Педагогіка вищої школи - Туркот Т.I. - Науково-методичне забезпечення навчального процесу у вищому навчальному закладі

Державний стандарт освіти (ДСО) - це сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, обсяг навчального навантаження, засоби діагностики якості освіти та рівня підготовки студентів, а також нормативний термін навчання. ДСО визначає обов'язковий мінімум змісту навчальних програм, обсяг навчального навантаження студентів, вимоги до рівня підготовки випускників ВНЗ і є основою нормативних документів (навчальних планів, навчальних програм тощо). ДСО - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційних (освітніх) рівнів студентів ВНЗ.

Галузеві стандарти вищої освіти Міністерства освіти і науки України (ГСВО МОНУ) видаються для кожного освітнього кваліфікаційного рівня підготовки фахівців (бакалавра, спеціаліста, магістра) для кожного напрямку підготовки фахівців (наприклад , 0502 "Менеджмент"), для кожної кваліфікації (наприклад, магістр зовнішньоекономічної діяльності). Галузевий стандарт освіти (ГСВО) має три розділи:

1) освітньо-кваліфікаційна характеристика довкілля (ОКХ) містить вимоги до професійних якостей, знань та умінь людини, яка отримує певний освітній рівень (базову, вишу чи повну вищу освіту);

2) освітньо-професійна програма (ОПП), якою визначається зміст підготовки фахівців певних освітньо-кваліфікаційних рівнів. ОПП передбачає перелік нормативних та вибіркових дисциплін, засвоєння яких здійснюється відповідно до структурно логічної схеми -науково і методично обгрунтованої послідовності їх вивчення;

3) Засоби діагностики якості вищої освіти. У першому розділі фіксуються обсяги знань та вмінь, яких має набути студент протягом навчання у ВНЗ. У другому розділі визначаються навчальні дисципліни та кількість годин на їх вивчення. Орієнтовно 70% - 75% навчального часу відводиться на вивчення обов'язкових для всіх ВНЗ нормативних дисциплін. Кожна з таких дисциплін забезпечується типовою навчальною програмою. Дотримання назв нормативних навчальних дисциплін провинно бути обов'язковим для вищих навчальних закладів, а обсяг не може бути меншим обсягу, встановленого стандартами освіти. Решта навчального часу (близько 25%-30%) відводиться на вибіркові навчальні дисципліни, які частково рекомендуються для вибору ВНЗ, а частково вводяться ним самостійно. Робочі навчальні програми для вибіркових дисциплін розробляються в кожному ВНЗ і затверджуються рішенням вчених рад. У третьому розділі ГСВО містяться матеріали щодо змісту державного іспиту та кваліфікаційної атестаційної роботи (дипломної, магістерської). На основі галузевих стандартів вищої освіти відповідно їх розділів у кожному ВНЗ опрацьовуються власні робочі нормативно-правові документи. Для їх розробки залучаються спеціальні робочі групи, до складу яких входять посадові особи - проректори, методисти та найбільш досвідчені викладачі.

Науково-методичне забезпечення навчального процесу у вищому навчальному закладі

Науково-методичне забезпечення навчального процесу передбачає: державні стандарти освіти, навчальні плани, навчальні програми з усіх нормативних і вибіркових навчальних дисциплін; програми навчальної, виробничої та інших видів практик; підручники і навчальні посібники; інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять; індивідуальні навчально-дослідні завдання; контрольні роботи; текстові та електронні варіанти тестів для поточного і підсумкового контролю, методичні матеріали для організації самостійної роботи студентів, виконання індивідуальних завдань, курсових і дипломних робіт.

Навчальний план - документ, який визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення та кількість годин (кредитів), що відводяться на їх вивчення, графік навчального процесу, форми і методи поточного та індивідуального контролю навчальних досягнень студентів. Навчальний план відображає також обсяг часу, який відводиться на самостійну роботу студентів.

Базовий навчальний план розробляється на основі вимог Державного стандарту підготовки фахівців зі спеціальності на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми та затверджується керівником ВНЗ. На основі навчального плану розробляється робочий навчальний план на поточний навчальний рік, який затверджується деканом відповідного факультету.

Для забезпечення якості навчання у вищій школі необхідно звертати особливу увагу на систему планування і організації навчального процесу. При цьому слід ураховувати, що навчальний процес у ВНЗ будується відповідно до вимог державних нормативно-правових документів, зокрема Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Планування і організація навчального процесу здійснюється на основі чинного навчального плану. У навчальному плані для кожної спеціальності визначено графік навчального процесу, яким

передбачено: бюджет годин у тижнях, такі аспекти навчальної діяльності як теоретичне навчання, екзаменаційна сесія, практика, державні іспити, виконання дипломних робіт, канікули. У навчальному плані з кожної дисципліни чітко окреслюється кількість годин, що відводяться на лекції, лабораторно-практичні та семінарські заняття, терміни виконання курсових робіт, складання заліків та іспитів.

