Педагогіка - Пальчевський С.С. - Ідеї французького Просвітництва XVIII ст. у вченні Клода Андріана Гельвеція.

Відомий французький філософ-просвітитель Клод Гельвецій (1715-1771) народився у Парижі в сім'ї придворного лікаря. Закінчив Єзуїтський коледж, однак піддав глибокій критиці феодальний лад, церковний абсолютизм та релігійний фанатизм, схоластику і формалізм у галузях науки та освіти. Глибокий конфлікт між мислителем, владою і церквою поклало вже перше видання його знаменитої книги >Про розум ", яка вийшла у світ у 1758 році. Книга була зразу ж заборонена і привселюдно спалена. Виїхавши за кордон, Клод Гельвецій пише нову свою працю і про людину, її розумові здібності та її виховання", яку опубліковує в 1773 році. У ній викладені його основні педагогічні погляди.

Мета виховання - розкрити серце дитини для гуманності, а розум - для правди, щоб виховати громадян держави з гармонійним поєднанням прагнень до особистого добра та добра для всіх. Моральне виховання мислитель радить викладати, як і будь-який навчальний предмет, за допомогою спеціально створеного "Катехізису моралі". Принципи її слід зробити наочними і доступними дітям.

Вирішальна роль у формуванні особистості належить розумовому вихованню та правильно організованій освіті. Велике значення має й фізичне виховання. /Для його організації при школах слід створювати спеціальні майданчики.

Жінки повинні отримувати освіту нарівні з чоловіками.

Педагогічні погляди Клода Гельвеція чітко простежуються у таких його висловах: "Горе націям, які довіряють попам виховання своїх громадян";

"Нові й головні вихователі юнака - форма правління держави, в якій він живе, і норови, народжені у народу цією формою правління"; "Виховання може все"; ,Ним достойніше виховання, тим щасливіші народи".

Дені Дідро про державну систему безстанової народної освіти.

Дені Дідро (1713-1784)- французький філософ, письменник, енциклопедист був гарячим прихильником державної системи безстанової народної освіти. Натхненник і редактор "Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел ". Свої думки з приводу навчання і виховання виклав у працях: "Систематичне спростування книги Гельвеція "Людина" (1773-1774), "Про людину" (1774), "План університету або школи публічного викладання всіх наук для російського уряду " (1775).

Його твори, як і твори К.Гельвеція, були вороже зустрінуті владою. Після виходу у світ його праці "Листи про сліпих у науку зрячим " він був зразу ж арештований.

Із усіх французьких філософів-матеріалістів Дідро найпослідовніший. Високо оцінюючи роль виховання у формуванні особистості, Дідро не вважав його всемогутнім. Був упевнений, що вихованням можна досягнути багато, однак виховання лише розвиває те, що дала дитині природа. Новонароджена дитина - це не tabula rasa ("чиста дошка"), як доводив Гельвецій, це "дошка", на якій уже записані певні природні задатки. Шляхом виховання кращі з них можна розвинути, а гірші заглушити. Але це можна здійснити лише в тому випадку, якщо враховувати природні особливості дитини та її фізичну організацію.

Мислитель виявляв безконечне здивування перед феноменом народження генія. "Геній падає з неба. І на один раз, коли він зустрічає ворота палацу, припадає сто тисяч випадків, коли він пролітає поряд," - говорив Дідро. Хороші природні задатки є не лише у вибраних. Навпаки, стверджував енциклопедист, - народ значно частіше є носієм талановитості, ніж представники аристократії. ,Нисло халуп й інших приватних жител, - писав він, - відноситься до числа палаців, як десять тисяч до одиниці, й відповідно до цього ми маємо десять тисяч шансів проти одного зате, що геній, талант і доброчинність швидше вийдуть із стін халупи, ніж із стін палацу". Поряд із цим Дідро відзначав, що скрізь приховані у народних масах таланти гинуть, оскільки недосконалий суспільний устрій позбавляє дітей народу правильного виховання і відповідної освіти.

Дідро, як і Гельвецій, різко критикував французьку феодальну систему виховання, вважаючи, що "необхідно змінити до самих основ метод народної освіти". Наполягав, щоб у школах навчалися усі діти, незалежно від їх соціального стану. Школи слід позбавити втручання духовенства, зробити їх державними. Початкову освіту оголосити обов'язковою і безплатною. Забезпечити громадське харчування дітей. Перебудовувати необхідно й середню школу, позбавляючи її засилля класичної освіти і зміцнюючи наукові основи викладання математики, фізики, хімії, природознавства, астрономії.

Педагогічні погляди Дідро частково прослідкуються у таких висловах: "Люди перестають мислити, коли перестають читати"; "Освіта надає людині гідності, та й раб починає усвідомлювати, що він не народжений для рабства".

Усе життя Дені Дідро тривожила таємниця геніальності як найвищого покликання людини, і мислитель постійно шукав "формули" її втілення, намагаючись її гранично скоротити. "Знання того, - писав він, - якими речі повинні бути, характеризує людину; знання того, які речі насправді, характеризує людину досвідчену; знання того, як їх змінити до кращого, характеризує людину геніальну". Знанню того, як "змінити речі до кращого" він і присвятив усе своє життя, не рахуючись ні з небезпеками, ні зі здоров'ям, виправдовуючи цю свою позицію відомими словами: "Якщо боятися смерті, нічого хорошого не зробиш; якщо все одно помираєш через якийсь камінчик у нирках, через напад подагри чи іншу таку ж безглузду причину, то вже краще померти заради якої-небудь великої справи".