організації, філії, представництва, а також організації, заклади, установи, які не займаються підприємницькою діяльністю, та інші об'єднання.

Рис. 3.2. Організаційно-правові форми підприємництва

Такий підхід, коли до складу організаційно-правових норм підприємства відносять і самі підприємства, і організаційно-правову форму їх функціонування та розвитку, є науково некоректним.

Розглянемо детальніше підприємства цих організаційно-правових форм.