Основи менеджменту - Федоренко В.Г. - 9.7. Основні поняття страхової діяльності

Враховуючи народногосподарську значущість страхової справи для стабільного розвитку суспільного виробництва та забезпечення належного соціального захисту громадян, держава покликана через свої представницькі органи, управлінські ланки усіх рівнів реально сприяти заохоченню інвестиційної діяльності страхувачів та гарантувати умови для беззастережного виконання страхових зобов'язань і отримання прибутку.

Аналіз механізмів державного регулювання та заохочення страхової діяльності у розвинених країнах світу засвідчує, що ці механізми, адаптовані до умов місцевого ринку, мають законодавчу базу та певним чином структуровані. Вони передбачають: розробку законодавчих актів, що регулюють страхову діяльність, та визначення об'єктів обов'язкового страхування; впровадження механізму регламентування співвідношення страхових зобов'язань та активів, розподіл страхових резервів, місце посередників у страховому бізнесі, умови ліцензування страхувачів; а також визначають процедури визнання страхової компанії банкрутом та механізм захисту страхувальників за цих умов.

Процес розвитку страхового ринку зумовлює необхідність напрацювання та впровадження механізму державного регулювання страхового бізнесу, надання гарантій інвестиційним заходам страхувачів. Держава має розробити економіко-правовий механізм реального гарантування інвестиційних проектів страхувачів, передбачити можливість надання пільг страхувачам для впровадження і практичної реалізації довгострокових інвестиційних кредитів, виробити і реально впровадити чутливий та стабільний механізм оподаткування суб'єктів страхового ринку, сприяти розвитку ринкової інфраструктури.

Важливим елементом державного управління страховою діяльністю та гарантування надійності страхового підприємництва є розробка законодавчих актів з питань страхової діяльності та методичне забезпечення роботи страхувачів, формування економіко-правових пропозицій щодо захисту фінансових інтересів страхувачів і страхувальників.

Особливої уваги Міністерство фінансів надає розв'язанню проблеми забезпечення платоспроможності страхових компаній, встановлює правила формування і розміщення страхових резервів.

Дієвим заходом державного управління страховим ринком, а відповідно і гарантом інвестиційної діяльності страхувачів, є право Міністерства фінансів одержувати від страхувачів встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан.

Мінфін у разі потреби може робити приписи страхувачам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання може навіть призупиняти чи обмежувати дію ліцензії страхувачів, які допустили порушення, і вимагати усунення виявлених порушень або приймати рішення щодо відкликання наданих раніше ліцензій. Це реальний економіко-правовий важіль впливу на страхувачів, він безпосередньо сприяє активній діяльності держави на страховому ринку, забезпечує гарантованість реалізації економічного інтересу страхувача у юридично-страховому захисті.

9.7. Основні поняття страхової діяльності

Вигодонабувач - особа, вказана у страховому полісі, яка одержує страхову суму у разі, якщо застрахований не буде в змозі отримати її самостійно. Фіксується у страховому полісі.

Застрахований - фізична особа, об'єктом страхового захисту якого виступає особисте страхування. Застрахований водночас може бути й страхувальником.

Об'єкт страхування - майновий інтерес страхувальника, який може бути відшкодований у випадку настання страхової події.

Страхова вартість - вартість об'єкта страхування.

Страхова відповідальність - обов'язок страхувача виплатити страхову суму чи страхове відшкодування. Установлюється законом чи договором страхування.

Страхова премія (внесок, платіж) - плата за страховий ризик у грошовій формі.

Страхова сума - грошова сума, на яку може розраховувати страху­вальник (застрахований) у разі настання страхової події.

Страховий захист - економічні відносини, що відображають сукупність специфічних розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних з подоланням втрат, спричинених стихійними лихами й іншими надзвичайними подіями.

Страховий інтерес - матеріальна зацікавленість особи у страхуванні. У майновому страхуванні страховий інтерес виражається у вартості застрахованого майна. В особистому - в гарантії одержання страхової суми у випадку подій, пов'язаних з життям, здоров'ям та працездатністю.

Страховий поліс - письмовий документ, що видається страхувачем страхувальнику (застрахованому). Засвідчує укладений договір страхування і містить усі його умови.

Страховий ризик - імовірність настання збитку страхувальника у результаті страхового випадку.

Страховий тариф (брутто-ставка) - розмір страхових платежів. Складовими частинами страхового тарифу є нетто-ставка і навантаження. Нетто-ставка відображає витрати страховика на виплати зі страхового фонду. Навантаження - витрати на ведення справи.

Страхувач (андеррайтер) - юридична особа, яка бере на себе зобов'язання відшкодувати збиток чи виплатити страхову суму.

Страхувальник - фізична чи юридична особа, яка сплатила страхові премії і має право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку.