Організація бізнесу - Скібіцький О.М. - 14.4. Інформаційна безпека об'єкту управління

14.4.1. Конкурентна розвідка і економічне (промислове) шпигунство

Підприємницька діяльність у всіх сферах економіки нерозривно зв'язана з одержанням, нагромадженням, збереженням і використанням різних зведень, що характеризують як саму підприємницьку фірму, так і зв'язаних з нею партнерів, що хазяюють. Забезпечення збереження інформації про діяльність фірми, усіх її факторах розвитку є умовою виживання фірми в ринковому конкурентному середовищі, у якомусь ступені ризикового розвитку.

Конкуренти фірми можуть здійснювати різні форми одержання достовірної інформації про її діяльності, щоб домогтися кращих успіхів на ринку. У законодавчих актах не сформульоване поняття підприємницької таємниці, а дана характеристика державної, службової, комерційної, банківської і військової таємниці.

Установлено наступне: інформація складає службову або комерційну таємницю, коли вона має дійсну або потенційну комерційну цінність у силу невідомості її третім особам, до неї немає вільного доступу на законній підставі і власник інформації вживає заходів по охороні її конфіденційності. Зведення, що не можуть складати службову або комерційну таємницю, визначаються законом і іншими правовими актами.

У Законі України "Про банки і банківську діяльність" говориться, що кредитна організація, Національний банк України гарантують таємницю про операції, про рахунки і внески своїх клієнтів і кореспондентів. Усі службовці кредитної організації зобов'язані зберігати таємницю про операції, рахунки і внески їхніх клієнтів і кореспондентів, а так само про інші зведення, установлені кредитною організацією, якщо це не суперечить законові.

Прискорення інформаційного насичення системи управління призвело до виникнення ряду проблем. По-перше, через відсутність досконалої управлінської теорії, яка дозволяє діяти в невизначених умовах ринку, знайшли місце нові тенденції у зміні зайнятості, а саме збільшення долі професійних менеджерів. Це, в свою чергу, при зводить до створення декількох рівнів управління. Для підтримання стійкої роботи підприємства більш важливим стала наявність своєчасної достовірної інформації не тільки про стан особистого потенціалу підприємства, а й про постачальників, конкурентів, споживачів, про новітні технології та інші параметри зовнішнього середовища. В цих умовах важливим ресурсом, що забезпечує ефективну діяльність підприємства, є інформація та комунікаційні зв'язки.

Конкурентоспроможність підприємства все більше визначається здібністю його менеджерів ефективно працювати з інформаційними ресурсами. При цьому, з одного боку, виникає проблема швидкого відтворення, нарощування й поновлення інформаційного фонду для прийняття рішень за ситуацією, з іншого, - пошук можливостей засекретити його частину у вигляді комерційної таємниці, щоб забезпечити принаймні тимчасове монопольне становище на ринку. Найважливішою професійною характеристикою менеджерів стає їх здатність до ефективної ділової та міжособистої комунікації.

Набуває актуальності володіння менеджерами навичок ефективно формувати і використовувати інформаційний потенціал підприємства, виробляти підприємницький стиль керівництва. На вищому рівні управління конкурентоспроможність підприємства може забезпечувати колектив менеджерів, які повинні швидко і ефективно обмінюватися великими масивами інформації, своєчасно одержувати інформацію про зміну зовнішнього середовища. Все це потребує мобілізації творчих сил співробітників і призводить до підвищення емоційних навантажень. Тому створення емоційно доброго клімату в творчому колективі стає важливим фактором підвищення його продуктивності. Саме такий клімат сприяє інтенсивному інформаційному обміну між робітниками, що веде до оперативного і обгрунтованого прийняття управлінських рішень, досягнення цілої організації.

Завжди необхідно пам'ятати, що конкуренція - це найжорстокіша боротьба за виживання, не просто за ринки збуту, джерела сировини, капіталів тощо, але й у переважній більшості вона націлена на знищення конкурента за будь-яку ціну. У світі бізнесу немає місця жалості й слабкості.

Це жорстока боротьба, де питання ставиться однозначно: або ти, або тебе пустять з торбою по світу. А тому розпалюються все нові, тепер уже торговельні війни: нафтові, сталеві, автомобільні. Причому не тільки між трестами й корпораціями, але й між державами, що ревниво оберігають національну економіку.

Наразі, коли особливу значимість має інформація, найважливішою зброєю в несумлінній конкурентній боротьбі є промислово-економічне шпигунство (а також економічна розвідка).

