Основи педагогічної ергономіки - Карапузова Н.Д. - Ергономічні вимоги до засобів навчання

З ергономічного погляду важливими є знання та використання загальних і спеціальних педагогіко-ерго-номічних вимог до засобів навчання (екранно-звукових, друкованих, натуральних об'єктів, моделей, приладів тощо). Особливо значущі вони при самостійному виготовленні вчителем дидактичних засобів навчання (таблиць, стендів, роздавального матеріалу тощо) та їх використанні в навчальному процесі. Насамперед визначають, чи можна за допомогою засобів навчання формувати певні загальноосвітні та політехнічні знання, уміння, навички, сприяти розвитку особистості учнів, а також чи відповідають вони антропометричним, фізіологічним та психічним особливостям учнів.

Інформація, передана за допомогою засобів навчання, має бути науково достовірною, відповідати сучасному рівню науки, що вивчається, змісту програми і підручника, віковим особливостям, рівню підготовки учнів, бути доступною для дітей конкретного віку, їх знань, умінь і навичок. Засоби навчання повинні бути придатними для використання в сучасних технологіях і формах навчання, органічно поєднуватися з іншими навчальними методами.

Розміри, форма, яскравість, контрастність, колір і розташування об'єктів спостереження в засобах навчання мають відповідати можливостям органів зору учнів; характеристики звукової інформації (контраст гучності сигналу і шуму, тривалість звукового сигналу, темп подачі, зрозумілість мови) - можливостям органів слуху, фізичним можливостям учнів та вчителів.

Засоби навчання повинні бути наочними, активізувати увагу учнів, викликати інтерес і зосередження на об'єкті, явищі, результаті. За необхідності вони мають супроводжуватися методичними вказівками щодо їх використання.

Рухомі деталі або рухому інформацію засобів навчання варто налаштовувати згідно зі швидкісними можливостями учнів з управління об'єктом і сприймання інформації. Переносні засоби навчання мають бути стійкими на горизонтальній поверхні столу або підлоги і не перекидатися при відхиленні на кут 25° від нормального положення.

Вимоги до натуральних об'єктів

До них належать: гербарії, вологі препарати, препарати у пластмасових блоках, мікропрепарати, кісткові препарати, опудала, ентомологічні колекції, колекції мінералів і гірських порід, зразків промислової та сільськогосподарської продукції та ін. Обираючи біологічні об'єкти, зважають на те, що об'єкт має бути поширеним, із типовою будовою, характерною для більшості представників його таксономічної групи. Слід використовувати культурні рослини, бур'яни, рослини пустирів, а також тварин, що завдають шкоди сільському господарству, або лабораторних, які розмножуються в неволі; не можна обирати об'єктом рідкісну, реліктову рослину або тварину.

Із метою більшої наочності при виготовленні натуральних об'єктів застосовують умовні позначення - колір, цифри, букви, написи. Допускається розміщення поряд зі складним за будовою об'єктом схематичного малюнка, що пояснює його будову.

Упаковка для натуральних об'єктів повинна мати форму та розміри, зручні для розміщення на учнівському столі та зберігання в шафі. її виготовляють з міцних, естетичних матеріалів, що гарантують тривале зберігання. На кришці упаковки зовні наклеюють етикетку з назвою виробу, а всередині - з переліком вмісту. Методичний посібник, доданий до об'єкта, повинен містити вказівки для вчителя і завдання для самостійної роботи учнів.

Гербарій - це зібрання розпрямлених і засушених рослин або окремих їх органів, насіння, плодів, прикріплених до міцного паперу або тонкого білого картону. При його виготовленні керуються певними рекомендаціями. Гербарний лист має розміри 250x350 або 250х х 175 мм². Допускається будь-який вид міцного кріплення рослини на листі. На гербарному листі представляють усі органи рослини. Плоди слід окремо розташовувати від квітучого екземпляра. У деревних порід гербаризують гілки з листям, квітками і плодами. Рослину розміщують вертикально, а великий екземпляр - під кутом. Допускається видалення частини стебла, верхівку і корінь рослини завжди розташовують вертикально. Існують також тематичні гербарії окремих органів рослин - коренів, стебел, листків, квіток, плодів. Гербарний лист містить етикетку розміром 60x10 мм², порядковий номер, назву рослини та родини, до якої вона належить, а за потреби - коротку довідку з біології рослин. З метою оберігання від пошкодження і збереження характерних ознак рослини гербарний лист закривають прокладкою з міцного прозорого паперу чи плівки або завакуумовують прозорою плівкою. Гербарії обробляють хімічними речовинами, що захищають від шкідників. До них додають методичні рекомендації для вчителя і завдання для учнів.

Вологі препарати - законсервовані в спеціальній рідині та поміщені в посудину рослини, тварини або їх окремі органи. Вони можуть бути непрепарованими (щоб показати їх зовнішній вигляд) або препарованими (для демонстрації особливостей внутрішньої будови). Допускається видалення органів або їх частини, якщо вони парні, залежно від педагогічного призначення препарату. За необхідності можна виділити певні системи органів шляхом ін'єкції спеціального фарбника. Вологі препарати вміщують у прозорі прямокутні посудини для запобігання оптичному спотворенню об'єкта. Рекомендовано такі їх розміри: 6,4x6,9x25,2 см³, 6,7x9,їх х19,8 см⁸, 4,2x5,8x14,2 см⁸. Посудина має бути герметично закритою, а рідина-консервант не повинна змінювати природного кольору об'єкта.

