Педагогіка - Максимюк С.П. - Висновки

Сьогодні у світовому співтоваристві відбуваються зміни, пов'язані з появою таких факторів суспільного розвитку, як якість людини, умови її життєдіяльності і самореалізації. Експерти ООН для країн, які входять в цю організацію, розраховують індекс людського розвитку (ІЛР) за такими параметрами: національний дохід на душу населення; середня тривалість життя; середня тривалість навчання в країні; екологічний стан. Цей кволі метричний (багатомірний) показник кількісної міри характеризує рівень ант ропосоціального розвитку кожної держави, у тому числі й України.

Класик світового менеджменту Пітер Дракер стверджує, що "немає слаборозвинених держав, а є країни, якими слабо управляють". Сьогодні це є особливо актуальним для України, яка має досить могутній людський капітал,' науковий, виробничий і природний потенціал, але не реалізує їх через неорганізованість суспільства, недостатню доцільність діяльності персоналу у всіх сферах і соціальних об'єктах, слабкість управління соціально-економічними процесами.

У той же час сьогодні спостерігається недооцінка ролі управління в підвищенні доцільності діяльності працюючої частини населення країни. Найбільше це стосується сфери освіти — педагогічна громадськість не сприймає управлінських новацій так, як це потрібно. Причинами цього є: традиційний консерватизм сфери освіти; орієнтація педагогів на навчально-виховний процес; висока усталеність функціонування сфери освіти, яка не викликає потреби в змінах та ін.

Щоб побудувати соціальне, демократичне суспільство, у правовому полі якого і в рамках загальнолюдської моралі могли б самореалізуватися громадяни України, система освіти повинна стати провідною силою соціально-економічного процесу і повернути всіх учасників управлінського і навчально-виховного процесів "обличчям" до учнів.

Змінити склад мислення нинішніх педагогів і управлінців можна лише на основі класичного алгоритму процесу стратегічного менеджменту, який здійснюється поетапно, а саме:

1. Визначається місія — словесне вираження призначення будь-якої соціальної системи.

2. Ставляться стратегічні (кінцеві) цілі і завдання для їх досягнення. Цілі — це виражені кількісною мірою очікувані результати.

3. Розробляється стратегія (вибираються методи) досягнення кінцевих цілей.

4. Реалізовується стратегічний план.

5. Оцінюються результати і при необхідності змінюється стратегічний план або методи реалізації.

З точки зору управління глобальною метою освіти може бути лише формування різнобічно розвинутої туманної особистості, яка відповідає вимогам загальнолюдської моралі і потреб економіки України.

Глобальна мета розкладається на компоненти (фактори), які відображають параметри особистості, які повинні бути виміряні на кожному ступені освіти і бути наскрізними та наступними.

У Державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI століття) були сформульовані компоненти глобальної мети — формування освіченої, творчої особистості і становлення її морального і фізичного здоров'я. Ці компоненти різнобічно характеризують особистість і одночасно відповідають потребам суспільства й економіки (див.: табл.7); вони є класичними.

Отже, формування особистості слід розглядати в чотиривимірному просторі, хоча у своїх проявах особистість виступає як цілісність. Але в окремих навчально-виховних закладах управлінська і педагогічна діяльність носять несистемний характер, малоефективні за окремими напрямами, не оцінюються відповідно і пов'язані головним чином із особою першого керівника організації, залежать від його ініціативи, а держава при цьому залишається ніби збоку.

Щоб втілити наскрізні цілі, слід відповісти, як мінімум, на два питання:

1. Стосовно чого визначити рівень досягнення кожної із чотирьох цілей?

2. Як досягти наступності цілей на різних ступенях освіти? Відповідь на обидва питання пов'язана зі стандартами

знань, творчого, морального, фізичного розвитку і здоров'я.

Стандарт — це обов'язкова норма, мінімальний базис, який є фундаментом для подальшого розвитку, нормальної життєдіяльності, дотримання правил в суспільстві. Розробка стандартів із 1 -го цільового напряму вже проводиться в Україні в межах педагогічних програм із неперервної освіти, тривають дослідження окремих учених і в галузі інших цілей. Інтерес до досягнення цілей можна пробудити в учнів, якщо вони стануть "їх власними". Доцільна діяльність ( поведінка, дії) людини має спільні риси: наявність мети як стану самої людини; усвідомлення мети; відбір засобів (методів, способів дій) відповідно до цілей; розрахунки результатів, наслідків, ефективності поведінки.

