Основи соціально-педагогічної діяльності - Шевців З.М. - 9.2. Види психічних станів

У житті важко буває попередити і уникнути проблемних ситуацій. При спробі їх опанувати людина переживає фізичне і психічне перевантаження. Можна виділити чотири поняття, які характеризують складні життєві ситуації: стрес, фрустрація, конфлікт, криза. Крім того, в окремі моменти життя психічні стани відбуваються в пізнавальній діяльності (зацікавленість, сумнів та ін.), у вольовій сфері (активність, пасивність, рішучість, нерішучість і т.д.), в емоційній сфері (афект, пристрасть, настрій і т.д.). Кожен із наведених станів має свої особливості.

Стрес - це природна реакція на будь-яку значущу подію в житті. Такий стан може виникнути в умовах дефіциту часу, ризику, безвихідності, горя і т.д. Поведінка в стресових ситуаціях залежить від індивідуальних психічних якостей особистості:

- розвитку вольових якостей - рішучості, самовладання, витримки, зібраності і т.д.;

- особливостей складу мислення - уміння швидко орієнтуватися в обстановці;

- наявності досвіду поведінки в аналогічній ситуації.

Стресові ситуації поділяються на ситуативні кризи; кризи перехідного періоду; стреси, викликані катастрофами, нещасними випадками і хворобами.

Фрустрація - психічний стан, викликаний наявною мотивацією досягнення поставленої мети і неможливістю задовольнити бажання в силу нездоланної перешкоди на шляху до поставленої мети. Перешкодою можуть бути такі фактори:

- фізичні - слабкий фізичний розвиток усього організму або окремих органів;

- біологічні - задатки, хвороби, вік і т.д.;

- соціальні - заборони, звичаї, правила, норми і т.д.;

- психологічні - страх, вольові якості, розумові можливості і т.д. Наслідком стає зниження рівня вольового самоконтролю і мотивації досягнення (втрати віри в свої сили, в успіх справи і т.д.).

Конфлікт - це особливий стан суб'єктів взаємовідносин в різних сферах життєдіяльності, в основі яких лежить зіткнення інтересів, супроводжувані напруженням у стосунках між ними і необхідністю розв'язати суперечність з метою гармонізації. Конфлікти бувають: конструктивні і деструктивні. Конструктивні, які позитивно впливають на життя людей і суспільства, слугують джерелом саморозвитку особистості, здружують членів групи, стимулюють ефективний вихід з проблемної ситуації. Деструктивний конфлікт, що призводять до воєн, насильства, розриву стосунків, до самотності, смерті.

У залежності від суперечностей можна визначити такі види конфліктів: економічні, ідеологічні, соціально-побутові, соціально-психологічні, емоційно-неврогенні, педагогічні.

За об'ємом конфлікти розділяють на особистісні, міжособистісні, між особистістю і групою, міжгрупові.

За тривалістю протікання - короткочасні, затяжні.

Виділяють три групи конфліктів: конфлікти діяльності, конфлікти поведінки, конфлікти стосунків.

Конфлікт діяльності розвивається внаслідок невиконання певних вимог у ведучій діяльності певного віку.

Конфлікти поведінки розвиваються у результаті постійних висловлювань невдоволення зі сторони старшого про порушення дисципліни.

Конфлікти стосунків виникають на ґрунті постійних діючих дія-льнісних і поведінкових конфліктів. Створюється упереджене сприйняття педагогом і вихованцем один одного, простежується конфліктна готовність.

Стадії розвитку конфлікту:

Перша стадія - що привертає, попереджує про появу умов, при яких може виникнути конфлікт.

Друга стадія - зародження, такий розвиток умов, при яких спостерігається зіткнення інтересів.

Третя стадія - визрівання конфлікту. Зіткнення стає неминучим. У конфліктуючих сторін формується конфліктогенна установка на дії в тому або іншому напрямку, або відмова. Рівень інтуїтивного очікування, передчуття.

Четверта стадія - усвідомлення конфлікту. Осмислення, аналіз причин виникнення конфлікту, відпрацювання можливої поведінки.

П'ята стадія - інцидент. Наявний факт зіткнення у тій чи іншій формі.

Шоста стадія - згасання. Спад емоційно-психологічного і психофізичного напруження, оцінка наслідків і вибір подальшої поведінки. Сьома стадія - розв'язка конфлікту. Ліквідація суперечностей.

Але не завжди можна розв'язати конфлікт. Часто знімаються наслідки конфлікту, а причина виникнення лишається, що може привести до повторного інциденту і виникнення нового конфлікту.

Критична ситуація - ситуація, яка в своїй основі має об'єктивні і суб'єктивні компоненти. Сприйняття ситуації як критичної - це суб'єктивний компонент, а об'єктивний компонент представлений впливом зовнішніх, предметних і соціальних факторів.

У соціально-психологічній літературі розрізняють два види критичних ситуацій:

1.Обумовлені особливостями діяльності суб'єкта.

2.Визначені особливостями соціальних взаємин людини, умов її існування, а також їх інтерпретацію як несучих загрозу - соціальні критичні ситуації.

Соціальна критична ситуація визначається як "ситуація неможливості" реалізувати цінності свого життя. Така ситуація проявляється наявністю: 1)стресу; 2)фрустрації; 3)конфлікту; 4)кризи. Явище "ситуація неможливості" веде до порушення соціально-психологічної адаптації суб'єкта.

Соціальна критична ситуація може проявлятися через ситуації емоційної напруги - афектогенні життєві ситуації, які ведуть до виникнення психологічних травм, що приводить до порушення цінностей особистості, психологічного захисту, створює невизначеність у тих ситуаціях, в яких діє стереотип.

Внутрішні переживання і особистісні реакції також створюють соціальну критичну ситуацію. Ситуативні реакції проявляються такими типами: емоційний дисбаланс, песимізм, негативний баланс, реакція демобілізації, реакція опозиції, реакція дезорганізації. Необхідною умовою має бути емоційне навантаження, блокування важливих потреб і цінностей особистості і особистісна реакція.

Критична ситуація завжди пов'язана з посттравматичним синдромом. Травма може біти фізичною, нервовою, емоційною. Незалежно від її характеру вона супроводжується загрозою прав і життя, особис-тісного благополуччя.

Криза - стан людини, який виникає в силу складних життєвих ситуацій, коли не можна уникнути проблеми або розв'язати її в короткий час. Розглядають шокову кризу і затяжну. Шокова криза виникає в результаті раптової катаклізми в соціальному житті. Оскільки людина не підготовлена до страшного удару, вона може впасти в емоційний шок. Затяжна, хронічна криза характерна тим, що людина спочатку справляється з стресами, але в кінці кінців спротив зникає, що спричиняє соціальну дезадаптацію, суїцид, нервово-психічні або соматичні страждання.

Кризова ситуація - це стан, при якому людина зіштовхується з перешкодами в реалізації важливих життєвих цілей і не може вийти з цієї ситуації при допомозі звичних для неї засобів. Кризова ситуація відображає реальну боротьбу індивіда з поточною стресовою ситуацією. Виділяють два типи кризових ситуацій:

- ситуації, обумовлені змінами в життєвому циклі людини;

- ситуації, які виникають в наслідок травмуючих факторів життя. Кризових ситуацій у житті людини досить багато, однак у соціально-педагогічній діяльності не можна залишати без уваги такі:

- кризи розвитку і становлення особистості;

- кризи значущих стосунків;

- кризи стану душі;

- кризи втрат;

- кризи сенсу життя;

- кризи самореалізації;

- кризи життєвих помилок.