Термін економічне, промислове, комерційне, науково-технічне шпигунство (розвідка) означає активні дії, спрямовані на збір, викрадання, нагромадження й обробку цінної інформації, закритої для доступу сторонніх осіб.

Підкреслимо, що шпигунство - це протиправна таємна діяльність по добуванню зведень, що містять комерційну таємницю або будь-яку іншу інформацію, у якій зацікавлена конкуруюча фірма.

Промислово-економічне шпигунство ведеться на різних рівнях: на державному рівні, на рівні транснаціональних корпорацій, на рівні підприємств.

Наші вітчизняні підприємці мають поки що слабке уявлення про промислове шпигунство і методи протистояння йому. Проте на Заході воно отримало широке поширення. Так, за результатами соціологічного дослідження в США, з 1554 компаній 1324 (або понад 85%) визнали, що ведуть постійне промислово-економічне шпигунство, а третина з них (понад 1000) мають службу економічної розвідки.

Об'єктами інтересу з боку конкурентів виступають:

o науково-дослідні й конструкторські роботи й отримані результати цих розробок;

o структура підприємства: цеху, лабораторії, іспитові майданчики, технологічні лінії, оснащення тощо, що можуть характеризувати стан виробництва;

o організація виробництва, відомості про продукцію, що випускається;

o виробничі потужності підприємства, у т.ч. дані про введення нових, розширення або модернізацію існуючих;

o комерційна філософія, стратегія бізнесу;

o маркетинг і, насамперед, режим постачань, зведення про угоди, що укладаються, звіти про реалізацію продукції, цінова політика, ринки збуту, списки замовників тощо;

o дані про керівників підприємства і провідних фахівців, особливо тих, що мають доступ до конфіденційної інформації;

o фінансовий стан підприємства;

o найважливіші елементи системи безпеки, кодів і процедур доступу до інформаційних мереж і центрів;

o дані про партнерів і умови контрактів. Пріоритетними напрямками тут є:

o макроекономічна розвідка - збір стратегічної інформації про глобальні процеси в економіках інших держав, про розвиток НТП в них;

o мікроекономічна розвідка - збір тактичної й оперативної інформації з тієї ж проблематики;

o економічна контррозвідка - протидія спробам іноземних державних спецслужб і комерційних фірм добути торгово-економічні, технічні і технологічні секрети.

Для збору даних використовуються самі різні методи. Багато з них не відрізняються особливою порядністю, однак усі вони є незмінно ефективними.

Отже, для добування необхідної інформації використовуються як законні, так і незаконні методи. До законних методів відносять:

o збір і узагальнення інформації, що міститься в З МІ;

o вивчення реклами конкурента;

o вивчення продукції, що випускається ("зворотна інженерія");

o відвідування й вивчення фірмових магазинів тощо.

o закупівля товарів конкурента;

o незмінна присутність на ярмарках, виставках, конференціях презентаціях, ярмарках тощо, при цьому збирається вся доступна або залишена по недогляду документація й інформація, фотографується усе, що можливо;

o відвідування підприємств;

o фінансування контрактів на виконання науково-дослідних робіт за кордоном з метою проникнення в деякі лабораторії;

o відправлення на навчання та стажування за кордон студентів, аспірантів, фахівців та інших "стажистів";

o нескінченні безрезультатні переговори, у процесі яких постійно запитується додаткова інформація;

o аналіз інформації в Інтернеті;

Спектр незаконних методів значно різноманітніший:

o підкуп співробітників партнерів, державних чиновників і конкурентів;

o вивідування інформації;

o переманювання фахівців;

o засилання агентів;

o викрадення комерційних документів і дослідних зразків виробів;

o викрадення креслень і технічної інформації;

o використання технічних засобів для підслуховування, втручання в комп'ютерні мережі, листування тощо;

o шантаж;

o негласний контроль за кореспонденцією;

o "помилкові" переговори тощо;

o шпигунство і просто злодійство.

Для одержання негласної інформації використовуються й так звані "чорні" біржі, що торгують негласною інформацією. Викрадення інформації й торгівля нею виділяються в останні роки в самостійний вид підприємницької діяльності. Так, наприклад, у США промисловою розвідкою й контррозвідкою займається фірма "Джорж Уоккенхем корпорейшн" зі штатом у 20 тис. осіб.

Для виживання в умовах сучасної конкурентної боротьби першочергове значення починає відігравати розвідка намірів конкурентів, вивчення основних тенденцій бізнесу, аналіз можливих ризиків тощо.

