Педагогіка - Фіцула М.М. - Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі

Зарубіжна школа і педагогіка прагнуть удосконалити існуючу класно-урочну систему навчання різними шляхами. Один із них - навчання учнів групою вчителів за певного розподілу обов'язків між ними. Провідний педагог пояснює новий матеріал кільком класам-паралелям, а закріплення здійснюють по класах інші вчителі-помічники. Така система поширена у школах США, Швеції та інших країн.

До новацій у розвитку форм навчання належать неградуйовані школи і школи з різновіковими об'єднаннями учнів за інтересами. У неградуйованих школах заняття організовують так, щоб учень, виконуючи самостійну роботу під керівництвом учителя-консультанта, міг досягати вищих результатів власним темпом. Практикують і так зване відкрите навчання, за якого у школі учень навчається обмежений час, отримуючи від учителя загальні вказівки і завдання. Для їх виконання він повинен звертатися до спеціального навчального центру, де його забезпечать необхідною інформацією і матеріалами для самостійної роботи з опорою на технічні засоби навчання.

В індивідуалізації навчання учнів використовують контрактну форму - укладання угоди між учнем і педагогом, яка передбачає основні напрями самостійної роботи учня. Ця форма навчання дає змогу учням індивідуально планувати свою навчальну діяльність і оволодівати матеріалом відповідно до власних здібностей та інтересів. Контракт не звільняє від щоденних занять у школі, а є доповненням до них, оскільки складений з метою поглиблення знань з окремого предмета. За такої форми навчання вчитель є лише організатором пізнавальної діяльності учня і консультантом.

У багатьох школах запроваджено такі форми організації навчання, як навчальні центри і центри за інтересами. Навчальний центр може бути організовано у класі, він забезпечує учнів, що цікавляться певною галуззю знань, необхідним обладнанням і матеріалами, науковою і популярною літературою. Центри за інтересами дають учням змогу розширити знання з конкретної соціальної проблеми. Результати роботи учнів над проектами у навчальному центрі або центрі за інтересами репрезентують на шкільних виставках, у наукових доповідях тощо.

Новою формою організації навчання є "школа без стін". Вона не має свого приміщення, постійних класів. Діти збираються з учителем у різних місцях, планують свою роботу, відвідують заводи, музеї, бібліотеки, пізнають передусім практичний бік життя.

У сучасних школах США використовують також проекти - індивідуальну або групову форму дослідження (учні збирають інформацію, аналізують її, роблять висновки). Учитель надає допомогу їм, спрямовує процес навчання загалом. Час від часу він перевіряє результати виконання проекту.

Якщо для шкіл Західної Європи і США характерний поділ дітей на здібних, малоздібних та нездібних, то у школах Японії такого поділу не існує. Процес навчання і вільний час учнів тут підпорядковано груповому спілкуванню. Зокрема, дітей залучають до розроблення різних групових проектів, організації та проведення спільних туристичних походів, виховуючи завдяки цьому повагу один до одного і відданість своїй групі.

Спеціальна інструкція Міністерства освіти Японії спрямовує на виховання "активної людини", формування в учнів інтересу до власної діяльності, готовності та вміння долати труднощі, ставлення до своєї праці як до внеску в загальну велику справу. У дитини завжди стимулюється активне, зацікавлене, творче ставлення до власної діяльності, її привчають сприймати суспільні норми поведінки і діяльності як внутрішньо необхідні.

Японські вчителі спрямовують свої зусилля на формування в дітей здатності до самостійної діяльності, "практичної волі", уміння обирати рішення та реалізовувати Його (ставити перед собою мету, складати програму дій, уявляти етапи її реалізації, досягати конкретних результатів). Це передбачає мобілізацію волі, творче використання в досягненні мети внутрішніх (здібності, інтелект, інтуїція, емоції тощо) та зовнішніх (поради, допомога інших людей) можливостей особистості.

Здатність до самостійних дій, орієнтація на дотримання встановлених соціальних норм виховується у японців з раннього віку, вона є своєрідною якістю національного менталітету.

Запитання. Завдання

1. Чим зумовлена "живучість" пояснювально-ілюстративного навчання?

2. Охарактеризуйте основні положення диференційованого навчання в школі.

3. У чому полягають позитивні сторони і недоліки програмованого навчання?

4. У чому полягає сутність особистісного підходу в навчальному процесі?

5. Охарактеризуйте переваги і недоліки групової навчальної діяльності.

6. Проаналізуйте зміст технології розвивального навчання.

7. Як ви розумієте сутність технології навчання як дослідження? 3. Які переваги притаманні класно-урочній системі навчання порівняно з іншими системами?

9. Чому урок є основною формою навчання в сучасній школі?

10. Від чого залежить структура уроку? Чому вона не може бути єдиною для всіх типів уроків?

11. У чому полягає підготовка до уроку вчителя і учнів?

12. Охарактеризуйте дидактичні вимоги до уроку?

13. Як можна поєднати на уроці фронтальну, групову та індивідуальну форми навчальної роботи?

14. У чому виявляються особливості І дидактична цінність поза-урочних форм навчання?

15. Яких дидактичних вимог слід дотримуватись під час організації домашньої навчальної роботи учнів?

Література

Безпалько В. п. Программированное обучение. - М., 1970. Власенко О. і. Чотирикутник: Експериментальний програмований посібник для 7 класу. - К., 1969.

Зотов Ю. В. Организация современного урока. - м., 1984.

Кухарев Н. В. На пут к профессиональному совершенству. - м., 1990.

Макрідіна Л. Сучасні технології навчання. Формування творчої особистості // Рідна школа. -1997. -- № 6.

Малафіїк І. в. Урок в сучасній школі: питання теорії і практики. - Рівне, 1997.

Маргулис Е. Д. Коллективная деятельность учащихся. - К., 1990. Махмутов М. И. Теория и практика проблемного обучения. - М., 1972.

Онищук в. О. Структура і методика уроку в школі. - К., 1973. Онищук в. О. Урок в современной школе. - м., 1980. Организационные формы обучения / Под ред. ю. и. Малеваного. -■ К., 1991.

Освітні технології: Навч.-метод. посібник / За ред. о. м. Пехоти. - К.: .А.С.К.., 2002. - 255 с.

Педагогічний пошук / Упор. I. м. Баженова. - К., 1989.

Підласий I. П. Як підготувати ефективний урок. - К., 1989.

Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учеб. пособие. - М.: Народное образование, 1998.

Сич Н. М, Топузов О. М. Організація вивчення коригуючих факультативів у школах // Педагогіка і психологія. -1995. - № 3.

Трубачева С. Е. Навчальна діяльність учнів на семінарах // Рідна школа. -1993. - № 2.

Фурман А. в. Методологический анализ систем развивающегося обучения // Педагогика и психология. -1995. - № 1.

Шевченко С. Д. Школьный урок: как научить каждого. - м., 1991.

Якиманская И. С. Разработка технологии личностно ориентированного обучения // Вопросы психологии. - 1995. - № 2.

Ярошенко 0. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. - К.: Партнер. 1997. - 193 с.

2.6. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю
Сутність і основні види контролю успішності учнів
Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
Зарубіжна практика контролю успішності учнів
2.7. Вибрані проблеми дидактики
Проблема навчання обдарованих дітей
Неуспішність учнів і шляхи її подолання
3. Теорія виховання
3.1. Сутність процесу виховання
Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru