Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. - Спілкування класного керівника з батьками

Класний керівник може періодично запрошувати батьків до школи з метою інформування їх про успіхи школяра у навчанні та поведінці, приносячи цим радість матері і батькові, всій сім'ї; для ознайомлення з умовами навчання, знайомства з учителями, з'ясування причин труднощів у діяльності дитини в школі, прийняття спільних рішень щодо дій учителів і батьків, спрямованих на утвердження позитивних виявів у розвитку та діяльності учня, надання йому допомоги у подоланні труднощів.

Запрошення батька чи матері має здійснюватися планово і не повинно зумовлюватись лише неуспішністю чи негативною поведінкою дитини, ці фактори не мають домінувати у спілкуванні вчителів, класних керівників з батьками.

Важливо дотримуватися належної форми запрошення. Найзручніше це робити за допомогою листа, який адресований матері та батькові зі зазначенням дати, часу та місця зустрічі, а також кола питань, які мають стати предметом обговорення. Такий лист-запрошення класний керівник може передати батькам їхньою дитиною.

Для спілкування з батьками безпосередньо в школі потрібно обирати зручний час для батьків і класного керівника, щоб не проводити бесіду поспіхом. Щоб розмова була довірливою, її варто проводити за відсутності сторонніх осіб і самої дитини. І навіть місце проведення має позитивно впливати на зміст і результати спілкування. Це може бути окрема кімната зі зручними меблями, класна кімната, в якій навчається учень, але ні в якому разі не коридор, вестибюль, учительська, інші місця, де можуть бути сторонні люди.

Інколи обставини складаються так, що класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи. Тоді доводиться вдаватися до листування. Приводом для листа не має бути незадовільна поведінка вихованця, якась випадковість. Тут теж має бути певна система. Класний керівник періодично надсилає батькам листи, в яких розповідає про успіхи школяра у навчанні, старанність, дбайливість та відповідальність за певні доручення. Можна повідомити також про певні труднощі, які виникають у їхньої дитини, виявити бажання зустрітися, щоб допомогти школяреві. Варто висловити подяку за належне виховання дочки чи сина. Лист потрібно передавати батькам дитиною, попередньо ознайомивши її з його змістом.

Така переписка позитивно впливає на налагодження добрих взаємин класного керівника з батьками, піднесення авторитету як батьків, так і вчителів, а також стимулює інших учнів. Вони чекають таких листів і звертаються до класного керівника із запитанням: "А моїм батькам ви напишете такого листа, як написали батькам Сергійка?" — "Бачу, — відповідає класний керівник, — що в тебе справи поліпшуються, і я радий буду надіслати листа і твоїм батькам". Вимальовуються певні перспективні лінії, які стимулюють позитивну діяльність школярів і сприяють створенню взаємин довіри та поваги між класним керівником і сім'ями вихованців.

Класний керівник має наполегливо і систематично працювати над підвищенням педагогічної культури батьків. З цією метою можна використовувати лекції та бесіди з актуальних питань розвитку та виховання дітей у сім'ї. Вони можуть органічно вплітатися у структуру батьківських зборів, на чому й зупинимося далі.

Важливими формами роботи з батьками, спрямованими на підвищення психолого-педагогічної культури, є консультації, вечори запитань і відповідей, читацькі конференції, педагогічні читання. Кожна з цих форм вимагає ретельної підготовки із залученням учителів-предметників, лікарів, шкільних психологів, соціальних педагогів і безпосередньо батьків. Класний керівник може планувати 2—3 такі заходи на рік, але проводити їх так, щоб батьки відчували, що це для них важлива школа проникнення у світ дитини, передумова успіху сімейного виховання.

Успіхи вчителів, класних керівників у роботі з батьками учнів багато в чому залежать від умінь організовувати і проводити батьківські збори, надавати їм педагогічної доцільності.

