Педагогіка - Максимюк С.П. - 2. Види педагогічного досвіду

Видатний педагог К.Д.Ушинський, поставивши питання: "Що таке педагогічний досвід?", Дає на нього таку відповідь: "Більша чи менша кількість фактів виховання, пережитих вихователем. Але, звичайно, якщо ці факти залишаються лише фактами, то вони не дають досвідченості. Вони повинні справити враження на розум вихователя, класифікуватися в ньому за своїми характерними особливостями, узагальнитися, стати думкою, і вже ця думка, а не факт стане правилом виховної діяльності педагога"..., і потім він виділяє головну ознаку передового педагогічного досвіду — наявність у ньому певної педагогічної ідеї, "думки", яка і піддягає передачі іншим учителям: "...передається думка, виведена з досвіду, а не сам досвід".

У сучасній педагогічній науці немає однозначного підходу до визначення понять "педагогічний досвід", " передовий досвід", "новаційний досвід" — це основні види досвіду, дамо їх визначення.

Досвід — це вміння, які формуються в діяльності, це похідна від знань і практики.

Педагогічний досвід — це сукупність знань, умінь і навичок, здобутих "учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Педагогічний досвід накопичується у конкретній діяльності педагога під впливом специфіки навчального закладу, стилю діяльності педколективу, особистісних якостей учителя, він формується на основі педагогічних знань, є критерієм істинності науково-методичних рекомендацій, засобом перенесення теоретичних положень у практику. Масовий педагогічний досвід відбиває те, що є в повсякденній практиці.

Передовий педагогічний досвід відображає те, чого можна досягти в навчанні і вихованні і за яких умов. Передовий педагогічний досвід — це висока майстерність учителя і високі педагогічні результати. Передовий педагогічний досвід — це оригінальний за змістом, логікою, методами і прийомами зразок педагогічної діяльності, що дає кращі результати порівняно з масовою практикою; це рубіж, на який потрібно вивести масову практику. У ньому творчо відбиваються досягнення, висновки і рекомендації педагогічної науки, реалізуються виявлені закономірності, синтезуючись з особистим досвідом педагога. Передовий досвід, пов'язаний з науковими рекомендаціями, дає високий педагогічний ефект, викликає інтерес у громадськості, впливає на масову практику. Так, у 80-х роках немало вчителів добре вивчили теорію проблемного навчання, познайомилися з передовим досвідом, творчо поєднавши його зі своїм педагогічним досвідом, стилем роботи, стали успішно розвивати пізнавальну активність і самостійність учнів і згодом самі стали Передавати власний досвід через показ уроків, читання доповідей, повідомлень іншим педагогам (особливо після Всесоюзної конференції 1980 р. в Ростові-на-Дону).

Новаторський педагогічний досвід — явище рідкісніше. Це педагогічні відкриття і винаходи, досвід утілення в життя оригінальних ідей, методів, прийомів навчання і виховання. У новаторському досвіді проявляються закономірності, ще невідомі педагогічній науці. Досвід педагога-новатора вимагає від керівників шкіл, ПТУ, працівників методичних служб, учених ретельної уваги, глибокого вивчення і обгрунтування, бо цей досвід, як правило, несе на собі прогностичні функції, випереджує передову практику.

Наприклад, у книзі "Педагогічний пошук" описано досвід новаторів: В.Ф.Шаталов — донецький учитель-новатор 80-х років, викладаючи математику, поєднував цілісний крупноблочний підхід до вивчення матеріалу з його поелементним опрацюванням, розвивав творче мислення учнів за допомогою сигнальних опорних конспектів. Він на уроці ставив оцінку кожному учневі за весь обсяг матеріалу при мінімальних затратах часу. Шаталов у своїх книжках "Куди і як щезли трійки" (І979), "Педагогічна проза" (1980), "Точка опори" (1987), "Експеримент продовжується" (1989) та інших доводить, що головне призначення його уроків — виховання. Методика навчання дітей за Шаталовим заснована на виховному підході. Стимулом для навчання є не оцінка, а бажання розв'язувати задачі, інтерес до навчання, усвідомлення обов'язку, відповідальності, самоповага, самооцінка. Демократизація навчання у В.Ф.Шаталова проявляється таким чином: самостійну роботу пишуть усі, а оцінки в журнал виставляються лише за згодою учня (можна переробити завдання). Взаємовідносини "учитель-учень", "учень-колектив-учень"

стають потужним рушієм інтенсифікації навчальної діяльності, розвитку колективізму в праці. В.Ф.Шаталов створив цілісну новаторську систему навчання, яка базується на психолого-педагогічних ідеях А.С.Макаренка, Л.В.Занкова, В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна та інших учених.

