Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. - 3.2. Праця та її безпека. Нещасний випадок

Як відомо, суб'єктом праці є людина, яка за допомогою відповідних знарядь діє на предмет праці в умовах середовища. Згідно із законами фізики вказані дії людини викликають відповідні протидії предмета праці й знарядь праці та навколишнього середовища.

Очевидно, процес праці слід розглядати не просто як однобічну дію людини на решту компонентів праці, а як їхню складну взаємодію. У результаті цього процесу на людину можуть діяти різні так звані виробничі фактори: механічні, хімічні, електричні, теплові, електромагнітні, психофізіологічні тощо. Не всі ці фактори людина зносить однаково. А у випадку, коли значення перелічених чинників перевищують гранично допустимі, може виникнути травмонебезпечна ситуація, за якої досить імовірним є нещасний випадок, у тому числі і з летальним кінцем.

Спричинити пошкодження може будь-яке із знарядь праці (несправний інструмент, підйомний кран, стрем'янка, спецтранспорт тощо). "Винуватцем" пошкодження може бути і сам робітник, і той, хто створив (виготував) даний предмет праці. Нещасний випадок може також статися в результаті дії на працівника зовнішнього травмувального фактора (зовнішнього середовища). Ним, наприклад, може бути вантаж, який переміщується краном з порушенням необхідних вимог безпеки, струмені відпрацьованих газів двигунів авіаційних турбін і предмети, що потрапили в них, заряд блискавки атмосферної електрики тощо.

Між факторами, які призводять до ушкодження людини під час праці, існують складні функціональні зв'язки. Складність їх значно зростає, якщо при їхньому аналізі враховувати, що людина в процесі праці може відчувати свої неправильні дії і вчасно їх виправляти, виявляти порушення в роботі техніки і попереджувати її відмову. У техніці використовують спеціальні блокувальні пристрої для відфільтровування небезпечних помилок людини і їхнього попередження. Якщо такі пристрої в потрібний момент не спрацьовують І помилкові дії людини потрапляють до системи керування, викликаючи пригоду, то ЇЇ винуватцем можна вважати і техніку.

Причиною нещасного випадку може бути також погана організація процесу праці (найчастіше — в результаті незадовільного функціонування системи управління охороною праці або за ЇЇ відсутності).

Отже, компоненти процесу праці взаємопов'язані (рис. 3.2) і порушення цих взаємозв'язків може стати причиною ушкодження людини. Наприклад, при відмові одного з елементів керування повітряним рухом можливе зіткнення літальних апаратів або виникнення інших небезпечних ситуацій польоту. У даному випадку "заподіювач" шкоди відноситься до зовнішнього середовища, а винуватцем буде не суб'єкт, не предмет, не знаряддя праці і не навколишнє середовище, а фактор організації. Тому з погляду безпеки праці зручно і правомірно фактор організації розглядати як п'ятий компонент трудового процесу.

Рис. 3.2. Компоненти процесу праці та їхній взаємозв'язок

Ушкодження організму може статися в результаті як безпосередніх контактних зовнішніх дій (механічної, хімічної, електричної і т. ін.), так і дистанційних (світлової, теплової тощо).

Ушкодження можуть виникнути відразу після дії або через певний час після неї (наприклад, після радіоактивного опромінювання). Згідно з ДСТУ 2293-99 [44] серед різних факторів виробництва виділяють небезпечний (виробничий) фактор, вплив якого на працівника за певних умов призводить до травм, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті, а також шкідливий (виробничий) фактор, вплив якого за певних умов може спричинити захворювання, зниження працездатності та (або) негативний вплив на здоров'я нащадків. Небезпечний виробничий фактор може призвести до травми в результаті вияву безпосередніх зовнішніх дій на людину, а шкідливий виробничий фактор може викликати захворювання або зниження працездатності в результаті дистанційних зовнішніх дій.

Крім того, небезпечні Виробничі фактори поділяють на явні, коли їхня небезпечність очевидна і для їхнього усунення необхідні відповідні заходи, і потенційні, які можуть стати об'єктом небезпеки лише в результаті ненормальної поведінки людини. При цьому зв'язок потенційно небезпечних виробничих факторів з нещасним випадком зазвичай вбачають тільки у відхиленні від норми в поведінці індивідуума. Нещасний випадок на виробництві розцінюється як раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого фактора. Разом з тим абсолютної впевненості в тому, що нещасний випадок може статися тільки в результаті дії на працівника небезпечного виробничого фактора, немає. Так, наприклад, коли робітник на чистій, рівній і неслизькій підлозі цеху підвертає ногу і дістає таким чином травму, то ця подія звичайно кваліфікується як нещасний випадок.

Таким чином, цю травму необхідно розглядати не як результат дії небезпечного виробничого фактора, а як наслідок небезпечної поведінки працівника.

Наприклад, за М.А. Котиком, нещасним випадком на виробництві можна вважати раптове ненавмисне травмування працівника (що порушило його працездатність), яке сталося в результаті дії небезпечного виробничого фактора або власної небезпечної поведінки під час виконання ним трудових обов'язків або завдань керівника робіт.

Імовірність нещасного випадку значно збільшується, як тільки людина потрапляє в зону дії небезпечного виробничого фактора. Такі зони зазвичай називають небезпечними, вони характеризуються видом небезпеки, її інтенсивністю, часом дії і розміром.