Невеликі об'єкти іноді вміщують у желатиново-гліцеринову суміш між двома скельцями. Такі об'єкти розглядають за допомогою лабораторної лупи або проекційної апаратури для демонстрації на екрані.

На вологих препаратах прикріплюють етикетку з назвою об'єкта, його окремі частини нумерують. Аналогічні органи об'єктів різних типів або видів (риби, земноводні, ссавці) позначають однаковими числами. За потреби на тильному боці посудини прикріплюють схему будови об'єкта і коротке пояснення. До вологих об'єктів теж додають методичні рекомендації для вчителя та завдання для самостійної роботи учнів.

Препарати у пластмасових блоках - законсервовані у пластмасі методом холодної полімеризації невеликі за розмірами природні об'єкти або їх частини (мохи, лишайники, органи рослин, квітки, частини квітки, комахи, дрібні кістки тварин, мінерали тощо). Для цього використовують безбарвну прозору пластмасу, яка не спотворює кольору і форми об'єктів.

Мікропрепарати - це дуже тонкі зрізи органів або тканин біологічних об'єктів, законсервовані в прозорому бальзамі між двома прозорими скельцями (предметним та покривним) і призначені для розгляду під мікроскопом. Мікроскопічні зрізи повинні бути дуже тонкими і мати всі необхідні для вивчення елементи. При виготовленні мікропрепарату тканини та елементи зрізу фарбують різними кольорами. Мікропрепарати, зроблені за такою методикою у спеціальних закладах із виробництва наочних засобів навчання, називають постійними. Учитель або учні під його керівництвом можуть виготовити тимчасові мікропрепарати. Постійні мікропрепарати виготовляють як набір для кожного розділу курсу біології. Кількість однойменних препаратів у ньому має бути достатньою для проведення лабораторної роботи для всіх учнів класу (15-20 шт.). До такого набору додають методичні рекомендації, що містять малюнки мікрооб'єктів і завдання для самостійної роботи.

У навчальному процесі застосовують також кісткові препарати - цілі скелети або набори кісток тварин. Вони мають бути добре очищеними від м'яких тканин, хрящів і сухожиль, знежирені та вибілені. Розпили кісток повинні мати рівну поверхню. Кісткові препарати монтують на темних підставках або планшетах; крихкі, невеликі скелети та кістки - у футляри із прозорого матеріалу (скла чи пластику) для оберігання об'єкта від механічного пошкодження і забруднення. Кістковий препарат супроводжується етикеткою з назвою об'єкта, методичними рекомендаціями для вчителя і завданнями для самостійної роботи учнів.

Для виготовлення наочних засобів навчання у вигляді опудал, тушок, частин зовнішніх покривів тварин використовують поширені домашні або шкідливі тварини (горобець, сизий голуб, крижень, кролик, курка, сіра ворона, щур, миша). Тушка набита наповнювачем шкірка без каркаса. Опудало, крім наповнювача, має каркас, що надає йому природну форму і позу. Шкірки тварин мають бути добре очищеними від м'яких тканин та протравленими від музейних шкідників, а частини опудала або тушки укріпленими, їх закріплюють на підставці таких розмірів і ваги, яка б забезпечила стійкість об'єкта, і зберігають у щільно закритих коробках або шафах.

У навчальному процесі широко застосовують ентомологічні колекції (комах, павуко- та ракоподібних, дібраних за певною ознакою). Розпрямлені та висушені об'єкти прикріплюють ентомологічними шпильками до основи ентомологічної коробки. Розміри основи коробок, рекомендованих для ентомологічної колекції: 25,0x16,0 см², 30,5x22,0 см², 18,0x10,5 см², висота - 1,5-6,0 см. Усі компоненти колекції мають назви або числові позначення з винесенням позначень на передню частину коробки.

Колекції мінералів і гірських порід повинні містити зразки основних породоутворювальних мінералів, гірських порід, корисних копалин, руд, видів палива, які використовують у промисловості та сільському господарстві. Зразки повинні мати характерний колір, структуру, текстуру, форму кристалів, розмір 6,0x3,0* х2,0 см³ і свіжі відколи по площині шаруватості. Залежно від вигляду і призначення їх систематизують за принципами хімічної або геологічної класифікації. Зразок позначають порядковим номером.

Колекційна коробка має спеціальні комірки для зручного діставання зразків. На внутрішньому боці кришки після порядкового номера зразка вказують його точну назву, за потреби - хімічний склад, походження, застосування і найголовніші родовища.

Колекції промислової та сільськогосподарської продукції містять зразки відповідно до програми навчальної дисципліни, наприклад початкові, проміжні та кінцеві продукти виробництва. їх монтують у спеціальну коробку на міцній основі.