Класичне визначення поняття "розвідка" дане М. Алексєєвим: "Під терміном "розвідка" у широкому змісті цього слова розуміється, з одного боку, діяльність суб'єкта (від людини, організованої групи людей до держави в цілому) по добуванню зведень про наявні й потенційні загрози його існуванню й інтересам, тобто про діючого або ймовірного супротивника, а з іншого боку - організаційна структура, сили і засоби для здійснення цієї діяльності".

Для конкурентної бізнес-розвідки як суб'єкт виступає недержавна організація (приватна фірма, комерційний банк, акціонерне товариство тощо). При визначенні конкурентної бізнес-розвідки варто додати положення про необхідність дотримання існуючих правових норм, що відрізняє її від шпигунства, де необхідні дані можуть добуватися поза правовим полем. Тому можна дати таке визначення конкурентної розвідки:

Конкурентною розвідкою називається діяльність недержавної організації по добуванню зведень про наявні і потенційні погрози її існуванню й інтересам за умови дотримання існуючих правових норм.

Запропоноване визначення конкурентної розвідки за своїм змістом близьке й до інших визначень, зокрема, даному Генеральним комісаріатом Франції по плануванню: "Економічна розвідка - це сукупність погоджених дій по добуванню, інтерпретації, поширенню й захисту інформації, корисної для недержавних суб'єктів економіки, що добувається легально й при найкращих умовах у частині якості, термінів і витрат".

Конкурентна розвідка (КР) є могутнім інструментом дослідження ринку, і в даний час являє собою дисципліну, що бурхливо розвивається, яка виникла на стику економіки, юриспруденції і спеціальних розвідувальних дисциплін. Відмінністю КР від промислового шпигунства є те, що вона здійснюється винятково в рамках існуючих державних законів, і свої результати одержує завдяки аналітичній обробці величезної кількості найрізноманітніших відкритих інформаційних матеріалів з різних джерел.

КР дає кращі результати, якщо вона організована у вигляді безперервного процесу.

По-перше, структура циклу розвідки вже припускає наявність процесу. При організації широкомасштабної системи розвідки у своїй компанії необхідно прагнути до розширення сфери діяльності за межі компанії і залученню до співробітництва якомога більшого числа людей.

По-друге, навіть якщо деякі дуже успішно працюючі компанії розглядають проведення КР як посадовий обов'язок особи з вищої адміністрації, система збору розвідувальної інформації іноді може розглядатися іншою частиною компанії як деякий вид "виконавчого шпигунського агентства". Забезпечуючи доступ до матеріалів КР тільки для менеджерів самого вищого рівня, можна іноді "втратити" співробітників, що хотіли б одержувати матеріали КР і плідно використовувати їх у своїй роботі. Більш того, не допускаючи деяких службовців компанії до матеріалів КР, можна відбити в них охоту представляти в систему КР зібрану ними самостійно інформацію.

Можна створити ефективну систему керування компанією, мати висококваліфікованих фахівців, володіти високим науково-технічним потенціалом, мати розгалужену збутову мережу, але все це виявиться не важливим, якщо керівник компанії не буде здатний виявляти зовнішні загрози й ризики, що здатні поставити компанію в складне становище. Для виявлення ризиків і створюються підрозділи КР. У багатьох великих компаніях такі підрозділи розмішаються в службі стратегічного планування, що підпорядковується безпосередньо керівництву. Діяльність підрозділу КР стає найбільш ефективною, якщо її головне завдання полягає в інформаційній підтримці стратегічного планування компанії. В інших компаніях підрозділи КР можуть входити до складу кожного самостійного відділу, що знаходиться в підпорядкуванні першого віце-президента, або безпосередньо Президента компанії, який координує їхню діяльність.

Доцільно не розміщувати КР у службі маркетингу, відділі продажів, науково-дослідному відділі й інших самостійних структурних підрозділах компанії, не зв'язаних між собою. У таких випадках досить складно здійснювати взаємодію й координацію роботи КР.

Зрештою, не так важливо, де розміщається підрозділ КР. Важливо, як організована координація її роботи і як циркулюють інформаційні потоки усередині компанії. В одних компаніях інформація циркулює по замкнутому контуру й у готовому вигляді надається на нижній рівень, тобто доводиться до кожного співробітника (якому вона необхідна для виконання виробничих обов'язків), в інших - навпаки, інформація збирається на нижньому рівні, передається "наверх" (незамкнутий контур) і рідко доходить до кожного співробітника компанії. З досліджень по розробці концепції організації роботи КР, проведених фірмою Learning Corporation, випливає, що така організація (друга модель) доведення розвідувальних зведень до співробітників не йде на користь компанії.

