Педагогіка - Пальчевський С.С. - Виховання естетичної культури.

Висока естетична культура є невід'ємною якістю сучасного професіонала високого класу.

Естетична культура - це, з одного боку, здатність особистості до сприйняття внутрішньої та зовнішньої краси навколишнього світу й людини, а з іншого - сформоване у процесах виховання та самовиховання бажання вносити красу в свій внутрішній світ, різні форми своєї діяльності, слідуючи глибинно закладеному потягу до чистоти та довершеності.

Естетична культура пов'язана з художньо-емоційним освоєнням дійсності, бажанням внести у свою працю, побут, характер стосунків з людьми красу. На думку французького художника Огюста Родена, світ стане щасливим лише тоді, коли у кожного буде душа художника, оскільки "...для художника все прекрасне, тому що в кожній істоті, в кожній речі гострий погляд його відкриває характер, тобто ту внутрішню правду, яка просвічується крізь зовнішню форму. І ця правда є сама краса".

Естетична культура є результатом розвинутої естетичної свідомості - форми суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, судженім, почуття, смаки, ідеали і знаходить свій вияв у художній творчості та в естетичних поглядах. Таким чином, структуру естетичної свідомості складають: /. Естетичне сприймання - вміння, згідно з О постом Роденом, відкривати в людині або в окремих фрагментах світу ту внутрішню істинність, яка, втілюючись у відповідні їй форми, викликає в особистості відчуття прекрасного.

2. Естетичне почуття - почуття насолоди від сприйняття гармонійності поєднання змісту та форми або спільного взаємодоповнення їх до завершеного цілого.

3. Естетичні судження - висловлення власних почуттів, викликаних сприйняттям певного об'єкта уваги.

4. Естетичні смаки - емоційно-оцінне ставлення людини до прекрасного на основі індивідуального бачення і сприйняття.

5. Естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно зумовлені уявлення про зразки та критерії прекрасного, на основі яких особистість оцінює рівень естетичної виразності об'єктів своєї уваги. Джерелами естетичного виховання учнів є навчальні предмети мистецького циклу, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика шкільних приміщень, "куточків краси" на шкільному подвір'ї, зовнішнього вигляду вчителів та учнів, міжособистісних взаємин.

Зміст естетичного виховання конкретизується у навчальних програмах предметів мистецького циклу, у планах різноманітних творчих об'єднань учнів. У багатьох середньо освітніх закладах працюють Малі академії народних мистецтв (МАНМ), товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі тощо.

Фізичне виховання.

Німецький філософ Артур Шопенгауер, ведучи мову про таку первину людського життя як здоров'я, писав: "Здоров'я до того переважує всі останні блага життя, що воістину здоровий жебрак щасливіший від хворого короля". Отже, одним із найголовніших завдань сім'ї та школи є, насамперед, забезпечення дитині потрібного потенціалу здоров'я на старті її життя. На жаль, ні сім'я, ні школа належним чином із цим завданням не справляються. Про це свідчать факти, згідно з якими практично здоровими в Україні є лише 27% дітей дошкільного віку, лише 65% дітей шкільного віку і 60% підлітків фізично гармонійно розвинуті (М.М.Фіцула).

Причиною цього є не лише економічні негаразди та недосконалість окремих вітчизняних навчальних методик, а й відсутність у багатьох випадках розуміння сучасної філософії здоров'я сім'єю та школою. Згідно з нею здоров'я - системне утворення, яке має низку аспектів: фізичний., соматичний, психічний, духовний, соціальний. Недосконалість хоч би одного з них негативно впливає на всю систему. Джерелами здоров'я є не стільки зовнішні, скільки внутрішні чинники, наприклад, воля, віра, філософсько-естетичне сприйняття первин буття. Очевидно, небезпідставно великий народний цілитель Порфирій Іванов стверджував, що здоров'я - це "поняття про життя". А у так званій Оттавській хартії зміцнення здоров'я (1986) підкреслюється, що охорона здоров'я - це турбота про себе самого і про тих, хто тебе оточує. Людина покликана жити, згідно з Є.М.Богатом, за законами вічності. Вони ж орієнтують не на прямий передбачливий шлях життя, який своєю передбачливістю у побутовому розумінні може "зберегти здоров'я", а, навпаки, націлюють на готовність до зустрічі з невідомістю, яка й визначає такі поняття, як доля та історія. Однак якраз у ставленні людини до цих понять і захований ключ від скарбнички з написом "здоров'я". "Доля неминучіша, ніж випадковість, - писав на початку минулого століття японський письменник Рюноске Акутагава. -, Доля полягає в характері" - ці слова народилися зовсім недаремно". Не випадковості у кінцевому підсумку суджено "командувати" людиною, а людині дано використовувати її на шляху до своєї автентичної сутності, оскільки будь-яка випадковість - це ще одна можливість випробувати себе. Згідно з Р.Декартом, вона може стати ще одним народженням, задля якого Ф.Ніцше висловлював готовність відмовитися від щастя і віддати себе у руки "всіх нещасть", щоб "випробувати себе востаннє". Очевидно, життєтворчою силою тут виступає потреба "безперервного народження", яка не згасає навіть на схилі літ.