Така класична модель доцільної поведінки людини добре відтворює специфіку управлінської діяльності, є універсальною і формалізованою (дає можливість застосовувати формальні методи описування і розрахунку).

Для всіх параметрів моделі характерними є вимірюваність результатів на певному етапі.

Отже, суть концепції мотиваційно-цільового управління полягає в двох моментах:

1. Визначити глобальну мету — формування гармонійно розвиненої особистості; декомпозувати її на складові; довести цілі до кожного навчально-виховного закладу, органів управління через статути, положення, стандарти, посадові інструкції.

2. Організувати процес вимірювання кожної цілі; використати отримані результати вимірювання для впливу на всіх учасників.

Головною проблемою залишається теорія вимірювання результатів (рівня досягнення цілей). Нові сучасні методи кількісного вимірювання цілей розкриваються в працях Г.А. Дмитренка, Г.Г. Азгольдова, В.Н. Алфімова, Ю.Г. Барабаша, Ю.В. Власкжа, Ю.З. Гільбуха.

Оцінка знань, навичок, умінь

До 1989 р. в нашій країні існувала 5-бальна система оцінювання і контролю засвоєння учнями необхідного об'єму знань (навичок, умінь). Оцінка "п'ять" відігравала роль "верхньої планки" і свідчила, що стандарт знань повністю засвоєний. Недоліки: не досить ефективна, слабо збуджує, суб'єктивна, учень не бачить, у чому його недоробки, учитель відіграє роль "верховного судді", категорично виносить "вирок".

Деякі вчителі почали залучати учнів до самооцінки, а також до оцінювання незалежними експертами.

В останні роки (з 1993) широко використовуються тести, які дають підсумковий результат у балах. Вони базуються на провідній методології теорії біхевіоризму. Тести будуються за єдиною схемою: визначення цілей тесту, його складання, апробація на невеликій кількості респондентів із наступним коригуванням, розробка шкали вимірів і правил інтерпретації результатів. Пізніше тести автоматизували.

У передових зарубіжних країнах прижилася рейтингова система контролю знань школярів і студентів. Це своєрідне продовжене і поглиблене тестування, збільшення мотиваційних можливостей і об'єктивності оцінки знань.

Схема рейтингової оцінки знань: предмет ділиться на певну кількість модулів (розділів), послідовних і взаємопов'язаних; кожному модулю надається певна кількість балів (за складністю, пріоритетністю і тривалістю вивчення); сума балів за модулями дає загальну кількість балів з дисципліни; бали виставляються протягом семестра за певні види робіт {вхідне тестування, домашнє завдання, лабораторний практикум, курсова робота, тестування з кожного розділу); інтерпритація балів пов'язується з 5-бальною системою; екзамен — ЗО балів, семестр — 129—145 балів (оцінки 3—4—5, якщо рейтинг педагогіки за один семестр — 200 балів). Інша інтерпритація результатів рейтингового контролю: наприклад, максимальний рейтинг із педагогіки — 200 балів. Студент набрав за весь період навчання 140 балів, це означає, що він засвоїв матеріал на 70%; інший студент набрав 150 балів — результат 75% від ідеальної межі, яка відповідає державному стандарту. Така оцінка заставляє трудитися систематично протягом усього семестру. Хто набрав 80% рейтингових балів, можуть не здавати екзаменів. Створюються умови для змагання серед окремих студентів і груп у процесі досягнення цілей — це могутній мотиватор активності студентів (учнів) у навчанні. Недоліки — незпівставленість шкали балів з різних дисциплін (наприклад: педагогіка — 200 балів, математика — 300, фізика — 280).

Є ще один напрям пошуків нових форм контролю засвоєння знань — кваліметричний підхід. Кваліметрія — наука про кількісні методи оцінки якості продукції. Факторно-критеріальна модель як класична кваліметрична модель допомагає вирішити триєдині завдання: демократизацію процесу навчання, об'єктивізацію оцінки і посилення зацікавленості учнів у її підвищенні. Крім того, чим більше критеріїв щодо одного фактора, тим об'єктивніша оцінка і більший мотиваційний потенціал у ній закладений (тому вводяться оцінки: 4,5; 3,5; 2,5). Приклад алгоритму такого критеріального підходу при розв'язуванні математичних задач, який повинен бути засвоєний учнями, наведено в табл.8.

Таблиця 8. Критерій оцінювання рівня математичних знань учнів за їхнім умінням розв'язувати задачі

Кваліметричний підхід переслідує не проміжний контроль знань, а, швидше підсумковий, коли визначаються кінцеві результати діяльності учнів і педагогів, наприклад за весь рік.

