Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. - 3.5. Методична робота класного керівника

Загальні положення

У житті кожної людини, яка свого часу була учнем, помітну роль відігравав класний керівник. Упродовж багатьох років шкільництва педагог-вихователь стояв найближче до джерел духовного становлення учнів. "У вихованні, — писав К.Д. Ушинський, — все повинно базуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як хитро він був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання".

Провідну роль професійного вихователя у духовному становленні юної особистості завжди підкреслював В.О. Сухомлинський. "Вихователь, — писав він, — це особа, яка за дорученням народу мас повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства — душі, розуму, почуттів дітей, підлітків і юнаків. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого — багатство народу, його майбутнє, його надія — молоде покоління. Вихователь творить найбільше багатство суспільства — людину".

Тому класними керівниками призначають найбільш досвідчених учителів. Як правило, кожен класний керівник вважає доцільним працювати з одним дитячим колективом упродовж тривалого часу (5—7 років).

Функції класного керівника

Завдання і зміст виховання всебічно розвиненої особистості визначають функції класного керівника:

• забезпечувати оптимальні умови для всебічного гармонійного розвитку вихованців;

• у співпраці з батьками, вчителями, які працюють з учнями певного класу, дитячими громадськими організаціями проводити цілеспрямовану роботу зі здійснення завдань національного виховання школярів у процесі навчально-виховної роботи в школі та за її межами;

• систематично вивчати індивідуальні анатомо-фізіологічні і соціально-психологічні особливості розвитку учнів свого класу; давати рекомендації вчителям-вихователям, які працюють з учнями цього класу, батькам та іншим педагогам щодо необхідності врахування індивідуальних і вікових особливостей розвитку кожного вихованця у процесі індивідуальної, групової та колективної роботи;

• здійснювати організацію і виховання первинного учнівського колективу; всебічно вивчати динаміку розвитку колективу; розвивати спілкування в колективі на рівні вимог принципу демократичного співробітництва; координувати діяльність з колективом учителів, які працюють у цьому класі;

• проводити виховні та організаційні заходи зі створення оптимальних умов, які сприяли б зміцненню і збереженню здоров'я учнів;

• здійснювати організаційно-виховну роботу з учнями, вчителями та батьками учнів, спрямовану на формування у школярів старанності і дисциплінованості у процесі навчальної діяльності з урахуванням їхніх розумових можливостей;

• організовувати позакласну виховну роботу з учнями, сприяти залученню вихованців до участі в діяльності позашкільних дитячих виховних закладів; цікавитись участю школярів у діяльності дитячих громадських організацій;

• проводити цілеспрямовану організаційно-педагогічну роботу з батьками; забезпечувати системність у формуванні психолого-педагогічної культури батьків;

• домагатись єдності вимог до вихованців з боку школи і сім'ї; підтримувати зв'язок з вихователями груп продовженого дня, керівниками гуртків, студій, спортивних секцій, дитячими громадськими організаціями;

• вести нормативну документацію класу, подавати керівництву школи відомості про успішність, розвиток і вихованість учнів; стежити за станом ведення учнями щоденників.

У межах функцій діяльності класного керівника визначаються його конкретні обов'язки з урахуванням низки суб'єктивних і об'єктивних чинників.

Окрім функціональних обов'язків класний керівник має право: відвідувати уроки всіх учителів у своєму класі; запрошувати до школи батьків учнів класу або їх опікунів; виступати з клопотаннями перед дирекцією навчально-виховного закладу про заохочення або покарання учнів свого класу. Схематично це зображено на рис. 3.14.

Діяльність класного керівника носить творчий характер і не може обмежуватися якимись рамками. Можна вести мову лише про різноманітність форм виховної роботи (рис. 3.15).

З погляду рівня спілкування визначають індивідуальну, групову і фронтальну форми роботи. Вибір тієї чи іншої форми виховної роботи зумовлюється різними факторами: завданнями виховання, рівнем розвитку первинного колективу, індивідуальними особливостями розвитку школярів, об'єктивними обставинами, конкретними педагогічними ситуаціями та ін.

З погляду використання джерел і засобів виховного впливу на школярів виділяють: словесні форми (збори, доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі, усні журнали та ін.); практичні форми (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси, суспільно корисна праця та ін.); наочні форми (діяльність шкільних музеїв, виставок, тематичні стенди та ін.). Але всі форми виховної роботи класного керівника взаємопов'язані, доповнюють і збагачують одна одну. Є види роботи, в яких використовуються і словесні, і практичні, і наочні форми, тобто має місце діалектична інтеграція. Зразком такої інтеграції є, наприклад, колективні творчі справи (КТС). Провідним функціональним обов'язком класного керівника є вивчення учнів і координація на цій основі роботи вчителів, які працюють з вихованцями. Вчитель-вихователь повинен добре володіти методами вивчення учнів і дитячих колективів.

Процес вивчення вихованців має відбуватися з дотриманням таких правил:

• вивчення має бути спрямоване на виявлення особливостей процесу фізичного, психічного і соціального розвитку вихованця;

• дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання;

• діагностика має виявляти не лише рівень розвитку конкретної особистості, але і проектуватися, за висловом Л.С. Виготського, з урахуванням "зони найближчого розвитку";

• рівень розвитку особистості має бути описаний як змістовна характеристика її відповідної діяльності, а процес розвитку розглядатися як зміна якісних своєрідних етапів розвитку цієї діяльності;

• вивчення школярів важливе не саме по собі; воно завжди має бути спрямоване на розв'язання конкретних педагогічних задач;

• вихователь у процесі вивчення учнів має керуватися принципом педагогічного оптимізму щодо їхнього розвитку та соціально-психологічного зростання;

• прагнення дотримання комплексності у вивченні учнів, охоплювати всі сторони їхнього фізичного, психічного і соціального розвитку;

• застосування методів і методик вивчення учнів і шкільних колективів має відповідати віковим можливостям дітей;

• дослідження соціально-психічного розвитку, як правило, має відбуватися у природних умовах навчально-виховного процесу;

• діагностикою мають бути охоплені всі учні; вона має проводитися систематично;

• вивчення учнів поєднується з виховним впливом на них.

Вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних, а не на негативних рисах характеру та особливостях поведінки.