Фізичне ж здоров'я - це лише один із коренів могутнього дерева життя людини, і ще це дерево здатне засихати, якщо інші корені не п'ють життєтворчі соки.

Фізичне здоров'я у школі, за висловом О.І.Вишневського, підточує "тихосидіння". Стародавні греки у свій час потреби руху навіть нормували державними законами. "М'язовою радістю" називав рухи під час фізичної праці російський фізіолог І.П.Павлов.

Зміст фізичного виховання у школі визначається навчальною програмою з фізичного виховання та програмами спортивних секцій та гуртків. Вони передбачають: а) засвоєння теоретичних відомостей із загальної гігієни та гігієни фізичних вправ, а також відомостей, необхідних для самостійних занять фізичними вправами; б) виконання гімнастичних вправ, що сприяють загальному фізичному розвитку вихованців (шикування, перешиковування, стройові вправи; вправи, спрямовані на загальний фізичний розвиток дитини; акробатичні й танцювальні вправи; вправи у висах і опорах; опорні стрибки тощо); в) заняття легкою атлетикою (різні види бігу, стрибки в довжину і висоту, метання на відстань); г) рухливі ігри, розраховані на кмітливість, спритність, швидкість дій, виховання колективізму; д) спортивні ігри, (футбол, волейбол, баскетбол, ручний м'яч); е) лижну підготовку; є) кросову і ковзанярську підготовку;

ж) плавання (кролем на грудях і на спині, брасом), а також пірнання та оволодіння прийомами рятування тих, хто тоне.

Зміст фізичного виховання покликаний забезпечувати: а) зміцнення фізичного здоров'я і загартування школярів; б) формування і вдосконалення рухових навичок і вмінь із паралельним засвоєнням пов'язаних із ними знань; г) формування стійкості інтересу до систематичних занять фізичними вправами; г) виховання гігієнічних навичок.

Особливе значення у фізичному розвитку вихованця мають гігієнічні чинники. Відомий російський учений В.О.Ключевський називав гігієну "сторожовою собакою людського здоров'я". Вона вимагає суворого дотримування санітарно-гігієнічних вимог під час проведення навчальних занять, у фізичній праці, побуті, відпочинку, харчуванні.

Для фізичного розвитку дітей та підлітків велике значення мають заняття у спортивних гуртках, секціях, оздоровчих центрах, участь у спортивних змаганнях, святах, туристичних походах.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкрийте складові змісту виховання.

2. Визначте та обґрунтуйте визначальні риси громадянської культури.

3. У чому полягає правосвідомість особистості?

4. Оволодіння якими розумовими операціями передбачає виховання розумової культури?

5. Охарактеризуйте світогляд як системне утворення.

6. Розкрийте зміст моральної культури учня.

7. У чому полягає особистісна спрямованість змісту виховання?

8. Назвіть та охарактеризуйте морально-ціннісні концепції, які впливають на зміст сучасного морального виховання учнів.

9. Розкажіть про зв'язок екологічного виховання зі змістовими аспектами виховання у сучасній ланці середньої освіти.

10. Охарактеризуйте основні напрями підготовки, які передбачає трудове виховання у середньому загальноосвітньому навчальному закладі.

11. Обґрунтуйте поняття "естетична культура" як результат розвинутої естетичної свідомості.

12. Сформуйте своє розуміння сучасної філософії здоров'я.

13.На основі її розробіть власну концепцію фізичного виховання дітей та підлітків у сучасному середньому загальноосвітньому навчальному закладі.

Завдання для самостійної роботи

Підготуйте реферат на тему: "Зміст виховання у загальноосвітньому навчальному закладі у світлі завдань філософії сучасної освіти". Для цього самостійно опрацюйте такі джерела:

1) Киричук O.B. Філософія сучасної освіти: проблеми виховання // Нові технології навчання. - К., 1997. - Вип. 19.

2) Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти II Інформ, збірник МОіН України. - 1996. - №13.

3) Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (проект) //Інформ. збірник МОіН України. -2000.-№22.

4) Концепція загальної середньої освіти (12 -річна школа) // Інформ. збірник МОіН України. - 2002. - №2.

5) Лутай B.C. Філософія сучасної освіти. - К., 1996. - С. 183-219.

Рекомендована література

1. Вишневський О.І. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. -Львів, 1996.

2. Волкова Н.Л. Педагогіка. - К., 2003. - С. 104-126.

3. Кравець В.П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя. - Тернопіль, 1997.

4. Мартинюк І.В. Національне виховання: теорія і методика. - К., 1995.

5. Мойсеюк Н.С. Педагогіка. - К., 2003. - С. 401-434.

6. Неменский ЕМ. Мудрость красоты. - М., 1981.

7. Писарчук Е., КухтаА. Екологічне виховання учнів. - К., 1984.

8. Стельмахович M.I. Народна педагогіка. - К., 1985.

9. Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибр. твори: В 5 т. - К., 1976.-Т. 3.

10. Фіцула М.М. Правове виховання учнів. - К., 1997.

11. Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2000. - С. 247-313.

12. Шпак О.Т. Екологічне виховання учнів. - К., 1985.

13.Щербань П. Формування духовної культури особистості // Рідна школа. - 1999. - №7-8.