Педагогіка у запитаннях і відповідях - Кузьмінський А.І. - 12.6. Яка історія становлення критеріїв оцінювання знань учнів у загальноосвітніх навчально-виховних закладах?

Традиційно в практиці загальноосвітніх навчально-виховних закладів використовують такі методи аналізу й оцінювання знань, умінь та навичок учнів: усну, письмову, графічну, практичну, тестову перевірки.

12.5. Яких педагогічних вимог варто дотримуватися в системі аналізу й оцінювання навчальної діяльності школярів?

У процесі аналізу й оцінювання пізнавальної діяльності учнів треба дотримуватися таких вимог: об'єктивності, систематичності, диференційованості й урахування індивідуальних особливостей учнів, гласності, єдності вимог, доброзичливості.

12.6. Яка історія становлення критеріїв оцінювання знань учнів у загальноосвітніх навчально-виховних закладах?

В історії розвитку шкільництва мали місце різні підходи до визначення критеріїв оцінювання знань, умінь і навичок учнів. У Росії до 1917 р. користувалися то словесною, то цифровою 7-бальною або 5-бальною системою. 31918 р. в радянській школі було скасовано бальну систему оцінювання; відповіді оцінювали словами "задовільно" і "незадовільно". У 1936 р. повернулися до 5-бальної словесної оцінки знань учнів: "відмінно", "добре", "посередньо", "погано", "дуже погано". На початку 1944/45 навчального року словесна система була замінена цифровою — "5", "4", "3", "2", "1". У1993 р. діапазон оцінювання навчальної праці був звужений до 4-бальної шкали — "5", "4", "З","2".

Критерієм оцінки знань, умінь і навичок учнів є точно обрана величина, що виступає вимірником якості навчальної діяльності. У 2000 р. у загальноосвітніх навчально-виховних закладах України було запроваджено 12-бальну шкалу оцінювання навчальних досягнень учнів.

У виданому Міністерством освіти і науки України документі "Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти" зазначено: "Визначення рівня навчального прогресу учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, умінь чи навичок, а сформувати рівень компетенції"1.

Поняття компетенції не зводиться ні до знань, ні до навичок, а належить до сфери вмінь. Отже, під компетенцією розуміють загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню. Виходячи з цього й були запроваджені рівні компетенції та критерії їх оцінювання.

Рівні компетенції та критерії їх оцінювання

Це загальні положення, які враховуються при застосуванні бального оцінювання. Більш чіткий характер мають нормативи оцінок, які подано в навчальних програмах з окремих дисциплін, оскільки співвідносяться з конкретними знаннями, уміннями та навичками учнів з предметів. Вчитель повинен ознайомитися з ними і керуватися в повсякденній роботі.

Іншою формою оцінювання є оцінне судження. Воно сприяє розумінню учнями якості та рівня засвоєних знань, умінь і навичок, включає оцінку способів роботи учнів, їх ставлення до навчання, ступінь їх старанності, коротко характеризує відповіді учнів. Обґрунтовуючи бал, вчитель аналізує виявлені знання за формою, змістом, обсягом, з погляду правильності та виразності мовлення. Значну користь можуть принести окремим учням вказівки вчителя про те, які саме прогалини в знаннях треба подолати, яку конкретну роботу потрібно для цього виконати. Важлива мета використання оцінного судження — зробити вимоги та критерії оцінки вчителя відомими всьому класу. З використанням оцінного судження пов'язане також уміння учнів розгорнуто проаналізувати свою роботу, виявити залежність своєї оцінки від способів роботи. Якщо об'єктивно виставлений бал підбиває підсумок роботи школяра в минулому, то розумне, добре продумане слово під час його виставлення націлює учня на майбутнє.

Формою оцінки є також емоційне ставлення. Воно знаходить своє вираження у так званих "малих формах": міміці, жестах, модуляції голосу, зверненні до учня, в коротких схвальних, виправляючих, критичних зауваженнях вчителя тощо.