Педагогіка - Зайченко І.B. - 27.5. Вивчення та розповсюдження передового педагогічного досвіду

У системі підвищення кваліфікації вчителів важлива роль належить новаторам. їх майстерність, їх "секрети" покажуть вчителям, образно кажучи, втілення ідеалу, педагогіку як мистецтво в дії. Кого можна назвати новатором? Того, хто добре працює? Чи того, хто пропонує щось нове? Новаторство і передовий досвід - це не одне і теж.

Передовий досвід - більш широке поняття, новаторство – складова частина передового досвіду, його основа. Не кожна форма роботи, навіть успішна, є передовим досвідом і не кожне новаторство — передовий досвід.

Передовий досвід – це те, що можна передати, використати в роботі інших учителів. Новаторство не завжди можна передати, є Й індивідуальна творчість, яка дає високоефективні результати у даного вчителя, але інші вчителі так працювати не можуть.

Це все одно, що спитати у великого художника, як йому вдається написати такий чудовий пейзаж? Він розповість, як він писав натуру, про що думав, що переживав, як створював ескізи, як змішував фарби... Всім усе зрозуміло. Але інший художник так не напише, хоч буде повторювати все, що робив майстер. Так і в учительській праці: механічно перейняти нічого не можна. Але вироблені видатними вчителями прийоми допоможуть знайти свої підходи до вирішення тієї ж проблеми і досягти успіху.

Передовий досвід – це відтворювані методи, прийоми і способи навчання та виховання, практично здійснені в діяльності окремих вчителів і так, щоб забезпечити високі результати без додаткових витрат часу (тобто тільки час роботи). Передовий досвід може бути новаторським, коли вчитель пропонує щось оригінальне, нове, чого не було раніше. Це може бути ціла система роботи, як, наприклад, у А. Макаренка, В. Сухомлинського, С. Шацького, Л. Занкова, коли питання навчання і виховання вирішувалися комплексно, здійснювалися різноманітними методами, прийомами. Але новаторство може мати й обмежений характер, коли пропонуються окремі форми занять або особливі методи навчання. Якщо, наприклад, мова йде про роботу В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової, перш за все, мається на увазі урок. Вони майстри-новатори у використанні особливих методів пояснення, зворотного зв'язку, самостійної роботи учнів.

Чи буває передовий досвід, що не має новаторського характеру? Такого бути не може. Вчитель не пропонує нового методу, прийому, способу роботи, але він зумів "старому", давно відомому методу надати такого спрямування, щоб він "заграв новими фарбами", став більш ефективним, результативним. Де дійсний успіх, там завжди новаторство в тій чи іншій формі. Педагогічний успіх неможливий без пошуку, мистецтва, мук творчості. Але одна справа, коли вчитель виробляє потрібні навички в себе, з урахуванням свого характеру, підготовки, досвіду; інша, якщо він запропонував прийоми роботи чи удосконалив старі так, що вони дають високі результати і їх можна поширювати та використовувати. Новаторство набуває характеру передового досвіду, який треба поширювати і впроваджувати. Не все, однак, підлягає поширенню. Вивчаючи прийоми роботи новатора, директору важливо з'ясувати головне, провідне, загальне, те, що можна порадити всім, і те, що притаманне тільки особистості, талановитій людині, чим можна захоплюватися без кінця як витвором мистецтва, але що не можна не тільки копіювати, але й наближено переймати, бо в іншому виконанні це буде неефективно, часом карикатурно і смішно, а нерідко й шкідливо.

В.О.Сухомлинський проводив уроки мислення. Учні сиділи і думали. їх обличчя зосереджені, вони заглиблені в пошук. Але хіба хтось, крім В. Сухомлинського, зможе це зробити? Хто зможе повторити А. Макаренка? Хіба є інший С.Шацький чи інший М. Гузик? Це люди неповторні! Але в їх методах, прийомах є елементи доступні всім, більше того, є щось спільне, що збагатило педагогіку як науку і стало здобутком усіх.

Позитивний досвід може бути комплексним, копи результат діяльності вчителя (високий рівень знань, трудової підготовки і вихованості учнів) виявляється в кінці навчального року або після закінчення школи: випускники успішно вступають до вузів, добре трудяться на виробництві, зразково поводять себе в суспільстві.

Позитивний досвід може бути проміжним, частинним. Учитель виявляє особливі здібності в організації навчального процесу: чітко проводить уроки, ретельно їх готує, активізує зусилля дітей. Вивчається саме ця, найбільш помітна й ефективна частина роботи вчителя.