Наприклад, такою небезпечною зоною є простір навколо повітряного судна з працюючими двигунами під час їхнього випробування після проведення регламентних робіт. У даному випадку переважаючими небезпечними виробничими факторами будуть або струмені відпрацьованих газів і предмети, які потрапили до них, або гвинти, що обертаються. Небезпека травмування може значно зрости у випадку мимовільного руху повітряного судна в результаті, наприклад, відмови гальмівної системи шасі при відсутності стояночних гальмівних колодок. У першому випадку ми маємо строго фіксовану (стабільну) небезпечну зону, а при самовільному русі повітряного судна — зону, яка переміщується разом з ними.

За інших рівних умов збільшення розмірів небезпечних зон відповідно сприяє збільшенню імовірності створення небезпечних ситуацій. Отже, розміри небезпечних зон можна розглядати як одну з об'єктивних ознак виробничої небезпеки. Необхідною умовою того, щоб виник нещасний випадок в результаті дії небезпечного виробничого фактора, є знаходження людини в небезпечній зоні.

Якщо випадкове значення розмірів небезпечних зон порівняти з розмірами робочої зони, у якій знаходяться люди, то можна визначити імовірність виникнення небезпечної зони.

де 5 і - відповідно площа небезпечної і робочої зон, м².

Імовірність знаходження працівників в небезпечних зонах Рр та імовірність виникнення травми Рq можна визначити так:

де р' - число працівників, які зазнають дії небезпечного виробничого фактора (НВФ); р - число усіх працівників, зайнятих у досліджуваній технологічній операції; n(t) — число відмов технічних елементів, яке встановлене розрахунками або виробничим спостереженням; N — напрацювання на n(t) відмов виробничих систем.

Якщо припустити, що Sр, Рp, Р, n(t), N - незалежні випадкові величини, то їхня сумісна реалізація створює об'єктивні умови травматичної ситуації. Отже, ймовірність виникнення на виробництві небезпечної ситуації

Користуючись виразом (3.2), можна оцінити рівень потенційної небезпеки виробничих процесів.

Наведений метод розрахунку показників травмонебезпеки використовують для оцінки потенційної небезпеки технологічних процесів, машин і устаткування в дотравматичні періоди.

Даний метод прогнозування дозволяє давати оцінку якості технологічних процесів, машин і устаткування з погляду безпеки їхньої реалізації.

Перебування людини в небезпечній зоні ще не означає, що обов'язково виникне нещасний випадок. Якщо працівники будуть строго дотримуватись установлених правил техніки безпеки, механізми — працювати справно, а організація конкретного технологічного процесу — відповідати встановленим вимогам, то нещасного випадку можна уникнути. Але якщо хоча б одна з названих умов не буде виконана, то ймовірність його значно зростає.

Другою необхідною умовою виникнення нещасного випадку в результаті дії небезпечного виробничого фактора є порушення (особистого, технічного або організаційного плану), які з'являються в момент перебування людини в "небезпечній зоні".

Разом з тим ці дві необхідні умови все ж не є достатніми для нещасного випадку, пов'язаного з небезпечним виробничим фактором; крім них, необхідний, зазвичай, ще певний збіг інших обставин. Наприклад, якщо два спеціальні аеродромні засоби, що рухаються назустріч один одному і порушують при цьому правила проїзду, зайдуть в небезпечну зону, то нещасний випадок може і не статися внаслідок достатньої досвідченості хоч би одного з водіїв.

Отже, нещасний випадок можна вважати наслідком поєднання випадкового і необхідного. Але ця обставина не може служити для людини виправданням нещасного випадку, оскільки вона, будучи навченою своїй професії, правилам безпеки праці, повинна була б уміти прогнозувати розвиток подій в процесі праці, враховувати можливість прояву різних випадкових факторів і збіг обставин. І якщо це було можливим, а працівник вчасно належним чином не відреагував, то він відповідає за виникнення події. Тому нещасний випадок виявляється дуже складним і емоційно насиченим психологічним проявом, де переплітаються фактори випадковості й необхідності, обов'язку і обмеженості можливостей, відповідальності та страждань, якими доводиться розплачуватися за допущену необачність.

Нещасний випадок, здебільшого, супроводжується також моральним і матеріальним збитком, тягне за собою і чималий соціальний збиток, оскільки в колективі, де він стався, зазвичай погіршується психологічний клімат і, як наслідок, знижується продуктивність праці.

Ситуацію, у якій створюється досить велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною, або аварійною. Природно, що виконання робіт у такій ситуації належить виконувати з введенням жорстких часових обмежень, які захищають працівників від травм. Ціна помилки в такій ситуації, як правило, надто велика, і в результаті все це робить небезпечну ситуацію емоційно напруженою (пілотування повітряного судна в складних метеоумовах, з відмовою однієї або декількох силових установок, аварійна посадка з прибраними шасі, випробування авіаційної техніки тощо).

На думку вчених, основна складність поведінки людини в небезпечній ситуації полягає в ЇЇ своєчасному виявленні, діагностуванні та виборі адекватного способу реагування на неї. У зв'язку з цим питання про виявлення відношення людини до небезпеки та ступеня адекватності її оцінки залишається одним з найважливіших в області психології безпеки діяльності.