Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д. - Зовнішньополітичні зв'язки СНД

Важливою подією в житті СНД стало надання їй Генеральною Асамблеєю ООН у березні 1994 р. статусу спостерігача. Аналогічний статус наданий Співдружності Радою з торгівлі і розвитку ООН— ЮНКТАД (19 квітня 1994 p.). Між секретаріатом ЮНКТАД та Виконавчим секретаріатом СНД підписано Угоду про співробітництво (5 травня 1994 p.). 5 червня 1996 р. підписано Угоду про співробітництво між Секретаріатом Європейської економічної комісії ООН та Виконавчим секретаріатом СНД.

Географія співробітництва СНД з міжнародними організаціями постійно розширюється. Тільки у 1995 р. було встановлено ділові контакти з такими авторитетними організаціями, як Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.

Мінську штаб-квартиру СНД відвідали Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос-Галі (1994), Виконавчий секретар ЄЕК ООН Ів Бертелло, Генеральний секретар Наради з безпеки і співробітництва в Європі Вільгельм Хойнк (1994), Генеральний директор Всесвітньої організації інтелектуальної власності Арпад Богш (1994), Генеральний секретар ОБСЄ Джанкарло Арагона (1996), Генеральний секретар Ради Міністрів Північних країн Пер Стейнбек (1996), Президент Форуму "Кран-Монтана" Жан-Поль Картерон (1997).

Своєю чергою, представники Виконавчого Секретаріату СНД беруть участь у роботі значних нарад і форумів, що проводяться по лінії ООН, ЄС, ОБСЄ, ЄЕК ООН, ЕСКАТО, АСЕАН, ЮНЕСКО, ФАО, ОАД, УВКБ ООН та інших міжнародних організацій.

Співробітництво з країнами СНД посідає пріоритетне місце в політиці України. її державні інтереси у цьому просторі зумовлені необхідністю забезпечити правову базу торговельно-економічних зв'язків з учасниками СНД, доступ до ресурсів та ринків збуту, дбати про права українців за межами України (в країнах СНД проживає 6,7 млн українців). У перші роки своєї незалежності Україна встановила дипломатичні відносини з усіма країнами Співдружності. До 1996 р. в усіх країнах відкрито українські дипломатичні та торговельні представництва.

На просторі СНД не згасають кризові протистояння (Придністров'я, Нагірний Карабах, ситуація навколо Абхазії і Південної Осетії тощо). Майже в усіх "гарячих" точках СНД як миротворці перебували представники України. Конфліктні ситуації спричинюють негативні наслідки, що впливають на ситуацію в СНД загалом.

Серед країн СНД, зокрема азіатського простору, були наміри розгорнути інтеграцію у своєму регіоні. Так, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан на саміті 1997 р. (Чолпан-Ата) дійшли висновку про непотрібність дублювати одне одного, розвивати паралельні виробництва (країни створили Центральноазіатське економічне співтовариство). Внаслідок прийнятих рішень Киргизстан мав забезпечувати країни-учасниці електроенергією, Казахстан — нафтою й нафтопродуктами, Узбекистан — природним газом. Тісна економічна співпраця між ними мала сприяти також урегулюванню проблеми оплати питної води, що постачається в усі азіатські країни СНД.

Однієї з проблем, через яку низка угод і рішень в рамках СНД не працює, — неузгодженість законодавств країн Співдружності та відсутність парламентської підтримки. Для врегулювання цієї проблеми законодавчі органи Співдружності запропонували прийняти 59 модельних законів, які охоплюють усі основні сфери суспільного життя і покликані створити єдині умови для всіх країн-учасниць. До цього необхідно долати більшу гнучкість у розв'язанні проблем шляхом пошуку певних компромісів і поступок (наприклад Придністров'я і Молдова 1996 р. підписали Меморандум про основи нормалізації відносин, що дало змогу поновити переговорний процес).

Практично всі країни-учасниці критикують СНД, але жодна не заявила про свій вихід із цього формування. Триває інтенсивний пошук нових форм, покликаних сприяти взаєморозумінню в рамках Співдружності. У політичному сенсі це зрозуміло: всі країни прагнуть гідного життя, віднайти своє місце в СНД і в світі. В економічному плані чинник сусідства істотно впливає на стратегію їхнього господарського розвитку. Сама структура СНД та її діяльність нагадує "клуб президентів", які надають підтримку один одному під час виборів та у вирішенні проблем, що періодично постають у державах.

Недієздатність СНД свідчить про те, що це угруповання поступово перетворюється на формальну організацію. Можна прогнозувати, що без реформування Співдружності її майбутнє успішне існування є досить сумнівним. До того ж усі субрегіональні структури в рамках СНД виявилися неспроможними об'єднати інтереси її учасників. Водночас досягненням СНД можна вважати уникнення югославського сценарію.