Позитивний досвід може бути конкретним, вузько спрямованим, коли спрацьовує який-небудь один метод, прийом, окремий елемент навчального чи виховного процесу.

Таким чином, педагогічний досвід – явище широке, неоднозначне, яке потребує всебічної і цілеспрямованої діяльності не тільки керівників школи, але й усього педагогічного колективу.

Проаналізуємо це детальніше, конкретизуючи цю діяльність, і накреслимо шляхи вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду в практику роботи вчителів.

Виявлення, вивчення та узагальнення передового досвіду. Керівники шкіл у пошуках передового досвіду не повинні покладатися тільки на випадок, коли раптово виявлять у роботі того чи іншого вчителя щось видатне, оригінальне, корисне. Вивчення передового досвіду піддається організації і спланованому пошуку. Перш за все, і директор, і завуч складають орієнтовні питання, які варто вивчити, доводять їх до відома вчителів, стимулюючи їх творчий пошук у певних напрямках. Відтінків та конкретних підходів може бути багато, інколи зовсім несподіваних та незвичайних, але основні, провідні елементи навчально-виховного процесу традиційні й добре відомі, зокрема:

1. Підготовка учителя до уроку.

2. Зворотний зв'язок, майстерність опитування учнів.

3. Уміння пояснювати матеріал: активізація, проблемність,
структурність, різноманітність прийомів, ТЗН тощо.

4. Розвиток здібностей учнів, індивідуальний підхід, робота з обдарованими та слабо встигаючими учнями.

5. Розвиток самостійності учнів, їх уміння добувати знання, моделювати, розв'язувати оригінальні вправи, використовувати знання на практиці тощо. Розвиток працелюбності, любові до розумової праці.

6. Виховання в процесі навчання. Прийоми вироблення переконань, система вимог, особистий приклад учителя, етика тощо.

У галузі виховної роботи ці питання дещо інші:

1. Вміння вивчити особистість дитини, її здібності, темперамент, характер, схильності, рівень культури.

2. Робота з колективом учнів.

3. Організація виховного заходу.

4. Методика проведення класної години.

5. Моральне, естетичне і фізичне виховання школярів.

6. Виховання працелюбності, почуття відповідальності, активності у суспільно корисній праці.

7. Робота з активом учнів і "важковиховуваними дітьми".

8. Робота з батьками учнів.

Вивчаючи роботу вчителів за цими напрямками, керівники шкіл виявляють позитивні та "тіньові" сторони в роботі, дають поради, вказівки, наводять приклади. Кожен керівник має більш-менш визначене еталонне уявлення про ті чи інші прийоми роботи і намагається їх передати своїм колегам. Це, безперечно, один із засобів розповсюдження передового досвіду, бо і директор, і завуч у своїх рекомендаціях спираються на узагальнений передовий досвід і багаторічні спостереження. Але такі дії недостатні. Мова йде про спеціальне вивчення діяльності вчителів, що досягли серйозних успіхів у праці, виявленні специфічних особливостей їх прийомів з метою розповсюдження. З чого все розпочинається?

Шляхом особистих спостережень і аналізу результатів керівники школи встановлюють, що у того чи іншого вчителя є певні видатні досягнення. Як вони їх досягли? Починається процес вивчення. Ступінь кваліфікації керівників проявляється, перш за все, в умінні знайти "родзинку" в методах роботи вчителя, якраз те, що оживляє, здавалося б, відомий прийом, робить його дієвим та результативним. Наступний крок – виявлення елементів цього прийому, ніби розчленування його на складові частини і визначення вагомості цих елементів, знаходження основної, "вирішальної" ланки. Потім керівник школи встановлює, чи можливо відтворити цей досвід, тобто передати іншим, чи він цілком залежить від особистості вчителя: його артистичності, темпераменту, складу. Період вивчення досвіду вкрай важкий і відповідальний.

Якщо керівник школи робитиме висновки лише за результатами, без ретельного аналізу педагогічного процесу, то заздалегідь можна передбачити неефективність такого вивчення, а інколи й небезпеку, оскільки досвід буде передаватися "взагалі", поверхово, без розкриття його суті. Ще К.Д.Ушинський відзначав, що досвід не передається буквально, а передається ідея, закладена в досвіди Ось що "ідею" й необхідно знайти керівникові школи в процесі вивчення успішної роботи конкретного вчителя.

