Вони представлені в зарубіжній педагогіці такими основними напрямами: біологічним, соціологічним, біосоціальним.
Біологічний напрям розвивали М.Монтессорі, К.Лоренц, Е.Фромм та ін. Вони стверджують, що моральні якості людини біологічно зумовлені. Підставою для висновків, згідно з якими люди народжуються добрими або злими, агресивними або лагідними, чесними або брехливими, слугують дані, отримані під час поведінки людини й тварини. Уважається, що якщо інстинкти у людей і тварин успадковуються, то таке успадкування відбувається за аналогією до тварин. Такий підхід, наприклад, дав право німецькому психологу Еріху Фромму стверджувати, що характер дитини - це "зліпок" із характеру батьків, який розвивається "у відповідь" на їхній характер.
Останнім часом, як уже згадувалося, на користь успадкованої зумовленості моральності людини та її соціальної поведінки відкрито висловлюється низка відомих учених сучасності (М.М.Амосов, П.К.Лнохіи, В.П.Ефроімсон, П.В.Симонов та ін.).
Соціологічний напрям представлений поглядами К.-А.Гельвеція, Д.Дідро, Ж.-Ж.Руссо та ін. Вони вважають, що визначальним чинником у розвитку та формуванні особистості є середовище. Коли за оцінками прихильників біологічного напряму вплив спадковості на розвиток особистості становить 80-90%, то за оцінками представників соціологічного напряму - 90%. Так, відомий французький філософ XVIII століття Клод Гельвецій стверджував, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є. Зважаючи на це, мистецтво виховання повинно полягати в тому, щоб ставити молодих людей в умови, які здатні розвинути у них зародки розуму і доброчинності. Головний же вплив на формування особистості здійснює домашнє середовище. Тому, якщо дитина живе у несприятливих домашніх умовах, то потуги школи налівдаремні.
Біосоціальний напрям (конвергенції). Автором теорії конвергенції (від лат. convergene - наближення, сходитися) є німецький психолог Більш Штерн (1821-1938). Вивчаючи дитячу психологію та індивідуальні особливості дітей та дорослих, він прийшов до висновку, що розвиток дитини визначається взаємодією двох чинників - спадковості й середовища. Середовище, стверджував він, створює умови, у яких реалізуються визначені спадковістю особливості людини.
Прихильники цього напряму сходяться в тому, що психічні процеси мають біологічну природу, а інтереси, спрямованість, здібності особистості формуються як явище соціальне. Згідно з твердженням англійського психолога Д.Шаттлеворта, на розумовий розвиток людини біологічні та соціальні чинники впливають у таких співвідношеннях: 64% - спадковість, 16% - відмінності в рівнях домашнього середовища, 3% - відмінності в особливостях виховного впливу в рамках тієї ж самої сім'ї, 17% - вплив як особливого чинника взаємодії спадковості та середовища.
Залежно від прихильності до тих чи інших поглядів відводиться й різна роль процесові виховання в розвитку особистості. З одного боку, за несприятливих умов середовища визначається його безсилля (Ж. Паже), а з іншого - вважається за доцільне активне втручання в поведінку людини (жорстка "поведінкова інженерія" Б.Скіннера).
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Які нові вимоги до формування та розвитку особистості ставить інформаційне суспільство?
2. Визначте місце та роль виховання й навчання в розвитку особистості.
3. Назвіть три основні взаємозв'язані чинники розвитку. Обґрунтуйте взаємозв'язки між ними.
4. Охарактеризуйте роль середовища в розвитку та формуванні особистості.
5. Розкрийте роль механізмів інтеріоризації та екстеріоризації в розвитку учня.
6. Назвіть основні рушійні сили "саморуху" особистості.
7. Розкрийте суть поняття глобальної зрілості підростаючої людини на вікових етапах її життя.
8. Що вивчає пренатальна педагогіка?
9. Назвіть вершинні досягнення дошкільного, молодшого, середнього та старшого шкільного віку.
10. Визначте сутність біологічного, соціологічного, біосоціального напрямів розвитку особистості.
Завдання для самостійної роботи
1. Ознайомтеся з матеріалами, які розкривають особливості розвитку й формування особистості залежно від її знаку Зодіаку. Для цього прочитайте "Нариси дитячої астрологічної педагогіки" автора Свомі Аненда Сиджанкара (Рідна шкала, -1993. ~№1; Педагогіка: хрестоматія // Укл. А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. -К., 2003. - С. 108-124).
Рекомендована література
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - Екатеринбург, 1999.
2. Амосов Н.Н. Природа человека. - К., 1983.
3. Вех І.Д. Від волі до особистості. - К., 1995.
4. Вікова психологія I За ред. Г.С.Костюка. - К., 1976.
5. Вікова та педагогічна психологія І О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К., 2007.
6. Эфроимсон В.П. "Божий дар" или естественный феномен? // Народное образование.-1991.-№2.-С. 137-139; №3-С. 130-135.
7. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989.
8. Мухина B.C. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - М., 2000.
9. ПаламарчукВ.Ф. Як виростити інтелектуала. - Тернопіль, 2000.
10. Флейк-Хобсон К. и др. Мир входящему: развитие ребенка и его отношений с окружающими. - М., 1992.
Місце та роль науково-педагогічних досліджень у розв'язанні проблем педагогіки.
Методи науково-педагогічних досліджень.
Теоретичні методи дослідження.
Стратегія розгортання науково-педагогічного дослідження. Основні його складові.
Актуальність проблеми.
Тема дослідження.
Предмет і об'єкт дослідження.
Мета і завдання дослідження.
Гіпотеза дослідження.