Український народ сповняв свою місію в періодах: кіммерійському, скіфському, сарматському, готському, гунському, аварському, хазарському та монгольсько-татарському. Цю місію сповняли наші племена античної доби, а згодом організований ними союз, відомий під назвою держави Антів (II—VIII ст. н. е.), що був уже останнім етапом виникнення могутньої Київської Русі, яка в часи свого князя-імператора Володимира Великого рознесла світло Христової віри на сході Європи. Цю місію продовжували її спадкоємці: Галицько-Волинська Русь-Україна, Гетьманська держава майже до кінця XVIII ст. І врешті, Українська держава J917—192J років...
Історична доля веде наш народ нерозгаданими шляхами до здійснення його історичного призначення на сході Європи.
Якщо народ тисячоліттями тримається своєї землі, захищає її кров'ю своїх найкращих синів і дочок та творить свою власну духовну й матеріальну культуру, він виконує свою неповторну історичну місію. І чим більше він виростить відданих синів і дочок, які готові життя своє віддати в обороні батьківщини, тим сильнішою буде його постава і пошана від сусідів. І, з другого ж боку, недостатня свідомість його місії спричинить повільне згасання відчуття, за яким звичайно слідує його повільне духовне, а часто й фізичне вмирання. І прийде час, коли він перестане бути господарем на своїй, поневоленій хижаками, землі.
З виступу О. Шульгина
(1959 p., Нью-Йорк)
"Непереможною є воля сорокмільйонового українського народу до державності, незалежності, соборності. Ті чужі сили, що з цим не рахуються, рано чи пізно програють справу... Всесвітні держави, засновані на насильстві та поневоленні, завжди кінець кінцем зникають. Зникне і СРСР. Це справа часу, це закон історії. ...Прийде час — буде в Києві наш справжній уряд і нова делегація в Нью-Йорку... І прийде час, коли ми святкуватимемо наші національні свята не на чужині, а на славному київському майдані під дзвони святої Софії. "Все йде, все минає", але лишається український народ, автохтон на своїй землі; народ, що зазнав великої слави і великих нещасть. Доля часом прибивала його до землі, але, як добрий хліб після зливи, він завжди підіймався вгору і лишався самим собою. "Все йде, все минає", але лишається український народ, працьовитий, здібний, героїчний і невмирущий".
Запитання і завдання
1. Назвіть основні документи, у яких сформульовано засади й визначено основні напрями зовнішньої політики Української держави, розкрийте їхній зміст.
2. У чому полягає сутність і завдання зовнішньополітичної діяльності держави? Назвіть і обґрунтуйте завдання зовнішньополітичної діяльності України.
3. Поясніть поняття "стратегічний партнер" у зовнішній політиці. Які напрями зовнішньої політики і країни визнані стратегічними партнерами України?
4. Назвіть провідні наукові школи з питань міжнародних відносин. Які вчення, на Вашу думку, наближені до українських реалій?
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Бодрук О. С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспект. К., 2001.
Василъсва-Чекаленко JI. Д. Україна в міжнародних відносинах (1944-1996 pp.). К., 1998.
Введение в теорию международных отношений: Учеб. пособие / Отв. ред. А. С. Маиыкип. М.. 2001. Гаджиев К. С. Введение в геополитику. М., 2001. Закон України від 10 грудня 1991 р. "Про дію міжнародних договорів на території України" // Відомості Верховної Ради України.
1992. № 10.
Закон України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договори України" // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 5. Зленко А. М. Від внутрішніх потреб до зовнішніх пріоритетів. Виступи, промови, інтерв'ю, статті. К., 2002.
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 p. К., 1996.
Международное право / Отв. ред. проф. Ю. М. Колосов. М., 2000.
Основні напрями зовнішньої політики України // Політика і час.
1993. № 7.
Политология: Хрестоматия / Сост. М. А. Василик. М., 1999. Современные международные отношения и мировая политика / Отв. ред. А. В. Торкунов. М., 2004.
Теория международных отношений на рубеже столетий / Под ред. К. Буса и С. Смита / Пер. с англ. М., 2002.
Україна і світ: проблеми і перспективи міжнародних відносин. К., 2003.
Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів. 1991-1995 pp. К., 1998.
Україна: стратегічні пріоритети: Аналітичні оцінки. 2004 / За ред. А. С. Гальчинського. К., 2004.
Цыганков П. А. Международные отношения. М., 1996. Чекапенко JI. Д. Зовнішня політика і безпека України. К., 2004.
ГЛАВА 2. ДВОСТОРОННЄ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Західноєвропейські сусіди України: " Польща, Угорщина, Словаччина, Болгарія, Румунія. Країни Балтії
Українсько-польські відносини
Українсько-угорські відносини
Співробітництво України і Словаччини
Співробітництво України та Болгарії
Україна — Румунія: правовий захист кордонів України як проблема національної безпеки
Співробітництво України з країнами Балтії
2.2. Провідні країни світу в зовнішній політиці Української держави: Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія, США, Канада. Азіатські країни