Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. - Прислів'я і приказки українського народу

Наведемо фрагментарні приклади з джерел народної педагогіки, які свідчать про невичерпне багатство народної мудрості в царині виховання людей. Звернімося передусім до прислів'їв і приказок, які є одним із найдавніших жанрів усної народної творчості. Впродовж багатьох століть вони підтверджували спроможність народу відбирати й осмислювати найхарактерніші, найбільш типові сторони явищ природи, праці, побуту, родинного й суспільного життя і в результаті ставали основою багатовікового життєвого досвіду, взаємин між людьми та навколишнім світом.

Нині важко визначити, з якого періоду людської історії розпочинається цей різновид народної мудрості. Очевидно, найдавніші прислів'я та приказки пов'язані з усвідомленням людиною свого місця у навколишньому природному та соціальному середовищі. Набутий досвід передавався з покоління в покоління. При цьому відбувався процес перевірки достовірності висловлених міркувань, процес зіставлення, шліфування та ін. Численні явища природи залишалися для людей незрозумілими, утаємниченими, а інколи й ворожими. Тому люди вірили в те, що сили природи можна у якийсь спосіб умилостивити, схилити до того, щоб вони не чинили людям зла. На цьому ґрунті з'являлися народні заклинання, замовляння. З віками, коли людина пізнавала природу глибше, такий засіб спілкування, як заклинання і замовляння, втрачав свій сенс, але в мові ці образні вислови залишилися.

У процесі розвитку людської спільноти традиційно встановлювалися певні норми поведінки людини в суспільстві, вироблялися етичні правила, своєрідні закони моральної поведінки. Вони набували форми влучних афористичних висловів. Джерелами прислів'їв було реальне життя й побут людей. Це яскраві перлини народної мудрості, які не втратили свого сенсу й донині.

І.Я. Франко називав прислів'я та приказки "багатим і важним скарбом... у скарбівні нашої мови... її коштовними перлинами"1. Український поет і фольклорист М.Т. Рильський порівнював народне слово з дорогоцінним алмазом, який слід доглядати, шліфувати, "щоб дедалі більше граней у ньому переливалось і виблискувало, відбиваючи все незрівнянне багатство наших днів". Російський письменник О.М. Горький, який пройшов велику школу народної мудрості, так характеризував набутий усної народної творчості і зокрема прислів'їв: "Струмені самородного джерела народної поезії пробиваються в прислів'ях наших, де видно незвичайну повноту народного розуму, який зумів зробити своїм знаряддям: історію, насмішку, дотепність, влучність живописного споглядання".

Прислів'я та приказки були й залишаються енциклопедією народного життя. Ми не знайдемо такої ділянки побуту, взаємин між людьми і природним довкіллям, які б не знайшли відображення в народній мудрості. Видатний педагог К.Д. Ушинський писав, що в прислів'ях "як у дзеркалі відтворені всі сторони життя народу: домашня, родинна, рільнича, лісна, громадська, його потреби, звички, його погляди на природу, на значення всіх явищ життя".

У прислів'ях народ знаходив підказки на всі випадки життя. Особлива увага приділялась людині, її поведінці у природному та соціальному середовищі.

Зупинимося лише на таких прислів'ях та приказках, у яких зосереджено досвід і мудрість народу, що стосуються проблем виховання людини.

1. Про виховання

"Діти як квіти: поливай, то ростимуть"; Тни дерево, доки молоде, вчи дитя, поки мале"; "Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю"; "Оцінюють людину за її вчинками"; "На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить"; "Засиджене яйце завжди бовтун, занянчений син завжди швендяло"; "Не будь тією людиною, що догори щетиною"; "Пусти дітей на волю, сам будеш у неволі".

2. Про вчителя

"Священна праця вчителя — щоденна"; "Учитель, як батько й мати, вчить честь шанувати;" "Вчителя й дерево пізнають з плодів"; "Професія вчителя прекрасна, мов на небі сонце ясне"; "Де праця вчителя завзята, там країна на героїв багата;" "Учитель — добра і розуму повелитель"; "Щоб учителем стати, треба щире серце мати".

3. Про розвиток і формування особистості

"Яке коріння — таке й насіння"; "Мудрим ніхто не родиться"; "Мудрим ніхто не вродився, а розуму навчився"; "Дитя — що тісто: як замісив, так і виросло"; "Яке дерево, такі й квіти, які батьки, такі і їхні Діти".

4. Методи й засоби виховання

"Хто б'є дитину, той не виховує добру людину"; "Боги й діти живуть там, де їх хвалять"; "Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш"; "Добрий приклад кращий за сто слів"; "Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів"; "Жорстокість породжує тупість і дурість".

5. Моральне виховання

"Любов, як перстень, — не має кінця"; "Щастя той здобуває, хто в праці розуму набуває"; "Мораль чиста — краще всякого намиста"; "Гідність людини визначається її вчинками"; "Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога"; "Догоджай не людям, а совісті своїй"; "Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає"; "Хто честі не має, ані сто кувачів йому не прикує"; "Не місце людину красить, а людина — місце".

6. Розумове виховання

"Голова без розуму, як ліхтар без свічки"; "Свій розум — цар у голові"; "У кого розум — у того й щастя"; "Що в мудрого на гадці, те в дурного на язиці"; "Не краса красить, а розум"; "По одягу зустрічають, по розуму проводжають"; "На свій розум надійся, та й за чужий тримайся"; "Золото без розуму—сміття"; "Наука для людини — як сонце для життя"; "Де більше науки, там менше муки"; "Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає"; "Талановитими людьми стають лише у праці"; "Хто закінчує вчитися, той перестає жити".

