Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Педагогіка як професія

Учитель — дзеркало суспільства, і кожна доба висуває до нього свої вимоги. Всі події, що відбуваються в суспільстві, тією чи іншою мірою торкаються шкільного вчителя, а надто, коли йдеться про глибинні трансформаційні процеси, які тепер переживаємо. Тому перебудова діяльності вчителя означає також його залучення до вирішення національних і соціальних проблем. Як зазначалося на Першому українському педагогічному конгресі (1935 р.), високе звання вчителів полягає в тому, що вони є "жерцями обнови і воскресіння".

Учитель повинен зміцнювати зв'язки з рідним народом і не втрачати віри в нього, боротися за його волю і незалежність, " ...як громадянин і як людина вічно навчатися і творити душею той новий світ нового покоління, яке сповнить заповіт воскресіння. Школа такого вчителя не має приготовляти до життя, але стати самим життям, в якім єднаються духом учитель зі своїми учнями в одно тіло" ("Перший український педагогічний конгрес", 1988, с. 112). Розвиваючи цю думку на згаданому вище конгресі, В. Пачовський підкреслював, що " ...учитель мусить бути чимось більшим, ніж учителем — мусить бути дослідником, громадянином на весь ріст в кожнім ділі, в кожнім кроці, в кожнім слові, бо він сповнює місію апостола". Він має творити нових людей, він формує через своїх вихованців родину, місто, громадянство, цілу націю (Там само, с. 118). Таких учителів-творців завжди згадують і довго пам'ятають їх учні як "батьків своєї духовної цінності й не забудуть до самої смерті, бо їх слово сталося ділом і живе поміж нами та й може витворити з народу націю, з нації — свою державу" (Там само).

Виконання такої місії вимагає від учителя найперше певних особистісних якостей і рис, серед яких особливе значення мають; любов до дітей, схильність працювати з людьми, організаторські здібності, широка ерудиція, евристичність мислення, характерність, комунікабельність, інтелігентність, почуття гумору тощо. У вчительській професії особливо значущими є також духовні, моральні, національно-патріотичні, громадянські орієнтації — весь етичний склад натури педагога. Всі ці якості є, зрештою, бажаними у будь-якій професії, але для вчителя вони є обов'язковими і повинні бути виражені достатньо однозначно. Бо він виховує не тільки словом, але й власним життям, власною поведінкою.

До особистісних якостей педагога (значна частина яких є вродженими) у вищому навчальному закладі додаються певні професійні знання, вміння і навички, зокрема:

а) фахова підготовка — змістом свого предмета він повинен володіти глибоко;

б) психолого-педагогічна підготовка (найперше теоретична);

в) загальноосвітня підготовка — вчитель повинен знати бодай трохи "про все";

г) хоча б елементарні вміння вести науково-дослідну роботу (в межах підготовки рефератів, курсових проектів, дипломних робіт тощо);

ґ) практична підготовка, що набувається шляхом вивчення методик та під час педагогічної практики в школі.

У педагогічному навчальному закладі майбутній вчитель повинен одержати певні навички навчатися самостійно, чим буде займатися все життя — засвоювати передовий педагогічний досвід, опрацьовувати педагогічну періодику, матеріали фахових і методичних нарад, конференцій, відвідувати уроки інших вчителів, час від часу повертатися і до класичних праць з педагогіки. Бо вчитель постійно творить — і себе, і учнів.

Попри всі покладені на нього обов'язки учитель має право на ініціативу, на свій власний педагогічний почерк, що забезпечує можливості його повноцінної само реалізації.

Практичний досвід педагога не обмежується лише вчительською діяльністю. Він — завжди громадянин, відчуває потреби свого народу, бере участь у суспільному житті, у творенні національної культури. У цьому сенсі неабияке значення має участь учителя в громадських, зокрема, громадсько-педагогічних організаціях, таких як Всеукраїнські педагогічні товариства ім. Г. Ващенка, "Рідна школа", різні спілки творчих учителів тощо.

Нарешті, варто зазначити, що вчитель, який має добру психолого-педагогічну підготовку, а отже, не псує дітям і собі настрій через власну неграмотність, має шанс почувати себе впевнено і оптимістично. Жодна інша професія не дає такої постійної "підзарядки" оптимізмом і молодістю, як учительська — адже учитель повсякчас має справу з юністю, зі ще не понівеченою життям дитячою душею.

Завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттям: "едунація", "навчання", "розвиток", "виховання", "соціальне замовлення".

2. Яка педагогічна дисципліна вважається базовою у підготовці вчителя і чому?

3. Назвіть складові педагогічної компетенції вчителя.