При вивченні системи роботи передового вчителя необхідно скласти план, що може передбачати наступні питання:

а) ознайомлення з загальною підготовкою вчителя: науковою,
методичною, зі спеціальності;

б) вивчення системи підготовки учителя до уроків і позакласних заходів (планування, стан кабінету, дидактичного матеріалу тощо);

в) відвідування кількох уроків з однієї теми;

г) аналіз результатів роботи вчителя (рівень знань і розвиток учнів).

Для більш повного розкриття системи роботи вчителя необхідно вивчити стан позакласної роботи з учнями, індивідуальний підхід до них, особливості зв'язків з батьками тощо.

Прийоми впровадження в практику передового досвіду. Сутність і мета вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду полягає в тому, щоб досягнення майстрів педагогічної праці зробити здобутком усіх учителів. Тому керівники шкіл, методичних об'єднань повинні не тільки добре знати педагогічну сутність і цінність того чи іншого досвіду, але й широко пропагувати і впроваджувати його в практику роботи вчителів.

Впровадження — найбільш важливий і найменш вивчений етап у системі поширення передового досвіду. Можна добре вивчити і узагальнити, навіть успішно пропагувати і в наказовому порядку примушувати його застосовувати, і все ж успіху не досягти. Впровадження нелегко дається вчителю, воно потребує творчих зусиль, здібності до трансформації і подолання труднощів, великого бажання і сили волі, наполегливості й уміння аналізувати свої помилки та невдачі. Невдачі на початку, навіть при найретельнішій підготовці, неминучі. Потрібні навички, пристосування, відпрацювання прийому з урахуванням своїх індивідуальних даних. Навіть простий, здавалося б, прийом: навчити працювати з книгою на уроці - не всім дається. Що може бути простішим: сформулював питання, розповів як і що робити — приступайте. Але не виходить, і заважають різні дрібнички: у одного немає зошита, інший забув ручку, у третього потрібна сторінка в підручнику відсутня. Виявляється, вчитель-майстер повинен все передбачити, навчити самій техніці роботи і правильній підготовці до неї.

Які ж методи поширення передового педагогічного досвіду?

Це, перш за все, усна пропаганда: виступи вчителя або особи, яка вивчала досвід, на методичних об'єднаннях, педагогічних радах, семінарах, конференціях, педагогічних читаннях.

Ефективною формою поширення передового досвіду є його показ, демонстрація: відвідування уроків і позакласних заходів, ознайомлення з планами, конспектами, дидактичним матеріалом, зошитами й іншими видами робіт вчителів та учнів.

Впровадження передового досвіду неможливе без практикумів і тренувань, коли мова йде про прийоми і способи роботи. Наприклад, як оволодіти технікою проведення лабораторної роботи, кіно-уроку тощо. Лише пояснення і показу замало, потрібно виробити навички в учителів та учнів.

Важливе місце займає наочна пропаганда: постійно діючі і пересувні виставки, методичні куточки тощо.

Впровадження передового досвіду – процес керований. Керівники шкіл – не пасивні спостерігачі, вони енергійні й активні діячі, організатори, що домагаються залучення всього колективу до творчого пошуку і впровадження всього цінного й передового у практику. Діяльність керівників шкіл у цьому відношенні досить різноманітна.

Помітивши оригінальне, нове в досвіді окремих вчителів при відвідуванні уроку, позакласних занять, керівник школи сам розповідає про це на педраді чи виробничій нараді, пояснює, в чому полягає педагогічна цінність цих прийомів, рекомендує іншим вчителям спробувати використати їх, а якщо знадобиться, то попередньо відвідати урок колеги, подивитися на ці прийоми в дії. Не потрібно нехтувати дрібницями педагогічної техніки, не варто обов'язково намагатися передавати відразу весь досвід. Спочатку таке завдання може виявитися дуже складним, непосильним. Окремий же вдалий прийом може використати кожний, навіть молодий вчитель. Наприклад, використання звукозапису на уроках іноземної мови, оригінальні прийоми перевірки домашнього завдання тощо.

Керівник школи, помітивши новаторські прийоми в практиці того чи іншого вчителя, може запропонувати йому самому розповісти про них на методичних об'єднаннях чи на будь-якій нараді. При цьому корисно ілюструвати повідомлення демонстрацією дидактичного матеріалу, дитячих робіт, в яких виражаються нові елементи досвіду, досягнуті результати. Ця передача передового досвіду відрізняється від попередніх значною активністю вчителя, але, як і в першому випадку, не потребує письмового викладення своїх думок, а тому доступна широкому колу вчителів.

