Педагогіка - Пальчевський С.С. - Роль та місце педагогічного менеджменту в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом.

Традиційно одним із найважливіших важелів в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом прийнято було вважати внутрішньо шкільний контроль - систематичну цілеспрямовану перевірку адміністрацією школи результативності роботи педагогічних працівників з метою досягнення оптимальної відповідності діяльності школи державним освітнім стандартам.

Для забезпечення системності та єдності вимог на цій ділянці роботи адміністрації навчально-виховного закладу директор спільно із заступниками складає плани контролю, у яких передбачаються спільне відвідування уроків, позакласних та позашкільних занять, залучення до різних видів контролю голів предметних комісій, методичних об'єднань, досвідчених учителів-предметників, класоводів, класних керівників.

Розгляд контролю як системи у функціональній площині дає можливість виділити у ньому такі основні етапи: визначення мети, складання плану перевірки, відбір форм і методів контролю, об'єктивна оцінка відповідності об'єкта контролю нормативним вимогам, формування висновків та пропозицій щодо шляхів усунення можливих випадків невідповідності, контроль за виконанням цих пропозицій. Загальноприйнятими вимогами до внутрішньо шкільного контролю визнаються: його індивідуальний характер, систематичність, об'єктивність, взаємодоповнюваність форм його проведення, диференційований підхід до об'єктів контролю за умови збереження об'єктивності та єдності вимог суб'єктів контролю.

Залежно від мети розрізняють такі види внутрішнього контролю: 1) персональний (стосується всебічної педагогічної діяльності вчителя або одного із її аспектів); 2) фронтальний (передбачає вивчення стану викладання окремих предметів в усіх або окремо взятих класах або такого ж способу вивчення стану виховної роботи у них); 3) класно-узагальнюючий (спрямований на вивчення рівня знань та вихованості учнів окремого класу, стану роботи у ньому класного керівника та вчителів-предметників); 4) тематичний (ставить за мету перевірку роботи всього педагогічного колективу, що стосується вирішення певної педагогічно важливої проблеми); 5) оглядовий (використовується для перевірки стану шкільної документації, готовності класних приміщень до нового навчального року тощо).

Використовуються такі форми внутрішньо шкільного контролю: 1) колективна, 2) самоконтроль, 3) взаємоконтроль, 4) адміністративний плановий контроль, 5) адміністративний регулювальний (позаплановий) контроль.

Із видами та формами внутрішньо шкільного контролю пов'язані такі його методи: спостереження, опитування, перевірка документації, тестування, ретроспективний розбір (оцінка діяльності навчального закладу за результатами роботи у попередні роки з урахуванням суджень колишніх випускників та викладачів, у яких випускники школи навчаються чи навчалися).

За критерієм послідовності розрізняють такі види внутрішньо шкільного контролю: попередній, поточний, проміжний, підсумковий, епізодичний та періодичний.

Однак розкриті нами види, форми, методи внутрішньо шкільного контролю, що склалися в умовах авторитарної педагогіки, були орієнтовані на об'єкти контролю, які розглядалися як стабільні системи лінійного розвитку. Вважалося, що вся сукупність педагогічних чинників за умови належного контролю здатна спрацювати на основі визначених стандартів як добре від лагоджений годинниковий механізм. Насправді ж у багатьох випадках це було далеко не так. Жорсткі рамки контролю сковували творчу ініціативу тих педагогів, які прагнули нетрадиційного вирішення назрілих педагогічних проблем, нерідко примушували витрачати енергію на виконання різноманітних формальностей, пов'язаних із численними перевірками, інколи йти проти власних професійних уподобань. Не в кращому стані залишалася і контролююча підсистема, оскільки їй теж доводилося залишатися "коліщатками та гвинтиками" громіздкої управлінської системи, яка "з'їдала" час та енергію для творчої діяльності. Процеси гуманізації та демократизації, які започаткувалися в освіті у кінці 80-х рр. XX ст., не зачепили глибинні основи авторитарної педагогіки, оскільки виявилися "верховим вітерцем". Далися взнаки відсутність необхідної методологічної основи, яка б дозволяла розглядати будь-який об'єкт управління як унікальну складно організовану нестабільну систему, якій властиві власні внутрішні тенденції саморозвитку. Не було й відповідного досвіду.