Графік і план навчального процесу є основою для складання розкладу занять - важливого документу, яким регламентується академічна робота студентів і викладачів.

При складанні розкладу навчальних занять необхідно враховувати:

- вимоги навчального плану;

- анатомо-фізіологічні і психологічні особливості учасників навчального процесу;

- можливості навчально-матеріальної бази ВНЗ;

- можливості аудиторного фонду;

- дидактичну доцільність віднесення навчальних дисциплін у розкладі на робочий тиждень і конкретний день.

У руслі виконання Болонських угод в українських ВНЗ відбувається переорієнтація навчальних планів з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму навчання, на посилення ролі самостійної роботи студента. У зв'язку з цим доцільною є практика організації навчально-пізнавальної діяльності з використанням індивідуальних навчальних планів студентів.

Індивідуальний навчальний план є робочим документом студента, який складається на початку кожного навчального року сумісно із куратором. Як один із можливих варіантів приводимо індивідуальний навчальний план студента, який розроблено і апробовано на економічному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченка*.

У навчальний план студента включаються нормативний та вибірковий компоненти. Студентові слід пояснити, що нормативна частина - це обов'язковий для засвоєння зміст фахової освіти. До нормативних навчальних дисциплін належать гуманітарні, соціально-економічні, фундаментальні дисципліни та цикл професійно-орієнтованих дисциплін. Наразі чинними нормативними актами вищим навчальним закладам надається автономне право щодо визначення змісту освіти, але його рівень не повинен бути нижчим від нормативного . Наближення вищої освіти в Україні до європейського рівня потребує перегляду співвідношення між нормативними і вибірковими дисциплінами в бік збільшення частки останніх. Так, наприклад, у результаті педагогічного експерименту на економічному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченко дійшли висновку, що у магістратурі співвідношення між нормативною і вибірковою частиною має складати 50:50 .

Важливим нормативним документом, що визначає зміст освіти у вищій школі є навчальна програма.

Навчальна програма - основний науково-теоретичний документ, що визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної підготовки студента, її зміст, обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен володіти фахівець, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни. Навчальні програми нормативних дисциплін належать до документів державного стандарту, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються на 3-5 років кафедрами вищих навчальних закладів і затверджуються вченою радою ВНЗ.

Обов'язковими компонентами навчальної програми є пояснювальна записка, тематичний план, тематичний виклад змісту навчальної дисципліни, бібліографічний список. У змісті навчальних програм повинні мати місце наступні аспекти (І. Булах, В. Пащенко, О. Чалий): - формулювання призначення навчальної дисципліни в системі

підготовки спеціаліста (визначення провідної функції дисципліни);

- визначення освітньої, виховної і розвивальної мети, які необхідно реалізувати в процесі навчання (з урахуванням призначення навчальної дисципліни і вимог кваліфікаційної характеристики);

- визначення вимог до знань і вмінь студентів та рівня їх сформованості;

- визначення складу і структури дисципліни, розділів (модулів) з урахуванням провідної функції предмета;

- планування лабораторних і практичних занять з урахуванням їх головної дидактичної мети - формування професійних і практичних навичок;

- виклад змісту навчального матеріалу з кожної навчальної теми з огляду на принципи дидактики вищої школи;

- визначення обсягу та змісту самостійної роботи студентів;

- встановлення міжпредметних зв'язків та усунення дублювання навчального матеріалу на основі інтеграції та координації змісту окремих навчальних предметів (доцільно скористатися структурно-логічною схемою конструювання навчального процесу і навчальним планом та обрати методику реалізації інтеграційних зв'язків);

- визначення форм і методів контролю за успішністю навчання;

- список рекомендованої літератури, що містить основну та додаткову літературу;

- оформлення навчальної програми повинно відповідати дидактичним нормативам.