У багатьох учительських колективах отримала розповсюдження така форма передачі передового досвіду як наставництво, шефство досвідченого вчителя над початківцем. Цінність її полягає в тому, що досвідчений вчитель практично знайомить молодого колегу зі своєю системою, вводить його в лабораторію своєї педагогічної праці. Він розповідає і показує, як проводиться підготовка до уроку з конкретної теми, як будується викладення нового матеріалу, як відбувається зворотній зв'язок, як організується самостійна робота учнів тощо. При цьому особлива увага звертається на головне в роботі, на те, що забезпечує успіх. Він запрошує молодого вчителя на свої уроки і пояснює, чому вони проводяться саме так, а не інакше. Не обмежуючись розповідями і показом свого досвіду, вчитель-новатор відвідує уроки свого підшефного, відзначає окремі успіхи, аналізує недоліки допомагає їх усунути. Разом з тим, він проводить вправи, тренування. Досвідчений учитель дає завдання: скласти тематичний план, план уроку; визначити завдання, мету уроку, підготувати запитання для учнів, виділити опорні пункти свого пояснення, підібрати приклади, задачі, вправи, способи закріплення, домашнє завдання, продумати виховні моменти, індивідуальні завдання. Урок спроектований. Під керівництвом наставника досвід матеріалізований. Ніякі загальні розмови не замінять особистої роботи і тренувань при впровадженні досвіду в практику.

Передовий досвід знаходить своє відображення у планах, конспектах уроків, які вчитель часто пише для себе. Виявивши змістовні плани, картки, інші записи, керівник школи звертається до вчителя з проханням відредагувати ці документи для педагогічного кабінету чи куточка передового досвіду, щоб ними, як зразком, могли користуватися інші вчителі. Можуть бути і збірки таких записів з поясненнями і уточненнями, зробленими завучем чи методистом.

Впровадження передового досвіду в шкільну практику залежить від дотримування певних правил, коли мова йде про поетапну організацію цього процесу. В одній із шкіл вчительський колектив визначив тему для впровадження: "Організація зворотного зв'язку як засіб удосконалення навчального процесу". Що робить адміністрація і педагогічний колектив?

Перший етап. Вчителі вивчають теорію питання, для них читаються лекції, складається список літератури, в колективі проходять диспути і обговорення. Колектив науково готується до роботи по-новому, усвідомлює необхідність впровадження результатів наукових досліджень і передового досвіду з даного питання. В учительській з'явилися різноманітні схеми, таблиці, рекомендації. Тут і дидактичні вимоги до системи зворотного зв'язку, розкриття значення і функції контролю, його особливості при вивченні матеріалу, поточній перевірці знань, узагальнюючому опитуванні, види і способи опитування, організація допомоги відстаючим тощо.

Другий етап. Визначаються вчителі-майстри з окремих предметів (математики, літератури, географії, історії тощо), які починають конкретне практичне впровадження. Передові вчителі експериментують, складають перфокарти, дидактичний матеріал, працюють з учнями, шукають кращі варіанти впровадження. В школі готуються кабінети, ТЗН, наочні посібники, зміцнюється матеріальна база, встановлюються контролюючі пристрої, в майстернях школи готуються планшети, грифельні дошки тощо. Таким чином, розробляється методика роботи, створюються необхідні умови для конкретного впровадження передового педагогічного досвіду.

Третій етап. Масове вивчення отриманих результатів і поступове впровадження окремих елементів досвіду. Вчителі відвідують уроки майстрів, що впровадили в практику роботи систему зворотного зв'язку, знайомляться з різноманітними видами опитування, технічними засобами, вивчають прийоми роботи, навчаються складати картки, кодовані завдання, здійснювати комбіноване опитування. Досвідчені вчителі розповідають про свій досвід, діляться матеріалами, обговорюють окремі технічні прийоми, вказують на можливі помилки, шляхи їх подолання. Адміністрація організовує відкриті уроки, проводить їх обговорювання, особливу увагу звертаючи на технологію процесу, вироблення навичок, умінь. Багато вчителів починають поступово використовувати окремі прийоми, готуючись до широкого впровадження всього досвіду.

