Оцінку інноваційно-господарського стану підприємства фахівцями рекомендовано проводити п'ятьма етапами (рис. 9.1).
1. Вибір набору критеріїв, які вважаються репрезентативними | |
1 | |
2. Присвоєння ваги кожному критерію інноваційно-господарської діяльності | |
1 | |
3. Ранжирування привабливості критеріїв у портфелі підприємства | |
1 | |
4. Визначення сумарного балу по кожному виду діяльності | |
1 | |
5. Визначення загального балу та зони інноваційно-господарського стану підприємства на даному етапі | |
Рис. 8.2. Етапи оцінки інноваційно-господарського стану підприємства
Дамо детальну характеристику кожному з цих кроків.
Перший крок. Керівництво підприємства визначає перелік економічних показників (критеріїв), які можна вважати репрезентативними при дослідженні інноваційно-господарського стану підприємства:
1. Обсяг вкладень у розвиток п-го виду продукції (капіталовкладення в інновації).
2. Обсяг п-го виду експортної продукції.
3. Обсяг п-го виду оновленої продукції.
4. Темпи змін прибутковості підприємства за рахунок випуску продукції п-го виду.
5. Темпи змін економічної рентабельності за рахунок випуску продукції п-го виду.
6. Темпи змін реалізації продукції п-го виду.
7. Забезпечення власним капіталом.
Критерії 1-3 стосуються оцінки інноваційної діяльності, а 4-7 - господарської діяльності підприємства. Критерії 4-7 загальновизнані для характеристики діяльності підприємства, оскільки вони охоплюють практично всі важливі сфери його господарської діяльності. Перелік критеріїв 1-3 може змінюватися в залежності від стратегічних намірів підприємства.
Другий крок. Кожному критерію присвоюється вага відносно значимості для підприємства, яка визначається відповідно до формули:
де Пі - фактичне значення і-го економічного показника (критерію); П )- значення економічних показників визначеного виду діяльності; и-кількість показників(критеріїв) інноваційної (господарської) діяльності.
Сума ваги повинна дорівнювати одиниці:
Третій крок. Кожному з критеріїв дається оцінка ступеня його привабливості для підприємства. Керівництво ранжирує привабливість кожного з критеріїв у своєму портфелі по різним параметрам. Зазвичай, використовують шкалу привабливості, яка показує наскільки фактичне значення показника відповідає цілям підприємства. Критерії оцінюються експертним шляхом виходячи з цієї шкали. В залежності від того скільки показників є в наявності визначається і бальність оцінки. У нашому випадку трьом критеріям для оцінки інноваційного стану відповідає трибальна шкала: 1 - непривабливий, 2 - відносно привабливий; 3 - дуже привабливий. Рішення про ранжирування відображають цілі компанії.
Четвертий крок. Розраховується сумарний виважений бал для всіх критеріїв інноваційної діяльності: "вагу" перемножуємо на "бали" та підсумовується всі результати. Гіпотетичні приклади на
ведені в табл. 3.1 та 3.2. Тобто оцінка інноваційної (господарської) діяльності здійснюється нами за формулою:
де О - оцінка інноваційної (господарської) діяльності (в балах) Бі - кількість балів за і-тим критерієм.
Оцінка інноваційної та господарської діяльності здійснюється аналогічно.
Критерії 1-3 стосуються інноваційної діяльності підприємства, а 4-7 - господарської. Крім перерахованих доцільно використовувати додаткові (загальні) критерії, які дають змогу оцінити інші важливі аспекти діяльності підприємства:
1. Компетентність адміністрації.
2. Здатність до інноваційного типу мислення та адаптаційної мобільності.
3. Маркетингова стратегія.
Вага додаткових критеріїв визначається виходячи із суб'єктивних вимірювань особи, яка проводить дослідження, а потім додається до загальної оцінки інноваційно-господарського стану підприємства.
Виходячи з кількості базових стратегій інноваційної діяльності підприємства робочу зону для оцінки інноваційно-господарської діяльності запропоновано поділити на чотири класи. Зокрема критеріїв інноваційної діяльності:
А - 3 бали (відмінна оцінка);
В - 2 бали (добра оцінка);
С - 1 бал (задовільна оцінка);
Б - 0 балів (незадовільна оцінка).
Для критеріїв господарської діяльності:
А - 4 бали (відмінна оцінка);
В - 3 бали (добра оцінка);
С - 2 бали (задовільна оцінка);
Б - 1 бал (незадовільна оцінка).