На сенові нормативної навчальної програми розробляється робоча навчальна програма, яка є нормативним документом вищого закладу освіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни відповідно до навчального плану. У робочій навчальній програмі відображаються конкретний зміст навчальної дисципліни, тематичний план, послідовність та організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи за відповідними модулями, засоби і форми поточного і підсумкового контролю, пакет документів для його здійснення, перелік рекомендованої літератури. Для полегшення роботи викладача нижче пропонуємо рекомендації щодо проектування модульної навчальної програми. Зазначимо, насамперед, що основними принципами побудови навчальної програми є наступні:

- відповідність змісту освіти сучасним досягненням науки, техніки і культури;

- відповідність соціальним цілям підготовки фахівців;

- наступність у вивченні навчальних дисциплін;

- генералізація навчального матеріалу довкола провідних ідей і наукових теорій;

- розвантаження програм від другорядного матеріалу;

- забезпечення взаємозв'язку науки і практики;

- забезпечення взаємозв'язку між навчальними дисциплінами, тощо. При конструюванні навчальної програми згідно модульно-кредитної

системи навчання слід спиратися на вище наведені принципи та використовувати наступні:

- модульності, сутність якого базується на основній ідеї модульного навчання - використання в процесі навчання модулів як основного засобу засвоєння студентами дози навчальної інформації. Принцип модульності є виявом індивідуалізації навчання, адже забезпечуються найбільш сприятливі умови для кожного студента щодо темпу просування у навчанні, реалізації кожним з них цілей навчання;

- структурування змісту, що означає поділ навчального матеріалу в межах модуля на структурні елементи, перед кожним з яких висувається конкретна дидактична мета, а зміст навчання надається в обсязі, який забезпечує її досягнення. Зміст модуля структурують на навчальні елементи (НЕ), яким відповідають конкретні дидактичні цілі. Кожен навчальний елемент повинен логічно співвідноситися з конкретним елементом професійної діяльності.

Модульний варіант програми конструюється за наступною схемою:

1. Зміст навчальної дисципліни розподіляється на модулі, які мають конкретну мету і завдання вивчення;

2. Модуль охоплює декілька тем (навчальних елементів), об'єднаних спільною логікою;

3. У модулях мають об'єднуватися теоретичні і практичні питання, повинні бути виокремлені головні, базові та допоміжні питання, обов'язкові для вивчення чи рекомендовані для ознайомлення або поглибленого дослідження;

4. Модульний варіант програми має окреслювати перелік знань, умінь і навичок, необхідних для засвоєння в процесі аудиторних занять та самостійної роботи, визначати зміст і методи їх контролю та оцінювання;

5. Кожен модуль має змістовно пов'язуватися з попереднім та наступним.

Як зразок конструювання робочої програми приводимо фрагменти експериментальних матеріалів, апробованих в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченко та Херсонському державному аграрному університеті.

Схема 4

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "НАЗВА ДИСЦИПЛІНИ"

1.0ПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Примітка. Співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної і самостійної роботи може становити 50% до 50%, 60% до 40% або 40% до 60% залежно від змісту навчальної дисципліни (курсу).

МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ: вказати (наприклад, лекції із застосуванням прозірок; лабораторні дослідження, розв'язування задач або творчих завдань, підготовка наукової статті; складання графічних схем тощо).

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ :вказати (наприклад, поточне тестування; оцінка за реферат чи навчальний проект; підсумковий письмовий тест).

МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ СТУДЕНТІВ (орієнтовна)

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: вказати (наприклад, опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни (ПСНМЗД); нормативні документи; ілюстративні матеріали тощо).

Зміст кожного модуля повинен містити в собі наступні структурні елементи:

- дидактичні цілі, які повинні бути цільовою програмою дій для студентів (це повинні бути чітко означені орієнтири: що повинен засвоїти студент та якими практичними вміннями оволодіти в процесі вивчення змісту модуля);

- безпосередньо навчальний матеріал, структурований на навчальні елементи його засвоєння;

- інформацію щодо способів засвоєння навчального матеріалу, методів контролю і самоконтролю, пояснення відносно шкали оцінювання результатів засвоєння матеріалу модуля.

Модульна програма грунтується також на принципах гнучкості, паритетності та оперативного зворотного зв'язку. Структурна гнучкість полягає в можливості зміни кількості і структури модулів, послідовності їх вивчення, що може викликатися зміною характеру поведінкових моделей викладача та необхідністю урахування психологічних особливостей студентів і специфікою студентської групи. Змістовна гнучкість полягає в диференціації змісту навчання, а технологічна - у варіативності методів навчання і мобільності методів контролю та оцінювання навчальних досягнень студентів.

Принцип оперативного зворотного зв'язку забезпечує керівництво навчальним процесом шляхом створення дієвої, систематичної системи контролю і самоконтролю засвоєння навчального матеріалу модуля. Модулі, забезпечені системою контролю і самоорганізації, дозволяють трансформувати інформаційно-контролюючі функції викладача у власні координуючі функції студента. Таким чином паритетність, що є одним із проявів рівня суб'єктивних відносин між викладачем і студентом, постає чинником, який визначає успішність вивчення модуля. На відміну від класичної схеми "викладач - передавач інформації" - "студент - отримувач інформації", модульна програма передбачає паритетне співробітництво між викладачем і студентом, який стає активним учасником навчального процесу.

