Педагогіка вищої школи - Туркот Т.I. - Методика проведення дидактичної гри

Продемонструємо особливості методики проведення дидактичної гри на прикладі гри "Ми живемо в містечку X" (навчальна дисципліна "Конфліктологія").

1 етап. (Підготовка) Студентів заздалегідь знайомимо з темою практичного заняття "Технології управління конфліктними ситуаціями" та пропонуємо самостійно підготуватися до нього, опрацювавши рекомендовану літературу.

2 етап. На початку практичного заняття знайомимо студентів з ситуацією, що склалася в невеличкому містечку X:

Уявіть собі, що Ви мешканці маленького містечка X, на території якого розташований хімічний завод (рис. 18).

Хімічний завод забруднює оточуюче середовище. Жителі містечка вимагають його закрити. Позиція представників заводу: завод випускає багато продукції, якою користуються жителі міста.

На заводі працюють жителі містечка X, якщо його раптом закриють, то виникне проблема безробіття. Позиція представників громадськості містечка X: завод забруднює середовище, річку, з якої жителі беруть воду. Забруднене повітря пагубно впливає на здоров'я людей. Завод необхідно закрити.

З етап. Групі незалежних експертів (найкраще підготовлені та найбільш авторитетні студенти групи або викладачі, запрошені з кафедри екології, менеджменту організацій та ін.) пропонують організувати дискусію з метою вирішення конфлікту між представниками заводу і жителями міста X. Для цього студентську групу за бажанням поділяють на дві підгрупи: заводчани і представники громадських організацій містечка. При організації дискусії бажано використати стратегію "П'ять кроків" (Методика Д. Шапіро):

1) Аналіз конфлікту: виявити причину конфлікту та позиції учасників.

2) Аналіз почуттів. Учасникам конфлікту рекомендується проана­лізувати емоції та почуття, які вони відчувають при виявленні причини конфлікту.

3) "Чого ми хочемо?" Учасникам конфлікту слід сформулювати свої вимоги один до одного. Висловити їх в коректній формі. Проаналізувати: "Чого ми хочемо? Чого хочуть наші опоненти? Які перешкоди заважають нам досягти бажаного? Яким чином сумісними зусиллями досягти цього?"

4) Наші ідеї. Сформулювати ідеї, реалізуючи які можна б досягти бажаних результатів (вирішити конфлікт).

5) Наш план. При обговоренні ідей сформулюйте сумісний з опонентом

план досягнення бажаних результатів, обміняйтесь думками: "Чи

задовольняє присутніх запропонований план?"

4 етап. Після завершення дискусії слід обговорити стилі поведінки в дискусії учасників гри та запропонувати їм визначити оптимальні шляхи вирішення конфлікту. Слід визначити, чи дотримувалися учасники гри етичних норм ведення дискусії. Якщо вирішення конфлікту не відбулося, то необхідно проаналізувати причини.

Безперечно, організація дидактичної гри потребує від викладача широкої ерудиції, педагогічної майстерності та вмінь педагогічної імпровізації. Так, наприклад, у даному випадку у сюжет гри можна включити виступ мера міста, представників засобів масової інформації, представників громадських організацій з інших міст, які б могли стати третейськими суддями, консультантами тощо. Для поглиблення дидактичного ефекту організованої гри студентам доцільно пропонувати подальшу самостійну роботу за темою та виконання творчих вправ. Зокрема, у розвиток теми дидактичної гри "Ми живемо в містечку X" учасникам можна запропонувати:

а) знайти шляхи вирішення міжгрупового конфлікту, зміст якого описаний місцевими засобами масової інформації (газета, часопис, телебачення);

б) скласти анотацію джерел інформації, у яких запропоновані шляхи вирішення виробничих конфліктів.