Для максимальної ефективності роботи підрозділ КР повинен мати досить високий статус у компанії, щоб співробітники ставилися до нього із повагою й бачили в ньому свого захисника і борця за інтереси компанії. Однак цей підрозділ повинен бути доступним кожному працюючому в компанії в межах його компетенції, а не виконувати завдання в інтересах якого-небудь одного відділу.

Аналітична інформація, підготовлена підрозділом КР, повинна бути закритою для всіх сторонніх, але доступною для кожного співробітника компанії (у частині, його що стосується).

Хоча основне призначення КР - підтримка прийняття управлінських рішень, сформована певним чином система КР може допомогти компанії вирішувати й багато інших задач, а саме:

1. Передбачення змін на ринку. Компанії, що фокусують зусилля своєї КР на відстеженні змін на ринку, рідко потрапляють зненацька у скруту через події, що впливають на їхній бізнес. Навпаки, компанії, у яких така увага відсутня, можуть незабаром стати банкрутами.

2. Передбачення дій конкурентів.

3. Виявлення нових або потенційних конкурентів.

4. Вивчення успіхів і невдач конкурентів

5. Пошук і вивчення фірм, передбачуваних до покупки (злиття).

6. Вивчення нових технологій, продукції і процесів.

7. Моніторинг змін у політичній, законодавчій і регулюючій областях, що впливають на бізнес.

8. Відкриття нової справи. Конкурентна розвідка може не тільки допомогти прийняти рішення про нову діяльність або диверсифікацію, але й дозволить одержати найважливішу вихідну інформацію для його розвитку.

9. Відкритий погляд на свою діяльність. Багато компаній, особливо великі, мислять обмежено, не виходячи за межі власних рамок. їхні методи роботи стають традиційними і застарілими; КР надає нові ідеї і концепції. Вона змушує сфокусувати погляд на зовнішньому світі й визначити місце своєї компанії в конкурентному середовищі.:

10. Допомога в застосуванні новітніх інструментів керування. Деякі компанії відчувають утруднення при запровадженні в дію й підтримці таких дорогих управлінських технологій як "комплексне керування якістю"-, впровадження корпоративної автоматизованої системи управління (АСУ), "перехід на нову технологію" або "система задоволення клієнта". Одна з причин - відсутність необхідної інформації.

Відповідно до проведеного ще в 1993 р. опитування менеджерів, що намагалися застосувати "комплексне керування якістю" у своїх компаніях, більшість з них указало, що саме відсутність необхідної інформації призвела до невдачі цих спроб. В основному їхні скарги стосувалися того, що автори дослідження називають "вузьким місцем внутрішньої інформації". Респонденти повідомляли, що не змогли одержати корпоративну інформацію, тому що не знали, де її шукати. Якщо ж вони, зрештою, її знаходили, користуватися нею було вже пізно. З цього виходить, що їхні компанії намагалися впровадити нову технологію керування, не маючи розвідувальної інфраструктури, тобто без системи КР, і зазнали невдачі. Те ж можна сказати й про такий вирішальний для успіху компанії інструмент керування, як "система задоволення клієнта". Тут зусилля були також даремними через відсутність інформації і розвідувальної інфраструктури. "Вузьким" місцем українських промисловців також є невміння використовувати нові управлінські технології. Управління бізнесом вимагає впровадження так званих "корпоративних систем".

Цілі й задачі КР багато в чому близькі цілям і завданням класичної розвідки, чиї аналітичні матеріали використовуються при формуванні й здійсненні державної політики або плануванні воєнних операцій, тільки масштаби розв'язуваних задач зовсім інші. Основна область застосування КР -- це ринок. Головною метою КР є систематичне відстеження відкритої інформації про конкурентів, аналіз отриманих даних і прийняття на їхній основі управлінських рішень. Створення КР конкурентної розвідки - це веління часу та єдиний спосіб вижити в гострій конкурентній боротьбі - така думка багатьох керівників корпорацій у США. КР дозволяє передбачати зміни на ринках, проводити прогноз дій конкурентів, виявляти нових або потенційних конкурентів, проводити моніторинг появи нових "вибухових" технологій і політичних та фінансових ризиків.