Навчально-методичний комплекс дисципліни (НМКД) - документ, що визначає обсяг знань, якими повинен оволодіти студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики майбутнього фахівця, відображає загальну методику викладання дисципліни, характеризує методичне забезпечення, складові та механізм оцінювання знань студентів. Розробляється на 3-5 років або змінюється в результаті змін освітньо-професійної програми підготовки фахівця та інших стандартів освіти.

Структурними елементами навчально-методичного комплексу дисципліни є наступні розділи: пояснювальна записка (розділ 1 та 2).

Розділ 1. "Основні характеристики навчальної дисципліни" має містити інформацію про напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень, курс, семестр, характер дисципліни (нормативна чи вибіркова), кількість кредитів/годин на її вивчення, кількість змістових модулів, аудиторних та позааудиторних годин і форми контролю.

Розділ 2. "Вступ", у якому необхідно чітко сформулювати мету, завдання та предмет дисципліни відповідно до її змісту і вказати структурно-логічне місце дисципліни в навчальному процесі підготовки фахівців, чітко визначити, що повинен знати і уміти студент після вивчення вказаного курсу.

Розділ 3. "Тематичний план навчальної дисципліни" може мати наступний вигляд:

Таблиця 3.

Навчально-методичний комплекс дисципліни (орієнтовний варіант). Розділ "Тематичний план навчальної дисципліни"

Розділ 4. "Зміст дисципліни". У цьому розділі слід надати коротку анотацію кожного змістового модуля та кожної теми курсу з висвітленням основних понять, характеристик, ознак та інших навчальних елементів, що розкривають зміст навчального матеріалу. Кожний змістовий модуль має містити перелік основних понять та категорій, знання яких є обов'язковим для успішного опанування студентами навчальної дисципліни.

Розділ "Тематика та плани лекцій" передбачає наведення планів лекцій за змістовими модулями із зазначенням засобів та методів активізації навчального процесу.

Розділ 'Тематика та плани семінарських, практичних і лабораторних занять" повинен містити орієнтовний перелік запитань до семінарських занять та орієнтовний зміст практичних і лабораторних занять.

Розділ 'Завдання для самостійної роботи студентів" повинен містити інформацію щодо змісту і форм самостійної роботи студентів. У цьому розділі потрібно зазначити форми контролю за самостійною роботою студентів.

Якщо самостійна робота студента передбачає виконання індивідуальних навчально-дослідницьких завдань, їх зміст зазначається окремо. Для дисциплін, з яких передбачена курсова робота, пропонується перелік тем курсових робіт та методичні поради щодо їх виконання. З інших дисциплін наводиться перелік тем рефератів, творчі завдання, завдання з підготовки до наукових студентських конференцій тощо. Можливе наведення рекомендацій для самостійної індивідуальної роботи з метою підвищення рівня підготовки та розвитку індивідуальних творчих здібностей студентів.

Розділ "Ключові поняття та терміни" - важливий розділ, де бажано навести перелік основних понять та категорій. Цей розділ обов'язковий, якщо навчальна дисципліна має новаторський характер або передбачається її викладання іноземною мовою.

Розділ "Система поточного і підсумкового контролю" мас розкривати підходи до технології оцінювання знань студентів (зокрема особливості організації поточного контролю знань студентів заочної, екстернатної чи дистанційної форм навчання), перелік різних видів навчальних робіт, які повинен виконати студент під час проведення поточного контролю, зразки модульних завдань, екзаменаційних завдань та критерії їх оцінювання.

Зазначені матеріали бажано викласти за такою структурою:

- перелік завдань для самоконтролю знань студентів та підготовки до заліку (іспиту), що охоплюють весь зміст програмного матеріалу дисципліни;

- приклади типових завдань, що виносяться на іспит;

- порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з дисципліни у вигляді критеріїв отримання оцінки студентом;

- зразки завдань для модульної контрольної роботи та критерії оцінювання ЇЇ виконання;

- завдання для поточного контролю знань студентів заочної, екстернатної чи дистанційної форм навчання (завдання для контрольних робіт, якщо вони передбачені планом);

- зразок екзаменаційного білета та критерії оцінки знань студента.

У розділі "Список рекомендованої літератури" подається перелік основної та додаткової літератури, а також Інтернет-ресурси.