В організації та проведенні класних батьківських зборів необхідно рішуче уникати помилок, які, на жаль, ще мають місце у практичній діяльності частини класних керівників. Зокрема: запрошення батьків на збори шляхом записів в учнівських щоденниках; призначення зборів у незручний для батьків час; перетворення зборів на своєрідне "судилище" над окремими учнями та батьками; висвітлення на зборах негативних сторін поведінки окремих учнів.

Відповідальність батьків перед собою і суспільством за виховання своїх дітей вимагає від них ґрунтовних знань у галузі психології, фізіології, валеології, педагогіки. На жаль, значна кількість батьків вирізняється вкрай низьким рівнем психолого-педагогічної культури, що призводить до серйозних прорахунків у сімейному вихованні, породжує сімейні драми, а інколи і трагедії. І це не стільки вина батьків, скільки їхня біда: в країні не було (та немає і тепер) системи підготовки молодих людей до сімейного життя, оволодіння ними знаннями в царині виховання дітей у сім'ї. Турбувалися лише про забезпечення знаннями, готували до набуття фаху інженера, лікаря, агронома, вчителя, механізатора та ін., але не готували до найскладнішої і найбільш відповідальної діяльності — створення міцної сім'ї, виховання дітей. Але ж майже кожна молода людина безпосередньо включається у процес утворення сім'ї, народження і виховання дітей.

Нині конче необхідна система підготовки молодих людей до сімейного життя, набуття ними знань і вмінь в галузі формування повноцінної сім'ї та виховання дітей. Без психолого-педагогічної культури батьків годі й говорити про здорове суспільство.

У системі завдань педагогічної освіти суспільства можна виділити такі структурні компоненти.

1. Наполегливе і цілеспрямоване формування в суспільстві культу Матері та Батька як начала й основи всіх доброчинностей. З цією метою треба використовувати всі доступні засоби: літературу, мистецтво, радіо, телебачення, кіно, театр та ін.

2. У системі шкільного виховання, особливо в роботі з учнями старшого шкільного віку, необхідні прищеплювання думки, що головне покликання людини — створення сім'ї з хорошими Матір'ю та Батьком, виховання гарних, розумних, морально багатих дітей. А здобуття професії, професійна діяльність — це засіб для досягнення успішності функціонування здорової сім'ї. Треба ввести дисципліни, які б закладали основи виховання майбутніх Матері та Батька, що давало б змогу кожній молодій людині пізнавати себе, особливості спілкування з навколишнім світом. Це фізіологія, валеологія, психологія, етика, соціологія.

3. Широке ознайомлення у ранньому віці з надбаннями етнопедагогіки свого народу. Це неперевершене духовне багатство, в якому зосереджені знання про створення сім'ї, виховання дітей з урізуванням національних особливостей.

4. Формування у молодих людей критичного ставлення до масової культури низького ґатунку, яка негативно впливає на морально-духовні засади людей, руйнує національний менталітет. Не забороняти, а розумно формувати критичне ставлення до ницих виявів псевдокультури і анти культури.

5. Запровадження обов'язкового всеобучу з проблем сім'ї та сімейного виховання для всіх людей, які готуються до створення сім'ї.

6. Створення телевізійних і радіопрограм, спрямованих на підвищення психолого-педагогічної культури всіх, хто займається питаннями сімейного виховання дітей.

7. Видавання великими накладами (з розрахунку на кожну сім'ю) серії популярної літератури під рубрикою "Сім'я".

8. Забезпечення у загальноосвітніх школах діяльності педагогічних університетів для батьків. Кожен батько і мати мають пройти курс здобуття психолого-педагогічних знань з урахуванням поступального розвитку вихованців. Робота таких університетів має здійснюватися не на рівні самодіяльності, а мати достатнє економічне забезпечення з оплатою праці педагогів, психологів, лікарів, соціологів, які організовують і проводять заняття.

9. Суттєве підвищення економічного стану сім'ї, який би давав змогу батькам вивільнити час для роботи з дітьми.

10. Створення культурно-розважальних центрів для проведення спільного дозвілля батьків і дітей