Індивідуальний вплив на особистість дитини через творчий колектив властивий учителю праці та креслення з Підмосков'я І.П.Волкову. Він, спираючись на досвід комуни ім. Ф.Е.Дзержинського, створеної А.С.Макаренком, висунув і практично здійснив важливу ідею раннього виявлення і розвитку нахилів, здібностей учнів. Для цього, вважає Ігор Павлович, потрібно надати можливість усім, починаючи з першого класу, спробувати свої сили в будь-яких видах діяльності. У творчу кімнату Волкова приходить будь-який учень (незалежно від віку, успішності, пори року), включається в будь-яку роботу: конструювання моделей і макетів, заняття ліпленням, різьбою, інкрустацією по дереву. Тут немає жодних обмежень ініціативи школяра — ні у виборі теми, ні у способах і термінах виконання, ні в обсязі допомоги з боку дорослих. Про кінцевий результат самостійно обраної і виконаної роботи свідчить запис у творчій книжці, яка видається учневі після закінчення школи і за якою можна побачити нахили, практичні вміння, рівень розвитку здібностей (Див.: "Учим творчеству". — М., 1988).

Ш.О.Амонашвілі науково обгрунтував і перевірив на практиці зміст і принципи роботи з шестилітніми дітьми, молодшими школярами, які сприяють становленню соціально значущих мотивів в учінні, гуманізації процесу навчання (Див.: В школу — з шести років. — М., 1986).

У 80-і роки московська вчителька С.М.Лисенкова розробила систему управління випереджувальним навчанням молодших школярів, яка дає дитині радість успіху, озброює способами навчання і саморегуляції навчально-виховної діяльності (Див.: Коли легко вчитися. — М., 1981).

Ленінградський словесник Є.М.Ільїн винайшов шлях для прискорення духовного розвитку учнів, зробивши викладання літератури уроками пізнання життя і себе, уроками морального прозріння, людинознавства (Див.:Искусство общения. — М.,1982; Путь к ученику. — М.,1989 ).

У кінці 80-х років, на початку 90-х побачили світ книги: "Лист в майбутнє", "Школа над Россю" — про передовий і новаторський досвід народного вчителя О.А.Захаренка; С.Г.Шумана "Батьківські тривоги": з досвіду психологічної служби; І.А.Дружиніна "З відкритим серцем": з досвіду роботи вчителя хімії Л.В.Махової; О.О.Католікова "Моя сім'я" — про досвід Сиктивкарської школи-інтернату для дітей-сиріт.

О.О.Захаренко — директор Сахнівської школи на Черкащині, у ній побували сотні тисяч екскурсантів і серед них — не лише вчителі, спеціалісти народної освіти, студенти, ай школярі. Юних екскурсантів дивує сахнівська екзотика: телескоп, планетарій, картинг, дельтаплан, літак (не модель), сконструйований і збудований у шкільному автогуртку, і багато іншого, здавалося б, для села не властивого.

Для О.А.Захаренка школа — це не навчальні приміщення з прекрасними кабінетами, не наочна агітація. Школа — це високий дух, мрія, ідея, яка захоплює зразу трьох — учителя, дитину і батьків, і зразу ж реалізується. Більше 40 років пропрацював у школі О.А.Захаренко, з них жодного дня не витрачено даремно. Яскрава риса О.А.Захаренка — якщо можеш чимось обдарувати людей, ніколи не пропускай такої можливості. Ядро виховної системи в школі О.Захаренка становлять 5 елементів: цілеспрямованість, комплексний підхід до навчання І виховання, діяльнісний підхід, поєднання індивідуального і колективного підходу, створення умов для найкращих результатів. Джерелом інформації про дитину, результатом праці вчителів є "Табель успішності і вихованості", у якому виставляються оцінки за вихованість і з предметів не лише вчителем, а й класом, самим учнем та батьками. У школі ще на початку 80-х років діяло 5 центрів (2 навчальних, з праці, ідеологічний і здоров'я).

Педагогічна преса немало писала про М.М.Палтишева, одеського фізика з СПТУ № 1. Його досвід поетапної системи вивчення фізики в ПТУ не раз аналізувався міністерськими комісіями, про нього доповідали на Всесоюзних педагогічних читаннях (1981 —1988 р.), на радах Академії педагогічних наук. На базі СПТУ № 1 м. Одеси було створено республіканську і всесоюзну школу передового досвіду з удосконалення викладання фізики в ПТУ. Поетапну організацію вивчення фізики можна представити в цілісному вигляді таким чином:

§ 1 етап — виявлення і ліквідація прогалин у знаннях учнів з фізики;

§ 2 етап — створення мікроклімату, виховання віри в успіх;

§ 3 етап — оволодіння прийомами навчання, учні вчаться вчитися;

§ 4 етап — вивчення фізики з використанням залікової системи;

§ 5 етап — підготовка до випускних екзаменів.

