Педагогіка - Фіцула М.М. - 1.5. Цілісний педагогічний процес

Сутність і структура педагогічного процесу

Цілісність об'єктивно властива суспільним явищам і процесам, вона свідчить про наявність у них основних компонентів, які у своєму взаємозв'язку забезпечують їх повноцінне функціонування. Педагогічна система як цілісність є організаційною сукупністю цілей, змісту, умов, форм, методів, засобів навчання і виховання, що спрямовують та перетворюють життя і діяльність вихованців.

Кожен навчальний заклад здійснює навчання, виховну роботу, яка у своїй сукупності формує навчально-виховний (педагогічний процес), що реалізується як організована взаємодія педагогів і вихованців (суб'єктів і об'єктів виховання).

Сутність педагогічного процесу

Взаємодія педагогів і вихованців у закладах освіти, під час якої реалізуються цілі освіти і виховання, утворює педагогічний (навчально-виховний) процес.

Педагогічний процес (лат. processus - просування вперед) - спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особистості

Поняття "навчально-виховний процес" позначає сукупність навчальних занять безпосередньо в навчальному закладі та виховної роботи за межами класу, яку здійснюють педагогічний та учнівський колективи за єдиним планом.

Організація педагогічного процесу потребує цілісного підходу в колективному вирішенні завдань освіти і виховання на кожному навчальному занятті, супроводження навчальної діяльності різноманітною позаурочною роботою, умілого поєднання зусиль педагогічного колективу з учнівським самоврядуванням, налагодження зв'язків із сім'єю, громадськістю, церквою тощо.

Динаміка розвитку педагогічного процесу залежить від стосунків вихователів і вихованців. Особливості його організації зумовлені і тим, що об'єкти виховання (учні, учнівські колективи) є одночасно і суб'єктами виховання" Недооцінка цього породжує, як правило, авторитарність педагога, який придушує особистість вихованця. Взаємна активність, співпраця педагогів і вихованців у процесі їх спілкування найповніше виявляються у процесі педагогічної взаємодії.

Між суб'єктами та об'єктами педагогічного процесу встановлюються інформаційні (обмін інформацією), організаційно-діяльнісні (спільна діяльність), комунікативні (спілкування) зв'язки, а також зв'язки з управління (самоуправління), від співвідношення яких залежить його успіх. Процес існує як науково обґрунтована система, що розвивається і вдосконалюється, спираючись на закономірності виховання, творчість педагогів і динаміку вікових змін вихованців.

Педагогічний процес постійно рухається до певної мети. Його внутрішньою рушійною силою і головною суперечністю є суперечність між вимогами до вихованців і їх реальними можливостями щодо реалізації цих вимог. Ця суперечність є джерелом розвитку педагогічного процесу за співмірності вимог до нього можливостям виховання. Вона може і не сприяти позитивному розгортанню педагогічного процесу, якщо вимоги є надто складними або легкими (невідповідними "зоні ближнього розвитку"). Тому педагог має постійно вивчати своїх вихованців, окреслюючи близькі, середні і далекі перспективи розвитку особистості і колективу.

Головну суперечність педагогічного процесу конкретизують суперечності між складністю явищ суспільного життя і недостатністю життєвого досвіду молодої людини для їх розуміння, між стрімким потоком інформації і можливостями навчально-виховного процесу щодо її сприйняття, між колективом і особистістю та ін.

До суб'єктивних суперечностей педагогічного процесу належать суперечності між цілісністю особистості і функціональним підходом до її формування, однобічністю педагогічного процесу; між відставанням процесу генералізації знань і вмінь та необхідністю переважного застосування узагальнень; між індивідуальним творчим процесом становлення особистості і масово-репродуктивним характером організації педагогічного процесу; між провідним значенням діяльності в розвитку особистості і установками на словесне виховання та ін.

Основним елементом педагогічного процесу є педагогічне завдання. Це дає змогу розглядати педагогічну діяльність як процес виконання послідовних завдань різних рівнів складності. Оскільки одним із компонентів педагогічного процесу є вихованці, їх також залучають до виконання цих завдань.

У реальних навчально-виховних умовах взаємодія педагогів і вихованців може створювати різноманітні проблемні ситуації. Оскільки вони вимагають вирішення відповідно до мети педагогічного процесу, їх також можна вважати педагогічними завданнями.

Спеціально створена педагогічна ситуація завжди зумовлює передбачувані зміни в особистості вихованця, які стосуються його світогляду, ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів, рис характеру, навичок, поведінки.

Виконання педагогічних завдань, вирішення педагогічних проблем, як правило, охоплює такі етапи:

- аналіз педагогічної ситуації і формування педагогічної проблеми;

- проектування кількох варіантів вирішення проблеми і вибір оптимального для конкретного випадку;

- реалізація плану вирішення проблеми, який включає взаємодію, регулювання і коригування перебігу педагогічного процесу;

- аналіз результатів.

На кожному з них відбувається певна взаємодія компонентів педагогічного процесу.