Педагогічний менеджмент, який сьогодні приходить у систему внутрішньо шкільного управління, вимагає поглиблених знань з низки людинознавчих дисциплін: філософії сучасної освіти, акмеології, психології, психотерапевтики, теорії управлінських систем та ін. не лише від членів адміністрації навчального закладу, а й від кожного педагога, який певним чином є керівником учнівського колективу.

Погляд на кожного вчителя та учня як на унікальні складно організовані нестабільні системи, які здатні найповнішим чином самоактуалізуватися не тільки під впливом зовнішніх умов та стимулів, скільки під впливом внутрішніх, вимушує змінити стиль та характер взаємовідносин між адміністрацією навчального закладу та вчителями, з одного боку, а з іншого - між педагогами та учнями. А це в умовах педагогічного менеджменту не може не вплинути на якісні та кількісні характеристики внутрішньошкільного контролю, його види, форми і методи.

Наприклад, загальновизнана раніше як обов'язкова підконтрольність роботи кожного члена педагогічного колективу в нових умовах втрачає свою категоричність, оскільки немає потреби витрачати час та енергію як суб'єкта контролю, так і його об'єкта, коли йдеться про роботу досвідчених творчо працюючих педагогів, які забезпечують високу результативність своєї праці. Таких учителів в умовах педагогічного менеджменту переводять на так званий режим довіри, використовують як наставників молодих спеціалістів, залучають до роботи педагогічних консиліумів, розробки перспективних планів розвитку навчального закладу, вирішення проблем, пов'язаних із освоєнням нових педагогічних систем, інноваційних технологій навчання та виховання. Однак найважливішим у роботі з такими людьми є створення для них таких умов професійної діяльності, які б сприяли їхній найповнішій самоактуалізації.

Піддають сумніву в нових умовах також такі властивості внутрішньошкільного контролю, як систематичність та системність Його на всіх етапах навчально-виховного процесу, якщо це стосується навіть молодих фахівців. Пам'ятаючи застереження Селестена Френе стосовно того, що ні дорослі, ні діти не люблять, щоб за ними постійно наглядали, слід хоч би час від часу в "контролюючому опікуванні" молодого спеціаліста робити перерви, упродовж яких у нього була б можливість стихійно само-організуватися на основі, з одного боку, даних попередньої перевірки та запропонованих дирекцією засобів для розв'язання виявлених проблем, а з іншого боку, на основі внутрішнього прийняття цих засобів та співвіднесення їх із внутрішньоінтенційним спрямуванням. Адже, як відомо з психотехнічних систем самовизначення особистості, по-справжньому творчий фахівець здатний лише тоді сприйняти запропоновану зовні ідею, коли зможе відчути або побачити себе у ній. А це не завжди вдається з першого разу. Тут нерідко потрібен час і терпеливість педагогічного менеджера. Інколи для внутрішнього прийняття пропонованих засобів чи ідеї необхідним стає збагачення розрізненими елементами того первинного "внутрішнього хаосу", який за деяких умов у ситуаціях випадковостей здатний самоорганізовуватись у якісно нові структури, що певним чином і характеризує творчий процес, зокрема, й педагогічний. У роботі з молодим фахівцем вичікування далеко не означає бездіяльність як керівника, який бере на себе функції педагогічного менеджера, так і підопічного. Це час для залучення останнього до різноманітних форм методичної роботи на перших порах у якості пасивного спостерігача. З часом нагромаджені враження стануть основою для нових форм професійної самоорганізації.

У новому баченні постає й така якість контролю, як об'єктивність, оскільки вона завжди відносна і залежить від зайнятих методологічних позицій. Адже не секрет, що нерідко зустрічалися і зустрічаються "нерозвинуті відмінники" і "талановиті трієчники", а інформаційна насиченість навчального процесу поза межами засвоєння таких компонентів змісту шкільної освіти, як досвід творчої діяльності та досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу втрачає свій життєорганізуючий сенс. В умовах авторитарної педагогічної системи об'єктивність завжди носила однобічний характер, оскільки залишалася відображенням вихідної позиції перевіряючого без урахування конкретних умов, можливостей та характеру розвитку молодого фахівця як індивідуальної педагогічної системи, яка перебуває в динаміці свого становлення, відзначаючись нестабільністю та податливістю до резонансного впливу випадковостей.