Для додаткових критеріїв:
А - 2 бали (відмінна оцінка)
В - 1 бал (добра оцінка)
С - 0 балів (задовільна оцінка)
Б--1 бал (незадовільна оцінка)
Наприклад, для критерію "Компетентність адміністрації"
A. Досвідчене керівництво, динамізм і оперативність у роботі.
B. Достатній досвід керівництва, значна ділова активність.
C. Певна пасивність керівництва. Б. Жодне з перерахованих.
При цьому слід додати, що загальна сума всіх додаткових критеріїв не повинна перевищувати трьох балів.
При дослідженні діяльності підприємства та виборі його відповідної стратегії у зарубіжній практиці широко застосовують різні матриці, які допомагають спрогнозувати "шлях" на найближчі роки, намітити допустимий ризик і виявити межу можливостей фірми. Отже, для з'ясування цих питань корисною може стати розроблена нами матриця визначення (діагностики) інноваційно-господарського стану підприємства (рис. 8.3).
П'ятий крок: визначення квадрату матриці, в якому перебуває підприємство. Для цього складають отримані підприємством оцінки за інноваційну та господарську діяльність і визначають результат інноваційно-господарської діяльності за шкалою:
Група 1 (криза) 4.00-5.99 бала
Група 2 (нестійка рівновага) 6.00-7.49 бала
Група 3 (стійка рівновага) 7.5-8.99 бала
Група 4 (успіх) 9.00-10.00 балів
При цьому отриманий результат має бути скоригований з урахуванням додаткових критеріїв. Виконання запропонованих кроків дає аналітику можливість поставити діагноз діяльності підприємства, а також з'ясувати зміст заходів, яких необхідно вжити для поліпшення існуючого становища (переходу у вищий квадрат матриці) та вибрати відповідну стратегію поведінки.
Залежно від результату інноваційно-господарської діяльності у матриці виділено чотири зони інноваційно-господарських можливостей, які дозволяють здійснювати аналіз та виявляти загальні тенденції розвитку підприємства. Розглянемо їх.
Зона 1. Кризовий стан підприємства, викликаний серйозними прорахунками в управлінні, відсутністю загальної його стратегії інно-ваційнему розвитку підприємства. Перехід до другої зони інноваційних можливостей відбудеться при умові розробки комплексної системи інноваційно-господарського оздоровлення, пошуку перспективних ринків збуту продукції, нових форм та методів управління, поліпшення матеріально-технічного забезпечення.
Зона 2. Не зовсім успішна інноваційно-господарська діяльність - диспропорція у розвитку (бурхлива господарська діяльність на шкоду інноваційній і навпаки). Можливо, підприємство змушене зазнавати відчутних витрат внаслідок невдало обраної стратегії і тактики (криза інноваційної діяльності) або продукція підприємства втрачає конкурентоспроможність, що призводить до звуження ринків її збуту (криза господарської діяльності). У першому випадку підприємство повинне вдосконалювати управління інноваційною діяльність, а в другому - переорієнтувати виробництво, створити ефективну маркетингову стратегію, яка допоможе завоювати нові сегменти ринку збуту продукції. Невжиття відповідних заходів може призвести до переходу у нижні квадрати матриці.
Зона 3. Незначні труднощі в інноваційно-господарській діяльності, які найімоврініше виникли через десинхронізацію роботи підприємства з постачальниками сировини і споживачів кінцевої продукції, що вплинуло на збільшення суми дебіторської та кредиторської заборгованості.
Зона 4. Успішна діяльність в усіх сферах.
Детальніші результати досліджень підприємства можливо отримати аналізуючи кожен квадрат матриці, в який потрапило підприємство. Тут необхідно більше приділити уваги співвідношенню оцінок, отриманих за інноваційну та господарську діяльність, оскільки це допоможе уточнити поставлений діагноз і визначити, яка із сторін діяльності - інноваційна чи господарська - є успішною (чи невдалою) та з яких причин. Таким чином, застосування рекомендованої методики у практиці діяльності вітчизняних підприємств дозволить правильно оцінити інноваційно-господарський стан та підвищити ефективність ситуаційного менеджменту взагалі.
Ключові слова:
- дифузія,
- інновація в ситуаційному менеджменті,
- інноватор,
- інноваційна діяльність,
- інноваційний потенціал,
- інноваційний клімат,
- інноваційний процес в ситуаційному менеджменті,
- суб'єкти інноваційної діяльності,
- управління інноваційним процесом.
1. Сутність та підходи до ризику як ситуативної характеристики
2. Класифікація управлінських ризиків
3. Підприємницький ризик: причини та наслідки
4. Процес управління ризиком на підприємстві
Довідкова інформація
ТЕМА 10. Комерційна таємниця та економічна безпека підприємства як умови результативного ситуаційного менеджменту
1. Сутність комерційної таємниці та її вплив на економіку підприємства
2. Механізм захисту комерційної таємниці підприємства
3. Характеристика економічної безпеки підприємства в ситуаційному менеджменту: сутність, принципи організації та ключові завдання