Висновки з аналізу інформації КР можуть використовуватися як для прийняття тактичних рішень, так і для опрацювання стратегічних напрямків розвитку фірми або корпорації в цілому. КР широко використовує прийоми й методи стратегічного управління, що дозволяє одержувати комплексне уявлення про ситуації на ринку й уточнювати позиції, на які компанія може на ньому претендувати через співставлення свого конкурентного статусу з конкурентоспроможністю інших суб'єктів, що оперують на цьому ж ринку. Чимало конкурентна розвідка черпає й з арсеналу засобів маркетологів, чиї зусилля спрямовані головним чином на виявлення й аналіз споживчого попиту в тому чи іншому сегменті ринку. Так що співробітники служби КР займаються, насамперед, збором зведень про конкурентне середовище й конкретних конкурентів (у тому числі Й потенційних) та їхнім аналізом. Вони моделюють подальше поводження суперників на ринку. КР, подібно могутньому радарові, уловлює нові віяння в бізнесі, відстежує можливості, що з'являються, Й попереджає про небезпеки, що насуваються.

Утім, деякі аспекти діяльності КР іноді спірні й викликають певні дорікання з боку громадськості. Зокрема, іноді неоднозначно оцінюється робота КР з огляду її відповідності етичним і юридичним нормам. Сумніви саме такого роду що залишилися не розвіяними, стали каменем спотикання для ряду компаній, що так і не наважилися на створення подібних служб.

Тим часом, використовуючи різні, часом не занадто коректні, методи збору інформації - від фронтального "прочісування" каналів Інтернету до копання в сміттєвих кошиках своїх конкурентів, - аналітики служби накопичують дані практично зі всіх цікавлячих керівництво компанії питань - від розробок суперниками нових видів продукції і рівня виробничих витрат на її виготовлення до особистісних характеристик і професійних якостей керівників та провідних фахівців компаній-конкурентів, а також мотивах прийняття ними тих або інших управлінських рішень. Адже часом навіть випадкова інформація може виявитися досить цінною.

При існуючій великій кількості інформації налагоджений потік її надходження являє собою аж ніяк не саму головну підмога у вирішенні завдань, що постають перед КР. Зрештою, з розширенням мережі Інтернет і появою комп'ютерних баз даних інформація перетворилася в дешевий і цілком доступний покупцеві товар, і заради її одержання нема сенсу обтяжувати корпоративну структуру ще одним великим підрозділом. Завдання КР полягає головним чином у тому, щоб допомогти керівництву компанії витягти з цього рясного інформаційного потоку лише необхідні для прийняття рішень дані. "Ми живемо вже не в століття інформації, стверджує Л. Каханер, автор книги "Конкурентна розвідка". - Ми живемо в століття розвідки".

Розвідувальна і контррозвідувальна діяльність є однієї з різновидів інформаційної роботи, основний принцип якої - чіткий поділ понять: дані (зведення), інформація й знання.

Дані, засновані на фактах. Це може бути статистика, уривки інформації про господарюючі суб'єкти, про персонали, тобто про все те, що становить оперативний інтерес

Дилетантам часто здається, що дані можуть про щось розповісти, але насправді цього не відбувається. Ніхто не може прийняти правильне рішення, виходячи тільки з даних, незалежно віл того, наскільки вони точні або великі.

Інформація, навпроти, являє собою якусь сукупність даних, що були відібрані, оброблені й проаналізовані, після чого їх можна використовувати для подальших дій.

Синтезовані рішення й рекомендації являють собою кінцевий інформаційний продукт-знання. Особі, що приймає рішення, потрібні саме інформація й знання, а не просто дані.

Розвідувальна і контррозвідувальна діяльність здійснюється безупинно, тому що інформація, якою би вона не була достовірною, на певний момент, згодом утрачає свою цінність, і тому її необхідно періодично переперевіряти й актуалізувати.

Оперативна інформація втрачає цінність приблизно на 10% у день (наприклад, у випадках попередження вимоги короткострокового кредитування або овердрафту, пропозиції придбати партію товару в термін до І місяця). Інформація тактичного характеру (зведення про великих клієнтів і торговельних партнерів, злочинних угрупуваннях тощо) втрачає цінність приблизно на 10% на місяць. Стратегічна інформація про незмінні об'єкти (промислова інфраструктура, природні ресурси) втрачає цінність приблизно на 15% у рік. Цінність інформації може зменшуватися згодом у зв'язку зі зміною обстановки або в зв'язку з можливими чи такими, що вже відбулися змінами, внаслідок яких інформація не може бути упевнено використана.

Тому у вихідних інформаційних і аналітичних документах в обов'язковому порядку необхідно враховувати й вказувати часовий інтервал, протягом якого чинні ті або інші оцінки.