Оцінка творчого розвитку учнів

Знання можна придбати 3-ма шляхами:

1) механічне запам'ятовування (веде до перевантаження);

2) усвідомлення і осмислення нового матеріалу, вкладання в певні "соти" пам'яті лише суттєвої інформації;

3) змішаний, об'єднує два попередніх в певних дозах, в залежності від розвитку пам'яті і творчих здібностей. Цілеспрямована робота не ведеться в цьому напрямку. Потрібно добре розібратися в понятті "творчість", визначити головні ознаки, стандарт творчості, який відповідає професіограмі спеціаліста на верхньому ступені освіти і створити стандарти для нижніх її ступенів. Визначення творчості: Це діяльність людини, пов'язана з інтелектуальними пошуками, здатністю до евристичного мислення, самостійної діяльності, з розвиненою інтуіцією, художньою фантазією, здатністю до нових методів і змісту пізнання, здатністю не лише пристосовуватись до нового, але створювати його, творити себе. Отже, творчість — це прояв специфічного мислення, здатність до саморегуляції у взаємодії з середовищем. Головні ознаки творчих здібностей: 1) нестереотипне індивідуальне сприймання зовнішнього впливу; 2) намагання перетворити,' оптимізувати цей вплив оригінальними засобами, виробленими особистістю.

Піонерами створення тестів на виявлення рівня творчого розвитку індивіда були в 1905 р. А.Біне (Франція) і Дж.Кеттел (США). На основі цих тестів був створений Стенфордський варіант школи Біне-Симона, який удосконалювався в 1916, 1937 і 1960 роках. Тести для виявлення інтелектуального рівня вступаючих у технічні вузи США розробив психолог Є.Л.Торндайк, потім їх удосконалював Ч.Рассел. Загальна схема інтерпритації результатів тестування така: якщо загальна сума балів за тест— 100, то той, хто набрав 90—100 балів, вважається суперінтелектуалом, 80—89 — високо інтелектуально-розвиненим і т.д. Існують тести з розрахунком коефіцієнта інтелектуальної обдарованості. Коефіцієнт інтелектуальності

КІ = РВ / ХВ* 100,

РВ — є стандарт, розумовий вік (в місяцях),

ХВ — хронологічний вік.

§ Якщо КІ = 147—170 балів — дитина розумово обдарована (таких 2%);

§ 111—140 — підвищені розумові здібності (15—16%);

§ 91—110 — розумова норма (65%);

§ 71—90 — знижені розумові здібності (15—16%);

§ 30—70 — різні степені розумової дефективності (4—5%).

Інтелектуально-творчими здібностями є:

1. Креативність — здатність продукувати нові ідеї, гіпотези, способи розв'язування проблемних завдань, прояв при цьому оригінальності і винахідливості. Критерії оцінки: наявність і кількість нових ідей, гіпотез, їх оригінальність.

2. Інтуіція — пряме виділення суті речей, правильне розв'язання проблем без усвідомлення шляхів і способів досягнення.

Критерії оцінки: наявність, частота виявлення.

3. Творча уява — самостійне створення нових образів; нахил до фантазування.

Критерії оцінки: новизна, оригінальність образів, думок, продуктів діяльності; частота виявлення.

4. Дивергентність мислення — альтернативність, здатність підібрати декілька підходів до розв'язання однієї задачі і міняти їх, бачити проблеми, об'єкти в різних ракурсах. Критерії оцінки : частота і ступінь виявлення.

5. Оригінальність мислення — своєрідність якостей розуму, здатність неординарно мислити.

Критерій оцінки: ступінь виявлення, частота.

6. Асоціативність мислення — здатність використовувати різні асоціації, проводити аналогії.

Критерій прояву, частота асоціацій, їх ефективність, використання, ступінь віддаленості.

7. Інтелектуальна активність—не стимульоване ззовні продовження мислення, інтелектуальна ініціатива. Критерій оцінки: рівень інтелектуальної активності (стимулюючий, евристичний, креативний).

Оцінювання морального розвитку особистості

Моральність — основа вихованості, стержень, на який нанизуються різні прояви життєдіяльності; це добродійство; це соціально-культурний зміст психіки людини. Як стати моральним, якими інструментами впливати на психіку, щоб спрямувати особистість?

