Педагогіка - Пальчевський С.С. - Мікрогрупові та групові форми виховання.

Найчастіше такі заняття мають місце у системі роботи гуртків учнівської молоді за інтересами, де нерідко учасники працюють на основі індивідуального плану. Однак трапляються випадки, коли індивідуальні творчі завдання діти та підлітки виконують удома під керівництвом рідних та близьких людей. Наприклад, старенький дідусь передає внукові основи гончарного мистецтва, різьби по дереву або плетіння з лози кошиків тощо. Такі заняття, якщо ще й до того вони пов'язуються із розповідями, які стосуються минулого давньої професії, мають значний виховний потенціал, створюють можливість для творчого саморозвитку дитини.

Мікрогрупові та групові форми виховання.

Вони дають можливість застосувати методику проектної діяльності або колективних творчих справ. Число вихованців у мікрогрупі буває до 5 чоловік, у групі коливається від 5-7 до 25-40.

Мікрогрупові форми виховання стосуються насамперед тих видів змагальної діяльності, які стосуються командної форми її організації. Це може бути участь учнів у складі різноманітних спортивних команд, сформованих команд для "мозкових штурмів", реалізації різноманітних проектних завдань та колективних творчих справ. Груповими формами виховання вважаються всі види групової навчально-пізнавальної діяльності учнів, діяльність гуртків різного спрямування, групові бесіди, зустрічі, диспути, години класного керівника, політичні інформації, колективний перегляд телепередач, екскурсії, походи тощо. Розглянемо найпоширеніші з них.

Година класного керівника.

Найчастіше використовувана форма виховної роботи у системі класного керівництва. Як правило, проводиться з розрахунку раз у тиждень у визначені планом виховної роботи класного керівника дні. В окремих школах тематика цих групових занять відображається у так званій розгортці плану виховної роботи класного керівника, один примірник якої знаходиться в нього, а інший у методичному кабінеті, що дає можливість дирекції школи не лише бачити загальну картину мережі виховних заходів, якими охоплені класні колективи, а й певним чином контролювати цю роботу, координувати її, надавати ЇЇ організаторам відповідну методичну допомогу. Така розгортка має вигляд розкресленого на прямокутники за кількістю тижнів у навчальному півріччі стандартного листка паперу. У кожному з таких прямокутників записується дата проведення години класного керівника і тема заняття. Тематика таких занять охоплює всі напрями виховної роботи і зорієнтована на вікові інтереси та можливості учнів.

Класний керівник, який керується у виховній роботі з класом демократичними підходами, перед складанням розгортки плану виховної роботи проводить анкетування учнів класу. Запитання анкети передбачають відповіді вихованців на питання: "Про що б ви хотіли дізнатися на годині класного керівника?", "Які проблеми свого життя хотіли б розглянути на годині класного керівника у формі диспуту чи дискусії?", "Куди б ви хотіли здійснити екскурсію впродовж півріччя?", ,3 якими людьми хотілося б вам зустрітися на годині класного керівника?", "Яку тему вечора відпочинку (ранку) маєте намір запропонувати?", "У яких би загальношкільних виховних заходах хотіли б узяти участь?", ,Чи є якісь дитячо-юнацькі виховні організації за межами школи, до яких ви виявляєте інтерес?" Аналіз наставником відповідей на ці питання дозволить йому не нав'язувати своїм вихованцям нецікаві й чужі для них проблеми життя, а натомість вибудувати виховний процес у школі на основі актуальних проблем внутрішнього життя учнів класу.

Година класного керівника не передбачає якоїсь єдиної загальновизнаної форми. її можна провести у формі бесіди, диспуту, дискусії, обговорення, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми, літературного монтажу, цікавої розповіді, колективного перегляду кінофільму чи діафільму з наступним їхнім обговоренням, екскурсії, індивідуальних творчих звітів учнів, демонстрації ними виставок індивідуальних творчих робіт тощо. Важливим в усіх випадках є те, що класний колектив для кожного учня найчастіше залишається тією первинною референтною групою, яка "задає старт" первинним ситуаціям успіху, без яких неможливий розвиток рефлексу цілі, а відтак й автентичної спрямованості вихованця. У тому випадку, коли учень соромиться або через неуважність класного керівника "не виносить" до однокласників "плід" свого інтересу чи захоплення, зникає надія на те, що він винесе його у референтні групи послідовно вищого порядку. За таких обставин, особливо коли сила захоплення не спадає, а, навпаки, наростає, у підлітка з'являється бажання "взяти реванш" за рахунок раптового несподіваного для всіх "прориву" у ситуацію успіху в найвищих референтних групах. Так з'являються підпільні "таланти" та "генії", які силою обставин позбавляють себе від поступового розвитку внутрішньо закладених потенціалів. Зважаючи на це, класний керівник ще на стадії планування виховної роботи в класі повинен чітко уявляти сферу захоплень його вихованців, для вивчення якої використовуються педагогічні спостереження, анкетування, індивідуальні бесіди, відвідування учнів удома, консультації з батьками, узагальнення незалежних характеристик. Ця сфера й стає вихідною основою для планування. Зважаючи на неї, слід продумати те багатоманіття тематики годин класного керівника, яке б дозволило самоактуалізувати не вибрану групку вихованців, а кожного учня у класі.

Такий підхід певним чином впливатиме й на орієнтовні структуру, методи та зміст виховного заняття. Адже насамперед доведеться продумати, які форми нижчого порядку, методи та засоби слід підібрати для того, щоб створити найсприятливіші умови для самовияву внутрішнього потенціалу тих учнів, для яких цей захід покликаний, з одного боку, дати можливість внутрішньоінтенційної самореалізації, а з іншого, принести відчуття успіху. Лише після того, коли ця вимога буде задоволена і певним чином знайде своє змістове та формальне втілення, класний керівник може подумати про завершеність змістового наповнення та структури виховного заходу на основі сучасних, доцільних у кожному конкретному випадку методологічних підходів та власної педагогічної майстерності.