Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. - Народна пісня

У цьому поетичному жанрі особливо яскраво закарбувалася мудрість народу, філософія його життя. За своїм походженням і суттю пісня є мистецтвом загальнонародним. Мета пісні — не стільки виразити особистість її творця, автора, скільки залучити слухача до співпереживання. Це зумовлено тим, як слушно зауважував І.Я. Франко, що "народний поет творить свою пісню з того матеріалу вражень та ідей, яким живе ціла маса його земляків... його пісня є, отже, якимось виразом думки, вражень та устремлінь цілої маси, і тільки таким чином вона стає здатна до сприйняття і засвоєння її масою".

Народна пісня здатна торкатися найніжніших струн людської душі, тому що, за висловом М.Т. Рильського, "в піснях і труд, і даль походу, і жаль, і успіх, і любов, і гнів великого народу, і за народ пролита кров".

Виховна сила народних пісень зумовлена передусім тим, що своїм змістом, мелодією вона спрямована на формування почуттів людини. А почуття — це багатюще джерело й основа благородних діянь особистості. Почуття — стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, що віддзеркалює значення цих явищ у зв'язку з її потребами та мотивами; вищий продукт розвитку емоційних процесів у суспільних умовах. "Почуття людини, — писав відомий психолог С.Л. Рубінштейн,

— найбільш яскраве вираження "природи, що стала людиною", і з цим пов'язана та хвилююча чарівність, яка випливає з будь-якого справжнього почуття".

Психологи виділяють різноманітні вияви почуттів: любов, віра, співчуття, ненависть, гордість, патріотизм, заздрощі, ревнощі, егоїзм, марнослав'я та ін. Почуття — наріжний камінь формування переконань.

Поетична творчість є могутнім засобом формування морально-духовних цінностей людини. А особливо, коли поезія підсилюється музикою. Невипадково значну частину фольклорного жанру становить поетична творчість: поеми, балади, пісні, коломийки, думи, хороводи та ін.

Могутнім засобом формування почуттів людини (а поготів і переконань) виступає не лише народна поетика, а й авторська. Для прикладу прислухаємося до поетичного шедевру талановитого українського поета Бориса Олійника "Пісня про матір":

Посіяла людям літа свої літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу.

— Куди це Ви, мамо? — сполохано кинулись діти,

— Куди Ви, бабусю? — онуки біжать до воріт.

— Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... а ви вже без мене ростіть.

— Так як же без вас ми?.. То що ви намислили, мамо? —А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?

— А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото у колосках.

— Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт!

Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, — Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля. Змахнула рукою — злетіли у вись рушники. "Лишайтесь щасливі..." — І стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки.

Великий вплив на формування почуттів людини має зміст цього твору у поєднанні з музичною мелодією, зокрема у виконанні народної артистки України Таїсії Повалій. При цьому треба зауважити, що і поетичний зміст, і музика пісні вибудувані в кращих традиціях народної пісенної творчості, про яку український письменник Павло Грабовський писав: "Що за милозвучність та краса, не кажучи вже про класичну простоту та безпосередність, натхненність! Се — джерело, з якого на здоров'я довго ще будуть пити нащадки. Влучність вислову надзвичайна, а стислість просто не передатна!".

Український пісенний фольклор охоплює, по суті, всі аспекти життєдіяльності нашого народу. Зокрема: пісні календарно-обрядові (русальні та петрівочні, купальські, жниварські, веснянки), епічні, історичні, родинно-обрядові, родинно-побутові (про кохання, про родинне життя, колискові, жартівливі), соціально-побутові (козацькі, чумацькі, кріпацькі, бурлацькі, солдатські), коломийки, балади.

Ознайомлення зі змістом величезного масиву народних пісень дає підстави стверджувати, що в них зосереджено величезний потенціал для виховання морально-духовних цінностей молодого покоління. Це невмируще багатство українського народу, яке треба активно відроджувати, розвивати, користуватися ним у процесі родинного виховання, діяльності загальноосвітніх навчально-виховних, професійних освітніх закладів, а також у засобах масової інформації. Прикро, що в засобах масової інформації в Україні має місце очевидне засилля масової культури сумнівного ґатунку, позбавленої ознак конкретної національної культури, загальнолюдських морально-духовних цінностей.

Наведемо зразки народних пісень, які є яскравим показником мудрості народу (фольклор і визначає, по суті, поняття "народна мудрість") щодо виховання не лише молодого покоління, а й усіх членів української спільноти.

Колядка, що славить господарів (чоловіка й жінку), сприяє формуванню культу родини:

Добрий вечір тобі, господарю! Стережи, Боже, твойого товару. Твойого товару від всякого спадку, Щоб не було якого припадку. Хорошеньку господиню маєш, Хорошенько її поважаєш: Як чашечку у меду, Як соловейко у саду. Там барвінок в саду процвітає, Там чоловік жону вихваляє.

Родинно-побутова пісня, у якій донька дякує мамі за її науку:

Та спасибі тобі, моя ненько, Що будила мене раненько, А я слухала, вставала, Та рушнички напряла. По тихому Дунаю білила, На сухому бережку сушила, Своїх старостів дарила.