Організація бізнесу - Скібіцький О.М. - 9.7.3. Способи забезпечення виконання підприємцями своїх зобов'язань

Цивільна відповідальність виникає при порушенні підприємцями положень цивільного законодавства, що регулює відносини між особами, що здійснюють підприємницьку діяльність або за їхньою участю.

Захист цивільних прав здійснюється шляхом:

o визнання права;

o відновлення положення, що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють погрозу його порушення;

o визнання суперечної угоди недійсною і виправлення наслідків її недійсності;

o визнання недійсним акта державного органа або місцевого самоврядування;

o самозахисту права;

o присудження до виконання обов'язку в натурі;

o відшкодування збитків;

o стягнення неустойки;

o компенсації моральної шкоди;

o припинення або зміни правопорушення;

o не застосування судом акта державного органа або органа місцевого самоврядування, що суперечить законові;

o іншими способами, передбаченими законом.

Отже, цивільна відповідальність підприємницьких організацій та індивідуальних підприємців виникає при порушенні ними цивільних прав інших фізичних і юридичних осіб відповідно до діючих законів, інших нормативних актів, при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань відповідно до законів і укладених договорю

Так, підприємець як громадянин відповідає за своїми обов'язками всім належним йому майном, за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути звернене стягнення. Учасники повного товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність своїм майном по зобов'язаннях товариства. Повні товариші в товаристві на довірі несуть відповідальність по зобов'язаннях товариства своїм майном, а учасники-вкладники несуть ризик збитків, пов'язаний з діяльністю товариства, у межах сум внесених ними внесків у статутний фонд (складовий капітал). Учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених Ними внесків. Учасники товариства, що внесли внески не цілком, несуть солідарну відповідальність по його зобов'язаннях у межах вартості і сплаченої частини внеску кожного з учасників. Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть субсидіарну відповідальність по його зобов'язаннях своїм майном в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їхніх внесків, обумовленому установчими документами товариства. Юридичні особи, крім фінансованих власником установ, відповідають за своїми обов'язками всім належним їм майном.

Підприємницька діяльність являє собою сукупність послідовно або паралельно здійснюваних угод, кожна з яких обмежена порівняно нетривалим, чітко окресленим часовим інтервалом. Угода - основна цегла, з якого будується підприємницький будинок.

При цьому під угодою розуміється засноване на письмовому договорі або усній домовленості взаємодія двох або декількох суб'єктів, що хазяюють, в інтересах одержання взаємної вигоди. Закон України визначає угоду в такий спосіб: "Угодами визнаються дії громадян і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків".

9.7.3. Способи забезпечення виконання підприємцями своїх зобов'язань

Під зобов'язанням у цивільному законодавстві розуміється правовідносини, у силу яких одна особа (боржник) зобов'язано зробити на користь іншої особи (кредитора) визначену дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо, або утриматися від визначеної дії, а кредитор має право жадати від боржника виконання його зобов'язання. Зобов'язання виникають з договору, унаслідок заподіяння шкоди й інших основ. У зобов'язанні в якості кожної з його сторін - кредитора або боржника - можуть брати участь одна особа або одночасна трохи осіб.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання і вимогами закону, інших правових актів, а при відсутності таких - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших пропонованих вимог.

Звичаєм ділового обороту визнається сформоване і широко застосовуване в якій-небудь області підприємницької діяльності правило поведінки, не передбачене законодавством, у залежності від того, чи зафіксовано воно в якому-небудь документі. Звичаї ділового обороту, що суперечать обов'язковим для учасників відповідних стосунків положенням законодавства або договору, не застосовуються.

Способами виконання зобов'язань є неустойка, застава, утримання майна боржника, поручительство, банківська гарантія, задаток і інші способи, передбачені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, зокрема у випадку прострочення виконання. Кредитор не вправі вимагати сплати неустойки, якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлена неустойка, то збитки відшкодовуються в частині, не покритої неустойкою.

Угода про неустойку повинна бути зроблена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Недотримання письмової форми викликає недійсність угоди про неустойку.

Кредитор вправі вимагати сплати неустойки, визначеної законом (законна неустойка), незалежно від того, чи передбачений обов'язок її сплати угодою сторін, але розмір законної неустойки може бути збільшений угодою сторін, якщо закон цього не забороняє. Однак, якщо підлягаюча сплаті неустойка явно нерозмірна наслідкам порушення зобов'язання, суд вправі її зменшити, крім окремих випадків, установлених законом. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

o допускається стягнення тільки неустойки, але не збитків;

o збитки можуть бути стягнені в повній сумі понад неустойку;

o на вибір кредитора можуть бути стягнені або неустойка, або збитки. Під збитками розуміються витрати, що особа, чиє право порушене, зробила або повинна буде зробити для відновлення порушеного права, втрат або ушкодження майна (реальний збиток), а також неодержані доходи, що ця особа одержала б при звичайних умовах цивільного обороту, якби її право не було порушено (упущена вигода). Якщо особа, що порушила право, одержала внаслідок цього доходи, то особа, право якої порушено, вправі вимагати відшкодування поряд з іншими збитками упущеної вигоди в розмірі не менш, ніж такі доходи.

По окремих видах зобов'язань і по зобов'язанням, пов'язаним з визначеним родом діяльності, законом може бути обмежене право на повне відшкодування збитків (обмежена відповідальність).

Сплата неустойки і відшкодування збитків у випадках неналежного виконання зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Застава-один зі способів забезпечення виконання зобов'язань. У силу застави кредитор має право у випадку невиконання боржником цього зобов'язання одержати відшкодування з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами особи, якій належить це майно (заставника), за вилученнями, установленими законом. Застава виникає в силу укладеного договору про заставу, у якому повинні бути зазначені предмет застави, його оцінка, сутність, розмір і термін виконання зобов'язання, забезпечуваного заставою.

Поручительство - спосіб забезпечення виконання зобов'язання, відповідно до якого поручитель (третя особа) зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання передніш його зобов'язання цілком або частково. Договір поручительства укладається в письмовій формі. При невиконанні або неналежному виконанні боржником забезпеченого поручительством зобов'язання поручитель і боржник відповідають перед кредитором солідарно, якщо законом або договором поручительства не передбачена субсидіарна відповідальність поручителя.

Банківська гарантія - письмове зобов'язання, у силу якого банк, інша кредитна або страхова організація (гарант) повинні сплатити кредитору принципішла (бенефіціару) відповідно до умов зобов'язання, що дається гарантом, грошову суму по наданню бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

Принципиал - боржник, на прохання якого гарант дає письмове зобов'язання сплатити кредиторові грошову суму, не сплачену боржником; основний ( головний боржник по зобов'язанню; особа, від ім'я якої діє агент/представник).

За видачу банківської гарантії принципиал сплачує гарантову винагороду.

Задатком визнається грошова сума, видавана однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні на доказ укладання договору й у забезпеченні його виконання. Угода про задаток незалежно від суми повинна бути укладена в письмовій формі.