Аристотель: Потрібно уважно розглядати вчинки. Точного, надійного, зручного інструмента для визначення результатів виховної діяльності досі не створено. Зроблено лише слабкі спроби діагностувати моральну вихованість учнів за допомогою кількісної оцінки (і то на одному ступені школи). Цього немає ні в нас, ні за кордоном. Потрібно, перш за все, визначитися, у чому проявляється моральність у повсякденному житті — у намірах, судженнях, вчинках. Але наміри мають внутрішній характер, судження також, тому за ними лише частково можна судити про моральність особистості.

Найбільш інформаційно-багатим змістом відрізняються вчинки, дії. Вони повинні стати головним предметом вивчення. Яка ж головна ознака моральності вчинків? Відповідь одна — повага людини до людини — це стержень, на який нанизуються всі вчинки. Як виявити моральність? Це можна зробити в сім'ї, на вулиці, у дружній компанії, у громадському транспорті, а найкраще — в учнівських (студентських) колективах. Масова оцінка, судження є найбільш об'єктивними.

У школах Волинської області використовується карта вихованості старшокласників (але в ній мало факторів моральності, занадто загальні критерії).

ПІБ —

Клас —

Школа —

Оцінка балів

У кінці 70-х р. в Естонії застосували спробу оцінити моральність при атестації керівників і спеціалістів виробничої сфери, пізніше було розроблено інструмент оцінки рівня моральності учнів старшої школи.

Для анонімного опитування 5-й експертам (двоє — керівники) пропонувалась анкета з питаннями (за 5 блоками): як допомагає іншим, виконавець, ввічливість, зацікавленість, громадська робота.

Блок 1

1. Дуже допомагає колегам.

2. З бажанням допомагає.

3. Допомагає іншим не часто і без бажання.

4. Не любить допомагати іншим, уникає цих ситуацій.

5. Ніколи не допомагає колегам, перешкоджає цьому. Блок 2

1. Свої обіцянки виконує, ніколи не підводить інших. Дає слово — виконує.

2. Найчастіше виконує свої обіцянки, не підводить інших.

3. Хоч не завжди виконує свої обіцянки, але в принципових випадках дотримується свого слова.

4. Трапляється, що не виконує своїх обіцянок, підводить інших.

5. Дуже часто не виконує своїх обіцянок, підводячи інших.

6. Постійно не виконує своїх обіцянок і не прагне цього; якщо дав слово, то це ще нічого не значить.

Блок З

1. Ввічливий, коректний, тактовний.

2. Ввічливий, коректний з оточуючими.

3. Достатньо ввічливий, коректний, рідко дозволяє грубість, безтактність.

4. Іноді дозволяє собі грубість, безтактність стосовно інших.

5. Грубий, безтактний, особливо з людьми, які не здатні дати відсічі.

6. Виключно грубий, безтактний, постійно травмує інших. Блок 4

1. Працює з інтересом, любить свою роботу, приділяє їй багато часу, енергії.

2. Любить свою роботу.

3. До роботи ставиться з певним інтересом.

4. До роботи ставиться байдуже.

5. Не любить своєї роботи, але змирився з необхідністю її виконувати.

6. Вкрай не любить своєї роботи.

Блок 5

1. Дуже багато й ефективно виконує громадських доручень, приносячи велику користь колективу.

2. Багато й успішно проводить громадську роботу.

3. Добре справляється з громадськими дорученнями.

4. Від громадської роботи не ухиляється, з громадськими дорученнями справляється, хоч не завжди добре їх виконує.

5. Дуже мало і з небажанням виконує громадську роботу.

6. Громадську роботу повністю ігнорує, уникає доручень. Ці критерії досить детально характеризують компоненти

моральності, легко піддаються спостереженню, експертній оцінці. Вибравши критерії (1—6) можна дати словесний портрет — характеристику моральності. Представлена в "Таблиці 9" факторно-критеріальна модель може бути готовою анкетою для опитування за критеріями, які характеризують поведінку індивіда.

Таблиця 9. Макет факторно-критеріальної моделі оцінки рівня морального розвитку особистості

Приклад розрахунку

Мр=0,30*0,8 + 0,25*1,0 + 0,20*1,0 + 0,15*1,0 + 0,10*0,3 = 0,870

Оцінка фізичного розвитку і здоров'я учнів

До фізичної культури належать:

1. Культура тіла (рівень здоров'я): загартованість, стійкість проти захворювань, пропорційність тіла.

2. Культура рухів (рівень фізичного розвитку): фізіологічні функції, рухливі вміння й навички.

3. Культура самовдосконалення: здатність до фізичного вдосконалення як процесу самостійної фізичної діяльності людини.