В умовах педагогічного менеджменту зникає необхідність у тих видах та формах контролю, які проводяться заради самого контролю та у перевірках задля перевірок. Наприклад, доречними залишаються такі форми внутрішнього контролю, як: самоконтроль, взаємоконтроль (коли він проводиться з метою творчого взаємозбагачення фахівців-педагогів однієї спеціалізації), адміністративний регулювальний (позаплановий) контроль (здійснюється у разі виникнення непередбачуваних проблем). Однак такий вид контролю, як адміністративний плановий, коли він проводиться тільки через те, що певне питання "давно слухалося" у той час, коли результати діяльності визначеного об'єкта контролю прозоро проглядаються в загальній системі діяльності цього об'єкта, явно викликає сумнів щодо своєї доцільності.

У системі педагогічного менеджменту важливе значення належить таким методам контролю: спостереженню, опитуванню, тестуванню і особливо ретроспективному розбору, який дає змогу побачити результативність педагогічної системи навчального закладу "на віддалі років".

Однак, як засвідчує досвід, серед усіх методів контролю, як внутрішньошкільного так і позашкільного, контролюючі надають перевагу такому методу, як перевірка документації. Зрозуміло, що в розумних межах він теж доцільний. Однак ці межі часто гіпертрофуються. Нерідкі випадки, коли перевіряючий вимагає для перевірки конспект уроку в досвідченого педагога, який, за висловом В.О.Сухомлинського, готувався до уроку все життя.

Таким чином, педагогічний менеджмент у системі внутрішньошкільного контролю висуває нові вимоги до його суб'єктів:

1. Перенесення центру уваги з проміжних ланок педагогічної діяльності на її кінцевий результат.

2. Вивчення цього результату як системної (емерджентної) властивості, яка не зводиться до простої суми властивостей складових функціональної системи об'єкта контролю.

3. Перебудову системи внутрішньошкільного контролю з метою надання їй функцій первинної референтної групи для кожного із об'єктів контролю (вчителів).

4. Уміння розглядати кожний об'єкт контролю як нестабільну системну організацію, що самоорганізується насамперед на основі внутрішніх чинників, сприймаючи зовнішні в ролі мікрофлуктуацій за умови, коли вони ототожнюються із слабкими резонансними впливами, а не сильними.

Отже, бути педагогічним менеджером - це бути, за мудрим висловом В.О.Сухомлинського, вчителем учителів, який глибоко володіє теорією та практикою педагогічного впливу. Поза межами розуміння філософських основ сучасної освіти, її автентичної та акмеологічної спрямованості, без володіння психологічними механізмами педагогічно доцільного впливу на особистість та су гестологічною основою педагогічної майстерності стати педагогічним менеджером проблематично. Коли ж усього цього немає, залишається єдине - чіпко триматися за авторитарну систему контролю, зосереджуючи основні зусилля на формальній стороні управлінської діяльності, й таким чином хоч би частково виправдовувати зайняту посаду.

Питання та завдання для самоперевірки

1. Обґрунтуйте педагогічний менеджмент як основу новітніх підходів до управління освітою.

2. У чому полягають основні принципи державної освітньої політики?

3. Розкрийте структуру державних органів управління освітою та органів громадського самоврядування.

4. Охарактеризуйте основні види інспектування загальноосвітніх навчальних закладів.

5. Обґрунтуйте основні принципи управління загальноосвітніми навчальними закладами.

6. Розкажіть про посадові обов'язки членів адміністрації загальноосвітнього закладу.

7. Висвітліть управлінські функції у загальноосвітньому закладі органів колегіального управління та органів громадського самоврядування.

8. В чому полягають особливості внутрішньо шкільного планування?

9. Визначить роль та місце педагогічного менеджменту в управлінні школами та навчальними закладами нового типу.

Завдання для самостійної роботи

Ознайомтеся із поглядами В.О.Сухомлинського на проблеми керівництва загальноосвітнім навчальним закладом. З цією метою опрацюйте його працю "Розмова з молодим директором" за виданням: Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. - Т. 4. - К.: Рад. шк., 1976. - С. 394-576.

Рекомендована література

1. Березняк Є. С. Реалізація принципу демократизації в управлінській діяльності директора школи: Методичний посібник для керівників шкіл. - К., 1996.

2. Волкова Н.П. Управління загальноосвітньою школою // Волкова Н.П. Педагогіка. - К., 2003. - С. 371-377.

3. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Інформ. Збірник МОН України. - 2002. - № 2.

4. Мойсеюк Н.Є. Процес управління // Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. - К., 2003.-С. 563-588.

5. Положення про загальноосвітній навчальний заклад II Інформ. Збірник МОН України. - 2000. - № 7.

6. Фіцула М.М. Наукові засади внутрішньошкільного управління // Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2000. - С. 404-422.