Четвертий етап. Широке впровадження досвіду в практику всіх учителів. З допомогою керівників школи і передових учителів весь колектив використовує в своїй роботі зворотний зв'язок у процесі вивчення матеріалу та під час поточної перевірки знань і після вивчення всієї теми. Вчителі використовують як машинну, так і безмашинну систему зворотного зв'язку. Особлива увага приділяється тематичному контролю, організації допомоги відстаючим учням. Керівники школи, керівники методичних об'єднань і вчителі-ентузіасти відвідують уроки окремих учителів, коректують їх роботу, своєчасно надають потрібну допомогу.

Широкою популярністю користувався вчитель математики, фізики і астрономії Донецької школи В.Ф. Шаталов. Багато суперечок викликав його метод викладання, одні стверджували, що це мало не панацея, педагогічне чудо, інші — що це узаконене репетиторство, мало не "зазубрювання". Хто правий? У системі В.Шаталова є важливі позитивні фактори, вони давно відомі педагогіці, просто донецький вчитель надав їм домінуючого значення і настільки удосконалив, що вони в значній мірі визначили його особистий успіх. А успіх незаперечний: учні В.Шаталова добре засвоювали матеріал, більшість добре навчалася і трудилася після закінчення школи. В чому особливості його позитивного досвіду? Можна виділити три особливості, які варто взяти на озброєння:

Перша особливість. Чітке, структурне пояснення матеріалу, виділення опорних сигналів, уміння найскладніший матеріал довести до свідомості кожного учня. В.Шаталов вивішує на дошці свій знаменитий сигнал-конспект - чіткий перелік основних положень теми і починає пояснювати матеріал, спочатку докладно, другий раз — визначає головні моменти, третій - саму суть теми, як висновок. Слухаючи, учні тут же засвоюють, стежачи за вчителем, привчаються розмірковувати, доводити, шукати істину. Результати досить вагомі, якщо тут же пропонуються задачі, вправи, досліди.

Друга особливість. Добре організований зворотний зв'язок. У В. Шаталова на кожному уроці фактично в тій чи іншій формі відповідають всі учні. Перш за все, вони на початку уроку пишуть короткий конспект за матеріалами минулого уроку, розв'язують задачі, виконують вправи. Учням створені такі умови, що вони змушені готуватися до кожного уроку.

Третя особливість. Здійснення індивідуального підходу. В.Шаталов з'ясовує, у кого з учнів яка подальша мета і, крім звичайного навчального матеріалу, дає додаткові завдання вузько спрямованого характеру. Діти, що готуються на математичний факультет, одержують дуже складні конкурсні завдання, вони цілеспрямовано готуються у вищі навчальні заклади і, як правило, успішно туди вступають. Що в цьому поганого?

Але і в роботі самого В.Шаталова і особливо його прихильників мають місце тенденції, які повинні насторожувати вчителя. По-перше, помітний певний схематизм пояснень, інколи надмірний раціоналізм, у значній мірі збіднюючий курс, що не дає простору фантазії, думки, варіативності. Якщо у самого В.Шаталова творчі елементи присутні, то у багатьох "шаталовців" їх немає, що спрощує навчальний процес до небезпечного рівня. По-друге, далеко не кожен учитель може підготувати і розмножити конспекти на кожний розділ, як це робить В.Шаталов. В результаті у деяких "шаталовців", замість справжнього конспекту — спрощена схема, придатна тільки для запам'ятовування, яка мало що дає для серйозного вивчення матеріалу. Потрібно вміти взяти на озброєння ефективні моменти творчого методу В.Шаталова і обережно, з урахуванням своїх індивідуальних якостей, застосовувати їх на практиці.

Нехай не впадає у відчай учитель, коли відразу не все виходить, хоч він діяв, здавалося б, точно так як йому рекомендували вчителі-майстри. Це довгий і тяжкий шлях пошуку і становлення, але ідея, закладена в досвіді, врешті-решт втілиться у практику, нехай дещо в іншій формі, в інших прийомах — це не головне. Так пояснювати, як В. Шаталов чи Є. Ільїн, зможуть далеко не всі вчителі, це особливий талант, але структурно виділити головні думки, забезпечити постійний контроль за роботою учнів, розвивати здатність дітей розмірковувати, оцінювати явище, подію, висловлювати свою думку тощо – може і повинен кожен учитель.

Такі конкретні прийоми вивчення, поширення та впровадження передового педагогічного досвіду і результатів наукових досліджень. Цей складний процес піддається управлінню та регулюванню. Керівники школи з урахуванням конкретних умов роботи завжди зможуть знайти ефективні шляхи удосконалення навчально-виховної роботи в школі, якщо побудують всю систему впровадження передового досвіду на науковій основі [25].