До 3-го потрібно підвести підростаюче покоління, прищеплюючи "смак" до самовдосконалення. За останні 10 років (особливо п'ять) держава послабила увагу до фізичної культури мас, до наукового вимірювання потенціалу фізичної культури, але робота продовжується. Особлива увага звертається на формування 2-го — культури рухів. Вона вимірюється у балах, у спеціальних карточках фізичної підготовки з бігу, підтягування, стрибків... Ця проблема має історію: тести ГПО на різних ступенях — спроба на державному рівні стимулювати фізичне виховання. Але ця система мала формальний характер, бо здоров'я відступало на другий план. Система ГПО існувала багато років, але була черговою звітною компанією.

Сьогодні вимагається новий, комплексний фізкультурно-оздоровчий. підхід, заснований на: 1) визначенні рівня фізичного розвитку людини в дошкільному і студентському віці; 2) рекомендаціях комплексу індивідуальних заходів, що підвищують цей рівень у кожного індивіда (розробки вчених на комп'ютерній основі: Зінченко В.Д., Баєвський P.M., Шигалевський В.В. та ін.) в основному у вищій освіті. Група вчених під керівництвом професора Шигалевського В.В. розробила комплексну методику оцінки фізичного стану організму молоді від 16 до 29 років, яка базується на таких показниках здоров'я і фізичного розвитку, як артеріальний тиск, життєва ємність легенів, відносна вага, адаптаційний потенціал, загальна виносливість, загальний швидкісно-силовий потенціал, фізична працездатність. Вироблено стандарт здоров'я, кожний критерій якого оцінюється в балах. Максимальний бал відповідає стандарту, чим нижчий бал, тим гірші параметри. На 1-му курсі складається паспорт здоров'я. Якщо при максимумі 31 бал з усіх параметрів індивід набрав 24 бали, то загальна оцінка "задовільно" — "З". Головне — розробити індивідуальну програму тренувань, яка поліпшить загальну витривалість і швидкісно-силовий показник. Ці програми видаються ЕОМ і використовуються як індивідуальні завдання студентам. Проводяться повторні вимірювання, уносяться корективи в індивідуальну програму.

Ця система широко використовується при профвідборі абітурієнтів, у процесі навчання для дослідження динаміки рівня здоров'я.

Висновки

1. Світова і вітчизняна науки і практика поступово накопичують вимірювальний інструментарій, який дозволяє виразити кількісною мірою всі 4 цільові установки (знання, творчість, моральність, фізичне здоров'я).

2. Саме система різного характеру тестів стає базисом вимірювального інструментарію.

3. Усі дослідження носять стихійний характер, не об'єднані спільною задачею — сформувати різносторонньо розвинену особистість.

4. Нові шляхи формування особистості розроблені в основному на верхньому ступені освіти і практично не розповсюджуються на дошкільний вік і початкову школу, де закладаються основи всебічного розвитку, самовдосконалення.

5. Інструментарій розрізнений і не узгоджений з метою — забезпечити наскрізність, наступність на всіх ступенях освіти та створення сильного мотиваційного механізму досягнення цілей.

Для цього й існує спеціальна наукова дисципліна — "Кваліметрія", яка об'єднує кількісні методи оцінки якості продукції. У 1989 р. було винайдено факторно-критеріальну модель, яка є класичною кваліметричною моделлю, бо відповідає усім принципам кваліметрії щодо 4-х цілей освіти (Див.: ."Таблиця 10").

Таблиця 10. Факторно-критеріальна модель оцінки рівня гармонійного розвитку особистості

У факторно-критеріальній моделі комплексна оцінка рівня якості (гармонійного розвитку) виражає середню арифметичну залежність такого виду:

Кгарм = М1К1 + М2К2 + М3К3 + М4К4 + М5К5 = 0,35*0,4 + 0,25*0,8 + 0,15*0,8 + 0,15*0,2 + ... + + 0,1*0,7 = 0,56

Де М1, М2, ... — вагомість факторів у долях одиниці, а К1, К2, ... — середні арифметичні величини експертних оцінок критеріїв.

Специфіка факторно-критеріального моделювання

1. Кваліметрія як наука про кількісне вимірювання якісних явищ розвивається в даній моделі.

2. Вона дозволяє вимірювати рівень якості порівняно зі стандартами.

3. Це унікальний інструмент для вимірювання рівня досягнення мети освіти, тобто результатів навчально-виховного процесу; такий інструмент дозволяє диференціювати роботу за різними напрямами та інтегрувати її після отримання результатів.

Цей спосіб підготовлений масовими спробами знайти досконалі інструменти активізації учасників навчально-виховного процесу в Україні та інших державах.