Реформування системи вищої освіти (при всій різноманітності підходів до її реалізації) центрується навколо однієї мети - розвитку тих структурних елементів професіоналізму, за допомогою яких формується особистість майбутнього спеціаліста. Важливим структурним елементом професіоналізму сучасного випускника вищого навчального закладу є його здатність до ефективного ділового спілкування. З усіх можливих інтерактивних методів навчання саме ділова гра містить у собі великі можливості в підготовці студентів до такого спілкування. Вона дає змогу залучити кожного студента у такі ситуації, що враховують динамізм комунікативних дій, їх нестабільність та пульсації. Зазначимо, що ігровий підхід особливо необхідний у фаховій підготовці сучасного менеджера, керівника виробництва, адже його діяльність вимагає постійного ризику, вибору, потреби у зміні самого себе, мотивації професійної діяльності. Відомо, що мотив, його спрямованість і характер обумовлюються різноманітними потребами тих, хто навчається. Внутрішня спонука зважується і зіставляється з обставинами відповідно до пізнавальних інтересів і потреб, професійних установок і ціннісних орієнтацій студентів. При використанні ділової гри у навчальному процесі важливо враховувати те, шо мотив як внутрішній стимул до дії неможливий без відповідності його спрямованості характеру діяльності, так само як і самостійне вирішення навчальних завдань, пошук виходу з ігрових ситуацій неможливі без наявності позитивної мотивації. Під час організації ділових ігор у навчальному процесі важливо стимулювати позитивну мотивацію студентів, внутрішні спонуки їхньої активної участі у пошуку виходу із запропонованих ігрових ситуацій і поєднувати ділову гру з іншими методами активного та інтерактивного навчання. За твердженням Морозова О.В. та Чернилевського Д.В.: "Активні методи вивчення (дискусії, дидактичні ігри, моделювання ситуацій та ін.) в тому випадку, якщо вони відображають суть майбутньої професії, формують професійні якості спеціалістів, є своєрідним "полігоном", на якому студенти можуть відпрацьовувати професійні навички в умовах, наближених до реальних. Глибокий аналіз помилок студентів, який проводиться при підведенні підсумків, знижує ймовірність їх повторення в реальній дійсності. А це сприяє скороченню терміну адаптації молодого спеціаліста до повноцінного виконання професійної діяльності"*.

Молодому викладачеві і, зокрема студенту магістратури, в процесі педагогічної практики, плануючи дидактичну гру, слід дотримуватися наступного плану дій:

1. Вибір теми та діагностика початкової ситуації. Темою дидактичної гри може бути практично любий розділ соціально-гуманітарної дисципліни. Бажано при цьому, щоб ігровий матеріал був орієнтований на формування навичок професійної діяльності.

2. Діагностика рівня психологічної та навчальної підготовки студентів.

3. Формування цілей та задач гри, які формулюються не тільки згідно теми, але й з урахуванням раніше вивченого матеріалу. В одній і тій ситуації, але маючи різні дидактичні та виховні цілі, бажано по-різному моделювати гру. Для цього потрібно відповідно розмістити акценти та сформулювати цілі гри на кожному її етапі, дотримуючись правила: "Гра не заради гри, а для навчання".

4. Діагностика ігрових якостей учасників ділової гри. Проведення занять в ігрових формах буде більш ефективним, якщо дії викладача звернені не до абстрактного студента, а до конкретної особистості або глибоко вивченої групи студентів.

5. Визначення структури гри. Структура визначається з урахуванням цілей, задач, теми, кількості учасників та рівня їх підготовки.

6. Діагностика об'єктивних обставин. У даному випадку розглядається питання про те, де, як, коли та при яких умовах, з якими предметами буде проходити гра, тобто оцінюючи її зовнішні атрибути (аудиторія, технічні засоби навчання, навчальне заняття за розкладом та ін.).

7. Виявлення можливих варіантів перебігу гри, вибір оптимального варіанту з урахуванням специфіки студентської групи.

8. Завдання для самостійної роботи студентів для поглиблення знань та умінь, отриманих у процесі гри.

Наведемо декілька прикладів дидактичних ігор з дисципліни "Менеджмент", адаптованих нами до навчання економістів-менеджерів та апробованих в процесі магістерської педагогічної практики на економічному факультеті ХДАУ.