З року в рік 60—80% учнів закінчували це училище з оцінками "4" і "5" з фізики (див.: Народное образование.— 1988.—•№ 1).

На уроках М.М.Палтишева учні слухають музику, вірші, на все є час; музичні фрагменти, поезія органічно вписуються в урок, сприяють засвоєнню нового матеріалу. Яка ж величезна робота стоїть за всім цим, яка ерудиція і яка культура! Перед вивченням нового розділу проводяться своєрідні "рекламні" уроки, на яких застосовуються фізичні закони у різних сферах життя. Творчість Баха, Рєпіна, Пушкіна, Гріга, Чайковського, Крамського, Рождественського, Висоцького гармонійно зливається на уроках фізики з дослідами Галілея і Ньютона, Фарадея і Попова, Столетова і Кулона. Такі уроки розширюють кругозір учнів, підводять їх до широких життєвих узагальнень.

Наприклад, перед вивченням теми "Поверхневий натяг" зачитується уривок з "Бегущей по волнам" О.Гріна. Потім обговорюється суто фізична сторона фантастичного явища: чи може таке бути в дійсності, чи можна ходити по хвилях? Після цього .демонструється парадоксальний дослід Галілея "голка, що лежить на поверхні води", який свідчить, що залізо може плавати у воді. А потім фізика пояснює і реальний дослід, і фантазію Гріна.

Вивченню звукових хвиль передує прослуховування фортеп'янних п'єс П.І. Чайковського "Пори року". Створюється відповідна атмосфера, музика викликає в учнів романтичний настрій, замріяність, бажання займатися серйозною працею — вивченням фізики звукових явищ. Усе це добре вдається Палтишеву, діти його високо цінують, поважають, стиль його спілкування з учнями демократичний, він довіряє дітям, вимогливий і завжди щирий з ними. Не випадково М.М.Палтишев стверджує: "Головне в навчанні— не ми з нашими методиками, а вони — діти з їх плюсами і мінусами".

Педагогічна майстерність — ще один вид педагогічного досвіду. Це вміння вдосконалювати педагогічний процес, знаходити нестандартні рішення, використовувати досягнення педагогічної науки і практики. Наведемо приклади діяльності вчителів-майстрів педагогічної справи, добре відомих в Україні.

М.П.Гузик — одеський учитель хімії, розробив цілісну дидактичну систему, яка включає 5 основних типів уроків, що йдуть один за одним у певному порядку під час вивчення кожної теми. Перший урок нової теми — пояснення, розбір нового матеріалу. Далі — комбіновані семінарські заняття. Створено умови для індивідуального навчання, вчителі працюють з мінімумом домашніх завдань творчого характеру. (Див.: "Експериментальна школа-комплекс". — К.,1988 ).

Б.ІДегтярьов — учитель фізики 45-ї школи м.Донецька, кандидат педагогічних наук. Конструюючи педагогічний процес, він надає великої уваги мотивації учіння. Його кабінет — справжня виставка унікальних приладів, створених разом із учнями. Він застосовує замкнену телевізійну систему на уроках, давно використовує мікропроцесорну техніку, розробив оптимальні моделі поєднання різних форм навчання, запропонував раціональні способи поетапного контролю засвоєння знань учнів різного рівня розвитку.

Б.Н.Школьник — учитель математики 51-ї середньої школи м. Києва, намагається зацікавити учнів математикою, зробити процес навчання радісним, великої уваги надає позаурочній роботі з учнями: організовує роботу клубу знавців математики.

С.П.Логачевська — учителька початкових класів Балахівської школи Кіровоградської області, має досвід диференційованого підходу в організації навчально-виховного процесу. Вона систематично, глибоко і продумано вивчає рівні розвитку мислення учнів, темп письма і читання, оперативно виявляє готовність дітей до вивчення конкретного навчального матеріалу, створює умови для поділу дітей на тимчасові групи на уроці, переходу учнів з однієї групи до іншої залежно від рівня оволодіння конкретним матеріалом у системі уроків. Логачевська залучає дітей до виконання завдань за вибором, стимулює позитивні мотиви навчання, застосовує диференційовані завдання, перехід від колективних форм роботи до частково і повністю самостійних у межах уроку і в системі уроків.

Педагогічний талант — це не лише загальна обдарованість, душевна щедрість, повна самовіддача, захопленість і широка ерудиція, але й обов'язково неординарні вчинки, переступ звичних для школи канонів, творчість, яка прекрасно служить справі. На жаль, таких учителів зустрічаємо не часто, для цього потрібно побувати на конкурсі "Учитель року", який проводиться на місцевому, державному та міжнародному рівнях.

