Педагогіка - Пальчевський С.С. - Тема дослідження.

Її потрібно сформувати так, щоб у ній відображалася проблема дослідження, яка б указувала рух від досягнутого, традиційного до нового. Прийнято у формулюванні теми відображати об'єкт, предмет і мету. Типовою помилкою дослідників нерідко є формулювання "без проблемних" тем, що завершується стихійним збиранням фактів. Не спрямовують на дослідження конкретного аспекту педагогічної теорії чи практики таке розпливчасте формулювання, як "удосконалення методики", "шляхи вдосконалення" тощо.

Трапляються випадки, коли тема дослідження не узгоджується з його об'єктом і предметом, а гіпотеза формулюється як банальна істина. Наприклад, "Організація навчально-виховної роботи як засіб розвитку особистості підлітка". Тут і без дослідження зрозуміло, що організація такої роботи є засобом розвитку особистості.

Інколи теми формулюються так, що в них просвічуються кілька предметів дослідження. За таких умов досліднику доводиться аналізувати всю літературу і педагогічну практику з кожного із цих предметів, що унеможливлює якісне опрацювання методології і методики дослідження. Але головна біда таких формулювань у тому, що не забезпечується цілісність педагогічного дослідження, єдність і логічний взаємозв'язок усіх методологічних його характеристик. Залишається неозначеним об'єкт і предмет дослідження, винесені на захист положення не узгоджуються з предметом дослідження і висунутою гіпотезою.

Ще однією помилкою у виборі тем дослідження є їхнє дублювання. Автори, обумовлюючи актуальність дослідження в основному посилаються на державні документи, у яких визначаються завдання освіти. Цього ж явно недостатньо, оскільки основні завдання дослідження обов'язково слід пов'язувати з проблемами і суперечностями відповідної галузі педагогічної науки.

Вибираючи тему дослідження, слід зважати й на те, що її актуальність визначається не лише практичними потребами системи освіти, а й не менш важливими потребами розвитку самої науки, логікою розвитку педагогічної теорії. У будь-якому випадку необхідно мати на увазі психолого-педагогічні проблеми, які б підтверджували необхідність проведення дослідження. Закінчуючи опис актуальності вибраної теми, доцільно зробити висновок про те, що, незважаючи на наявні праці, наукові знання в цій галузі недостатні, застарілі чи відсутні. Цим самим готується перехід до формулювання суперечності й проблеми дослідження.

На жаль, на думку С.У.Гончаренка, тут виробився стереотип, який часто девальвує саму ідею суперечності. Допускаються дві логічні помилки. Перша з них пов'язана з тим, що автор убачає суперечність між чимось існуючим (вимоги практики, реалізація певної методики тощо) і відсутністю чогось (наукових знань, обґрунтованої методики тощо), що неправомірно.

Друга полягає в тому, що суперечність, яка веде до постановки проблеми, не може лежати в різних площинах педагогічної практики чи теорії. Протиріччя мас бути "... сутнісним, внутрішньо властивим одній і тій же реальності, єдиному предметові, явищу чи процесові, яке діалектично роздвоює його на протилежності й тільки внаслідок цього передбачає нові теоретичні побудови, висунення гіпотези, її перевірку, підтвердження чи спростування. У ході такої перевірки і повинні з'явитися нові знання, які стають "третім членом" діалектичної "пари", який і розв'язує протиріччя" (Гончаренко СУ. Педагогічні дослідження. -К, ¡995. - С 11).

Некоректне формулювання суперечності може викликати труднощі з формулюванням проблеми дослідження. За умови, якщо в ,протиріччі" фіксується відсутність якості знань, методики, теорії або ж вони недостатньо опрацьовані, то їхнє опрацювання й оголошується проблемою дослідження. У цих випадках мета дослідження майже дослівно повторює проблему.