Діагностика і корекція "Я-концепції" молодших школярів - Співак Л.М. - 1.2.4. Чинники та механізми розвитку "Я-концепції" дитини

Формування самосвідомості та "Я-концепції" - це тривалий процес, що розпочинається з елементарних відчуттів і завершується становленням системи уявлень про власне "Я". Цей процес є досить складним та динамічним, оскільки змінюється і розвивається сама дитина.

У шість-сім років, у зв'язку з початком навчальної діяльності, розпочинається новий етап розвитку самосвідомості та "Я-концепції", важливість якого важко переоцінити. З одного боку, в період молодшого шкільного віку накопичуються психологічні резерви, що підведуть самосвідомість до найважливішої її генетичної форми в підлітковому віці. Саме завдяки навчальній діяльності формуються основні новоутворення в особистісній сфері молодших школярів - самооцінка, рефлексія, потреба у самоствердженні, тощо, а також в пізнавальній сфері - внутрішній план дій, довільність усіх психічних процесів та пізнавальна потреба. З іншого боку даний віковий період є останнім періодом в розвитку особистості, коли вона залежить від дорослого. Залежність дитини від дорослого виступає чинником успішного впливу з боку батьків і вчителів на розвиток свідомості та самосвідомості молодшого школяра.

Між самооцінкою і самовихованням як найвищою формою саморегулювання своєї діяльності молодшими школярами існує тісний зв'язок. Діти, самооцінка яких відповідає процесуально ситуативному рівню, не можуть встановити зв'язок між своїми вчинками та якостями особистості. Вони оцінюють власне "Я" лише за окремими зовнішніми результатами діяльності. У зв'язку з тим, що ці результати не обов'язково є адекватними особистісним можливостям людини і можуть повністю зумовлюватися збігом зовнішніх обставин, самооцінка має тенденцію до об'єктивності. Стихійність, випадковість, суперечливість зовнішніх ситуацій сприяють тенденції нестабільності самооцінки. Зміна людини на цьому рівні самооцінки має характер самовиправлення вчинків: виконання одних вчинків і відмову від інших. Молодший школяр ще не розуміє під цим процесом розвиток власних рис особистості.

"Через поки що слабкий прояв рис особистості, а також не-сформованість логічного мислення, молодші школярі ще не можуть усвідомити свої якості та порівняти їх зі своїми вчинками. Водночас щодо інших людей вони вже виявляються в змозі виконати цю операцію. Оцінюючи особистісні якості, молодший школяр виходить не з особливостей їх прояву, а зі ставлення до іншої людини в цілому (хороша чи погана)" [105, с. 32-33].

Процес усвідомлення молодшими школярами власної поведінки також має психологічні особливості. "Розвиток усвідомлення молодшими школярами своєї поведінки виявляється в тому, що "образ Я" вже не є прив'язаним до конкретної наявної ситуації, а "відділяється" від неї та піднімається на вищий рівень узагальнення, що сприяє зростанню його регулятивної функції. Знаючи свої можливості, дитина ставить цілі й вибирає засоби їх досягнення у відповідності з власними уявленнями про себе. Таким чином, здатність молодшого школяра до "відриву" від конкретної ситуації в процесі усвідомлення себе призводить до розвитку його можливостей свідомого та довільного регулювання поведінки" [126, с. 32].

Існує три рівні розвитку усвідомлення молодшими школярами своєї поведінки. На першому рівні учень поводить себе обдумано, має здатність до елементарного самоаналізу, оцінює вчинки відповідно до зразків (еталонів), запропонованих йому вчителями. Діти схильні співпрацювати між собою та дотримуються вказівок вчителя. Для другого рівня характерним є усвідомлення дитиною своєї поведінки, наявність елементів самоаналізу своїх думок і почуттів, а також ситуативність вчинків та їх пояснення. На третьому, найнижчому рівні розвитку усвідомленості молодшими школярами своєї поведінки, поведінка залежить від миттєвих бажань, неусвідомлених вчинків. Молодші школярі не вміють аналізувати свої вчинки, імпульсивні. їх думки і почуття, у більшості випадків, неусвідомлені. У взаєминах з ровесниками та вчителями можуть виявляти агресивність.

Вказані рівні розвитку усвідомлення молодшими школярами власної поведінки належать до першого етапу самопізнання. На даному етапі самопізнання складаються одиничні образи самого себе і своєї поведінки, які нібито є "прив'язаними до конкретної ситуації, до певних стосунків. Ці образи наповнені безпосереднім, чуттєвим змістом. На даному рівні (етапі) формуються деякі відносно стійкі сторони уявлень про власне "Я", однак ще не мас цілісного, істинного розуміння себе, що пов'язано з поняттям про свою сутність" [200, с. 97].