Прийняття управлінських рішень - Петруня Ю.Є. - Модель основного балансового рівняння

12.1. Прийняття фінансових рішень

Фінансово-інвестиційна сфера була і залишається однією з пріоритетних в управлінській діяльності. Управління фінансами організації (фінансовий менеджмент) у загальному вигляді передбачає розробку і прийняття рішень щодо руху коштів організації.

З позиції належності тих чи інших коштів можна виділити такі основні напрями управління фінансами організації:

- управління власними коштами організації;

- управління позиковими коштами, що залучені організацією.

До власних коштів можна зарахувати ті, що вносяться засновниками до статутного фонду компанії, її прибуток, амортизаційний фонд. Позикові кошти - кредити, які отримала компанія; кошти, що надійшли до компанії в результаті розміщення корпоративних облігацій. Управлінські фінансові рішення в цьому контексті зводяться насамперед до того, як знайти найкраще поєднання в ракурсі "власні кошти - позикові кошти". Питання достатньо складне, має багато аспектів - терміни, вартість, суб'єкти, ризики тощо.

З позиції операційного фінансового управління можна виділити такі основні напрями (аспекти) розробки управлінських рішень в організації у цій сфері:

- аналіз фінансового стану організації;

- оцінка фінансових активів організації в поточному та перспективному періодах;

- розробка пропозицій щодо використання активів;

- розробка та використання індикаторів (показників) успішності фінансової діяльності організації.

Зазначимо, що існує чимало методик, які створені для підвищення ефективності процесів розробки фінансових управлінських рішень. На нашу думку, їх не можна розглядати як своєрідну "дорожню карту". Скоріше за все, вони є інструментарієм фінансового аналізу, використання якого покращує якість такого аналізу, але не визначає з абсолютним рівнем достовірності ті фінансові результати, які можуть з'явитися внаслідок прийняття певних управлінських рішень. Розглянемо окремі з таких методик.

Модель основного балансового рівняння

Сутність рівняння полягає в такому: загальна величина активів (А ) завжди дорівнюватиме сумі власного капіталу (ВК) і зобов'язань організації (3):

А = ВК + 3.

Формування власного (чистого) оборотного капіталу (ВОК) можна зобразити формулами:

ВОК = Оборотні активи - короткострокові пасиви,

або

ВОК = (Власний капітал + Довгострокові пасиви) - Необоротні активи.

У моделі ВОК поєднуються прибутковість і ризик, тобто менеджери мають урахувати що, збільшуючи розмір власного оборотного капіталу, підприємство знижує ризик втрати платоспроможності, адже збільшується поточна фінансова ресурсність і мобільність підприємства. Але довгострокове зростання ВОК може призвести до неможливості дохідного вкладення свого довгострокового капіталу, сповільнення оборотності ВОК, виникнення проблем із формуванням інвестиційних ресурсів, можливою відмовою від запланованих проектів.

Зниження обсягу ВОК може означати вкладення чистих оборотних активів в інвестиційну діяльність, спрямування їх на реалізацію певних проектів. Але це збільшує ризик появи фінансових проблем.

Модель беззбитковості

Мінімальною вимогою до управління компанією в ринкових умовах є забезпечення беззбитковості її діяльності. Це передбачає окупність як постійних витрат компанії (вони не залежать безпосередньо від обсягів виробництва), так і змінних (вони змінюються зі зміною обсягів виробництва). Менеджер має пам'ятати, що витрати формуються навіть за відсутності в якийсь період часу виробництва продукції.

На рис. 12.1 показано залежність між доходом/витратами та обсягом випуску продукції.

Під час прийняття будь-якого рішення, пов'язаного з плануванням виробництва, фінансових результатів, управлінці мають визначати: з досягненням якого обсягу реалізації виробництво певного продукту буде беззбитковим і надалі може приносити прибуток.

Для знаходження точки беззбитковості умовного продукту необхідно визначити величину маржинального доходу. Маржинальний дохід - різниця між доходом від реалізації та змінними витратами підприємства. Точку беззбитковості для певного виду товару можна обчислити на основі середньозваженого маржинального прибутку, тобто

11мсз

де NБy - точка беззбитковості умовного продукту;

Єп - сума загальних постійних витрат;

Пмсз - середньозважений маржинальний дохід.

Середньозважений маржинальний дохід - сума величини маржинального доходу різних виробів, зважених за допомогою комбінації їх продажу, що визначається як:

2 пш * ч,

де ПМІ _ маржинальний прибуток 7-го продукту; п - кількість виробів;

Чі - частка 7-го продукту в загальному обсязі реалізації продукції. Точка беззбитковості за кожним продуктом дорівнює:

N - N *Ч

де - точка беззбиткового виробництва 7-го виробу в натуральному вимірі.