Основоположне в педагогічній творчості Коменського. Згідно з ним, істинне виховання у всіх деталях повинно співвідноситися з природою. Учений вважав, що людина як частка природи підкоряється її головним, всезагальним законам, які з однаковою силою діють не тільки у світі тварин та рослин, а й у світі людини. Спираючись на це, Коменський був упевнений, що "точний порядок школи потрібно запозичувати від природи", і намагався встановити закономірності виховання шляхом аналогій із законами природи - з природними, "основоположеннями".
Так, у розділі XVI "Великої дидактики", в якому йдеться про загальні вимоги до навчання в "Основоположенні природи І", конкретизованому правилом: "Ніщо не застосовується несвоєчасно", Коменський пише: "Природа ретельно пристосовується до зручного часу. Наприклад, пташка, готуючись розмножувати своє покоління, приступає до цієї справи не взимку, коли все сковане морозом і заклякло, і не влітку, коли від жари все розжарюється і слабіє, і не восени, коли життєвість усього разом із сонцем спадає і насувається зима, небезпечна для пташенят, а навесні, коли сонце всьому повертає життя і бадьорість. І поряд із цим вона діє поступово. Поки стоїть ще холодна погода, пташка утворює яйця і зігріває їх всередині організму, де вони захищені від холоду; коли ж холод спадає, вона кладе їх у гніздо, і, зрештою, під час настання теплої погоди виводить пташенят, щоб ніжні істоти поступово звикали до світла і тепла". Автор, відзначаючи "правильне наслідування цьому в садах і в архітектурі", знаходить "подвійне відхилення у школах від цієї ідеї", яке, на його думку, полягає у тому, що: "1. Не вибирається належний час для розумових вправ. 2. Не розташовуються вправи так ретельно, щоб усе йшло вперед у природній послідовності, безпомилково.
Поки хлопчик ще малий, вчити його не можна, оскільки корінь пізнання лежить у нього ще глибоко. Учити людину у старості надто пізно, оскільки пізнавальна здатність і пам'ять уже ослаблені. У середньому віці вчити важко, оскільки важко об'єднувати розумову діяльність, розсіяну по різних предметах. Відповідно потрібно користуватися юним віком, поки сили життя і розуму перебувають на піднесенні, тоді все сприймається легко і пускає глибокі корені". Такі розмірковування дають можливість педагогу вийти на "потрійне виправлення", яке полягає у таких висновках: "1. Освіта людини повинна починатися у весну її життя. 2. Ранкові години для занять найзручніші. 3. Все, що належить вивчити, повинно розподілятися відповідно до ступенів віку так, щоб пропонувалося для вивчення тільки те, що доступне сприйняттю у кожному віці".
Принцип природовідповідності безпосередньо вивів Коменського на не менш значущі не лише для тих часів, а й для сьогодення принцип самостійності і природний метод освіти. Принцип самостійності, вважав учений, випливає з того, що природне в людині володіє самодіяльною і са-морухаючою силою. Ця ідея знайшла втілення у праці "Вихід із шкільних лабіринтів". Засвідчуючи свій зв'язок з однією із найсучасніших методологій - синергетичною, вона робить більш як на три століття віддаленого від нас Коменського надзвичайно актуальним і сучасним. Природний же метод освіти, за задумом його автора, покликаний забезпечити відповідність природних законів і законів педагогічних. Він передбачає чотири стадії навчання, основані на єдності цих законів. Перша - автопсія (самостійне спостереження). Друга - автопраксія - (практичне здійснення). Третя - автохресія (уміння самостійно викладати результати своєї діяльності).
Значення творчої спадщини Я.А.Коменського для розвитку педагогіки і шкільної практики у наступні століття.
2.4. Західноєвропейська педагогіка епохи буржуазних революцій та Просвітництва
Спрямованість педагогічної думки епохи буржуазних революцій та Просвітництва.
Джон Локк про виховання та освіту.
Ідеї французького Просвітництва XVIII ст. у вченні Клода Андріана Гельвеція.
Дені Дідро про державну систему безстанової народної освіти.
Жан-Жак Руссо і його теорія природного виховання.
Вікова періодизація.
2.5. Європейська класична педагогіка кінця XVIII - першої половини XIX ст.