Педагогіка - Фіцула М.М. - Позаурочні форми навчання

Крім уроку, який є провідною організаційною формою навчання, використовують позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації.

Семінарські заняття

Їх поділяють на підготовчі (просемінарські), власне семінарські заняття (9-12 клас), міжпредметні семінари-конференції. Просемінарське заняття є перехідною від уроку формою організації пізнавальної діяльності учнів через практичні й лабораторні заняття, структуру яких утворюють окремі компоненти семінарської роботи, до вищої форми - власне семінарів. Розрізняють такі види власне семінарських занять: розгорнута бесіда; доповідь (повідомлення) - обговорення доповідей і творчих робіт, коментоване читання, розв'язування задач; диспут. Найскладніший вид семінару - міжпредметний семінар-конференція. Його практикують у старших класах загальноосвітньої школи під час вивчення історії, біології, фізики, хімії, математики та інших предметів за участю усіх учнів класу. Вчитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти.

Семінарська форма занять передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу. Готуючись до семінару, учні можуть працювати над повідомленнями з окремих питань, проводити спостереження, збирати певний фактичний матеріал, відвідувати музеї, читати додаткову літературу, знайомитися з документами.

Під час заняття окремі учні виступають з доповідями та повідомленнями, інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. Важлива вимога до учнівських доповідей і повідомлень - наявність невідомого іншим учням матеріалу, елементів власного дослідження. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ставить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію.

Цілком можливо, що учні готують відповіді на усі питання і виступають з повідомленнями за бажанням або за викликом. Учитель заохочує їх до пошуку додаткових матеріалів з теми, дослідницької роботи.

Семінар-конференцію проводять після вивчення певного розділу програми. У підготовці до нього використовують тривалі спостереження, матеріали екскурсії, результати дослідів на пришкільній ділянці, літературу. Доцільним є запрошення на такі заняття фахівців з обговорюваної проблеми. На завершення вчитель аналізує та оцінює зміст доповідей, характеризує виступи, за потреби робить доповнення й виправляє помилки, радить учням, як працювати над проблемою надалі. За доповіді, повідомлення, доповнення він виставляє учням оцінки.

Семінарське заняття може мати структуру, відображену у табл. 3.

Таблиця 3. Структура семінарського заняття

Етапи навчальної діяльності школярів

План проведення семінарського заняття

Форми організації навчальної

праці

Організаційний

Прийняття навчальних занять та плану дій, запропонованих учителем

Ознайомлення учнів з темою семінару, його метою та планом. Завдання (до 5 хв.)

Фронтальна

Підготовчий

Розв'язання поставлених завдань; само- або взаємоконтроль учнів у процесі їх розв'язання

Підготовка учнів до відповідей (використання підручників, зошитів, спілкування між собою). Допомога вчителя тим, хто її потребує (до 15 хв.)

Диференційовано-групова

Контрольний

Виклад. Висновки, їх обґрунтування

Бесіда проблемного характеру. Проблемну ситуацію створюють за запитаннями та завданнями, які учні отримали на початку заняття. Вчитель організовує колективне обговорення різних підходів до розв'язування завдань (до 20 хв.)

Фронтальна

Підсумковий

Аналіз результатів під керівництвом учителя

Підтвердження вчителем правильності зроблених висновків, узагальнення сказаного; коментар та виставлення оцінок (до 5 хв.)

Фронтальна

Цікавий процес підготовки і проведення підсумкового (синтетичного) семінару з історії запропонував учитель О. Кузьменко. За три тижні до семінару вія знайомить учнів з провідною його проблемою, ставить перед ними попередні дидактичні завдання, ознайомлює з літературою і джерелами до теми. Для раціональної організації та систематизації інформації учні ділять сторінки розвороту зошита на чотири колонки. У першій записують головну думку лекцій учителя, у другій і третій - самостійно здобутий матеріал, у четвертій - власні думки та коментарі до прочитаного. Цю колонку заповнюють і безпосередньо під час семінару.