Наведемо приклади незвичайних уроків, які проводили вчителі — учасники першого Всесоюзного конкурсу "Учитель року" в 1990 р.

Учитель літератури В.Русецький проводив урок, присвячений распутинській "Пожежі". Почався він з питання: "Яке слово врятує нас від катастрофи". Школярі відповідали: "Людина", "Душа", "Віра", "Краса", "Учитель". "Ні, не вчитель, — сказав Русецький, — сім'я. Виховати душу здатне лише домашнє тепло, злагода між близькими людьми..."

Переможцем першого в СРСР конкурсу "Учитель року" (Росія, Москва) в 1990 р. став О.Є.Сутормін — словесник із

Тули. Він проводив непростий урок на тему "Моральні проблеми сучасної прози". Перед учнями були виставлені книги В.Распутіна "Живи і пам'ятай", Ч.Айтматова "Плаха", В.Астаф'єва "Цар-риба". Скільки в них складних ситуацій,які закінчуються трагічно! На уроці проводилася уміла, кропітка робота з літературним текстом, точно було знайдено емоційну інтонацію уроку; професійне володіння класом, прекрасна дикція, декламаторські дані властиві вчителеві. Учитель Сутормін на уроці найповніше розкрив себе, демонстрував незадоволення, біль, своє стремління до істини, до добра, до краси — що може бути переконливішим!

Учителька української мови та літератури з ліцею-інтернату м. Рівне Н.В.Сосюк стала переможницею Всеукраїнського конкурсу "Учитель року" в 1996 році.

Ось фрагмент її уроку. Пролунав дзвінок, у класі запанувала тиша. І полилася ніжно-журлива пісня "Ой журавко, журавко"... Так розпочався урок української літератури в 7-у класі, урок-туга за віршем Богдана Легшого "Видиш, брате мій"... І в уяві школярів виринає з сірої мряки журавлиний ключ, чується тужливе журавлине "кру-кру". Проникливі слова вчительки переплітаються з піснею, а її своєрідний голос робить урок чарівним. Скільки таких уроків, змістовно і організаційно наповнених, проводить ця вчителька! Урок причетності до рідної землі, урок філософського дослідження, урок-вихід на аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства... Стрижнем у розвитку національної самосвідомості учнів є планування проведення нестандартних уроків літератури, зокрема в старших класах: урок-дослідження, урок-пам'ять, урок-совість, урок-плач, урок-молитва, урок-біль, урок-любов, урок-скорбота, урок-туга, урок-всепрощення , а в середніх класах — це урок-казка, урок-мудрість, урок-концерт. Тому уроки літератури, які в основному базуються на дискусійній основі і часто супроводжуються піснею, є насолодою для учнів, а різноманітність цих уроків — найвищим виявом емоційної наснаги і почуттів, великих можливостей для альтернативних учнівських думок.

Учитель-методист ЗОШ № 13 м. Рівне Мізюк Ірина Леонтіївна впродовж багатьох років здійснює з учнями фольклорні експедиції у найдревніші центри Рівненщини. Під час експедицій записано більше двохсот рідкісних народних пісень, що співаються^на Волині (вони увійшли до збірок "Ми у вічі сміялися смерті", 1992 р.; "Ми йшли до бою", 1993 р.; "Азалія", 1994, 1995р.). Багатий матеріал зібрано в рукописній збірці "Людина в її звичаях, традиціях, віруваннях".

І.Л.Мізюк засіває порятованими скарбами спраглі дитячі та юнацькі душі. Вона широко використовує матеріали фольклорних експедицій на уроках і в позакласній роботі, часто презентує зібрані матеріали перед школою. Літературно-творчий гурток "Світанок" навчає учнів цінувати художнє слово, відчувати його красу, робити спроби в літературі. Кожне заняття гуртка оригінальне за формою і змістом, об'єднується девізом, проводиться в "Світлиці" з багатою фантазією і вигадкою. Вміння і навички, набуті учнями в гуртку, знаходять практичне застосування на уроках літератури, немало учнів друкують власні вірші в пресі.

Учителька англійської мови, учитель-методист ЗОШ № 15 м. Рівне, переможець міжнародних конкурсних програм Франчук Олена Євгенівна успішно проводить інтегративні уроки, поєднуючи їх з предметами шкільного циклу: літературою народів світу, історією, географією, музикою. Учителька має багату фонотеку-записи музичних творів вітчизняних та зарубіжних авторів, фольклор, записи народних пісень, виконаних носіями мови (англ.), декламування поезії, оригінальних радіопередач, зразків різних мовних діалектів. О.Є.Франчук виготовляє разом із учнями і використовує на уроках багатий дидактичний матеріал оригінального країнознавчого характеру. Така робота дозволяє учням успішно засвоювати матеріал із предметів "Література Великобританії" та "Країнознавство Великобританії".