7. Трудове виховання

"Коріння праці гірке, але плоди — солодкі"; "Умій працювати й помічників добирати"; "Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається"; "У праці — краса людини"; "Землю прикрашає сонце, а людину — праця"; "Без роботи — ані хліба, ані хати, ніде і води взяти"; "Дерево шанують, як добре родить, а людину — як добре робить"; "Людина свою долю працею кує".

8. Естетичне виховання

"Весняне сонце, як дівчини серце"; "Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскрешає"; "Як музика іскриста, то й душа чиста"; "Весна — днем красна"; "Весна гарна квітами, людина характером"; "Краса людини — в красі характеру".

9. Фізичне виховання

"Без здоров'я немає щастя"; "Найбільше багатство в світі — то здоров'я"; "Здоров'я людини — багатство країни"; "Як дитина бігає і грається, то й здоров'я усміхається"; "Розпусник гуляє — гнилу душу має"; "Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє"; "У здоровому тілі — здоровий дух".

10. Родинне виховання

"Хто батьків шанує, той вовіки не загине"; "Дружна сім'я гори зрушить"; "Без сім'ї й без роду — хоч з мосту та в воду"; "Нема цвіту білішого над ожиноньку, нема роду милішого над дружиноньку"; "В хаті жінка три куги держить, чоловік — четвертий"; "Жінка для світу, теща для привіту, матінка рідна краще всього світу"; "На красиву жінку приємно дивитися, а з розумною добре жити"; "Чоловік без жінки — як без розуму"; "До людей — по розум, до матері — по серце"; "Молитва матері з дна моря рятує"; "Хто матір забуває, того Бог карає"; "Діти — не поле засіяне, їх треба доглядати"; "Умів дітей родити, умій І навчити"; "Принеси, Боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо неділю"; "Не бажай синові багатства, а бажай йому розуму"; "Любов до батьків — основа всіх доброчинностей".

Провідне місце у процесі навчання займає проблема забезпечення інтелектуального розвитку людини, оскільки інтелект — головне багатство не тільки окремої особистості, а й певної соціальної спільноти, країни загалом. Багатовіковий досвід людей із сивої давнини, коли ще не виділилися такі науки, як психологія, генетика, свідчить, що розумними людьми не народжуються, а стають у результаті наполегливої праці над собою ("Талант — не птах, що прилітає зненацька", "Розум приходить не тільки з роками, а й з шипами", "Талант добувають працею" та ін.). Тому люди придумують засоби, які сприяли б розумовому розвитку дитини з раннього віку. Найбільш поширені з них — загадки. їх використовують у родинному вихованні, у процесі організації різноманітних ігор, своєрідних інтелектуальних змаганнях. Широке використання загадок спрямоване на створення ситуацій для дії рушійної сили. Адже навчання — це процес. Як і будь-який інший процес він має у своїй основі рушійну силу. Передусім це результат дії суперечностей між пізнавальними й практичними завданнями з одного боку і наявним рівнем знань, умінь і розвитку — з іншого. Коли перед людиною в будь-якій сфері діяльності постає певне завдання, а рівень знань недостатній, або й відсутній, виникають запитання: "Чому?", "Як?" та ін. Виникає рушійна сила, яка виявляється у підвищенні розумової активності, у потягу особистості до певних дій, спрямованих на набуття нових знань, щоб знайти відповідь на внутрішнє "Чому?" Ця закономірність лежить в основі проблемного навчання і випливає із закономірностей функціонування людського мозку: людина мислить лише тоді, коли перед нею постає завдання. Особливо важливо це в роботі з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку, які виявляють невгамовну активність у пізнанні навколишньої дійсності. Невипадково їх називають "чомучками".

Звертаються до загадок і використовують їх з метою включення розуму дитини в цікаву для неї активну діяльність, яка сприяє її інтелектуальному розвитку. У загадках відображено різні аспекти об'єктивної дійсності: рослинний і тваринний світ, явища природи, різноманітну діяльність людей.

Наведемо лише окремі групи народних загадок, відгадування яких вимагає напруження розумових сил людини, а отже сприяє її інтелектуальному розвитку.

1. Два брати у воду дивляться, та вони повік не зійдуться.

2. Не багнет, не куля, не меч і не снаряд, а людину вбиває.

3. Не суша і не вода: ні ногами не підеш, ні на човні не попливеш.

4. Через річку повисло червоне коромисло.

5. Без рук, без ніг, а ворота відчиняє.

6. Гуляє по полю, та не кінь.

7. Ввечері вмирає, а зранку оживає.

8. Коли немає — чекають, коли прийде — тікають.

9. Я — вода, і на воді плаваю.

10. Без ніг, без рук, без язика, а кричить.

11. Без крила летить, без кореня росте.

12. Батько — високий, мати — низька, син — гарячий, дочка — мокра.

13. Зайде в дім — не виженеш дрючком, прийде час — сам вийде.

14. Вночі спить на землі, а вранці тікає.

Відповіді: 1. Береги. 2. Блискавка. 3. Болото. 4. Веселка. 5. Вітер. 6. Вітер. 7. День. 8. Дощ. 9. Крига. 10. Луна. 11. Місяць. 12. Небо, земля, вогонь, вода. 13. Промінь сонця. 14. Роса.