Формують 6-8 тимчасових навчальних груп (по З- 4 учні) залежно від дидактичних завдань уроку, сформованості загально навчальних умінь і навичок школярів. Учитель призначає координатора - здібного, ерудованого, комунікабельного учня, якому передає управлінську функцію. Заздалегідь створюють також арбітраж, що виконує дві функції: журі (нараховує бали) та експертного органу (вирішує спірні питання й ситуації). До арбітражу залучають батьків учнів, учителів, гостей, колишніх учнів, які свого часу брали участь у таких заняттях.

У кожній групі вчитель призначає консультанта, з яким працює поглиблено: рекомендує складнішу літературу, роз'яснює малозрозумілі місця, передбачає суперечливі позиції, коментує термінологію. Протягом першого тижня з консультантами проводить одну співбесіду, другого і третього - по 2-3. На прохання окремих консультантів - індивідуально.

За тиждень до семінару консультант організовує 2-З заняття для своєї групи, з'ясовуючи характер прочитаного учнями матеріалу, визначаючи спеціалізацію в групі. Під час семінару він надає товаришам допомогу й періодично виступає від імені групи як її учасник.

У групах учитель проводить індивідуальні добровільні консультації у формі ненав'язливих співбесід у неформальній обстановці. Кожна група отримує домашнє завдання: виробити більш чи менш спільну думку з головної проблеми семінару. Координаторові докладно роз'яснюють регламент, дають поради щодо змісту вступного слова, вчать вести дискусію тощо.

Напередодні заняття в кабінеті переставляють меблі, щоб компактно розмістити групи, кожна з яких має прапорець з номером. За партою - координатор. Уздовж стіни - парти для членів арбітражу, гостей. На дошці записують тему семінару.

У короткому вступному слові вчитель доповнює вже відомі учням попередні дидактичні завдання, а координатор обґрунтовує актуальність теми. Відтак він пропонує кожній команді визначити своє ставлення до проблеми (на виступ - 3 хв.). Після виступу останньої групи арбітраж протягом хвилини радиться й називає кращу команду, вмотивовуючи своє рішення. Визнана кращою команда (група К) відтепер захищається.

Координатор пропонує решті команд ставити групі К запитання, пов'язані з колективною думкою з головної проблеми (на підготовку - 1 хв.). Кількість запитань необмежена, їх можуть ставити також члени арбітражу, гості, вчитель. Група К відповідає. Мета цього етапу полягає у підготовці до регламентованої дискусії.

Відтак координатор надає право для оцінних реплік. Після хвилинної наради команди повідомляють про своє ставлення до колективної думки групи К з головної проблеми уроку та до її відповідей на запитання. На цьому етапі семінару починаються мікродискусії кожної команди з групою К. Якщо група К, незважаючи на перемогу в конкурсі думок, не впоралася зі своєю роллю, координатор має право запропонувати її статус команді, що посіла друге місце, і семінар починається ніби спочатку - із запитань новій групі К.

За 15 хв. до закінчення учитель коротко визначає ступінь реалізації дидактичних завдань, узагальнено оцінює знання учнів з теми. Потім оцінюється дискусійна частина уроку (кожна команда за п'ятибальною системою). Вчитель називає кращі команди і найактивніших учасників. Індивідуальні оцінки, як правило, не виставляють, бо вони потребують детального аналізу й обґрунтування. Це робиться на колоквіумі, який проводять на наступному уроці.

Такий двогодинний семінар з елементами групової навчальної діяльності корисний лише за умови ґрунтовного попереднього лекційного курсу і наступного колоквіуму, поєднання з іншими формами навчальної роботи.

Семінарські заняття
Практикум
Факультативні заняття
Екскурсії
Предметні гуртки
Домашня навчальна робота учнів
Консультації
Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі
2.6. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю
Сутність і основні види контролю успішності учнів
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru