Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - РОЗДІЛ 4. МЕХАНІЗМИ МАСОВОГО МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ

4.1. Види та процеси маніпулятивного впливу

Згідно з тлумачним словником слово "механізм" означає: 1) пристрій (сукупність ланок і деталей), який передає чи перетворює рух; 2) сукупність проміжних станів або процесів певних явищ. Відповідно до цього значення слова "механізм" можна дати визначення й поняттю "психічні механізми". Психічні механізми - це цілісний набір психічних станів і процесів, що реалізує рух до певного результату згідно зі стандартною чи такою, що часто зустрічається, послідовністю. Під психічним механізмом варто розуміти структуру певним чином пов'язаних психічних дій, здійснення яких приводить до специфічного результату. Це певною мірою стійка схема психічних дій.

Психологічні механізми - це таке поняття, в якому поєднуються образно-метафоричний опис (що починається від родового "механізм") та наукове уявлення про внутрішньопсихічні процеси, що забезпечують ефективність психологічного впливу.

Очевидно, особливість механізмів спонукання полягає в тому, щоб призвати "Я" до ідентифікації з джерелом такого збудження. Скажімо, якщо від імені певної соціальної спільноти звертаються до змісту, асоційованого з нею за певними параметрами, то цей зміст стає пунктом відліку, в який поміщається "Я", якщо до цього пункту підключене одне з важливих мотиваційно сильних бажань людини. Перемістившись у нову позицію, "Я" солідаризується з цією спільнотою, аж до ідентифікації, та підпадає під владу цієї спільноти. Якщо ж атакована мішень має глибокі зв'язки з колективним несвідомим, то завдяки вкладеній в останньому силі ця мішень піддається інфляції, захоплюючи особистісні структури, які в ній розчиняються. Суб'єктивно здається, що діє це "Я", але воно вже "завойоване" завдяки приєднанню до бажань та інтересів даної людини. Отже, мотивування в маніпулятивному впливі вирішує задачу використання "місцевих енергетичних ресурсів" шляхом підключення їх до необхідного автоматизму. Майстерний підбір автоматизмів, їх комбінування, довільне поєднання (майже матеріальне маніпулювання), мотиваційне "склеювання" разом становлять суть механізмів маніпулятивного впливу.

Розрізнення технології як зовнішніх дій, спрямованих на адресата, з одного боку, та механізмів внутрішніх психічних процесів, що запускаються цими діями, - з іншого, є зручним як для дослідницької мети, так і для прикладних задач. Умовність такого розділення очевидна, зважаючи на феноменологічну їх єдність і взаємодоповнюваність. Очевидно тому "імідж" (як зовнішнє) та "стереотип" (внутрішнє) розглядається Л. Вайткунене "як єдиний психологічний механізм формування масової свідомості".

Великі розбіжності в характеристиках маніпулювання, що спостерігаються у дослідників цієї проблеми, очевидні. Причинами цього с не тільки концептуальні переваги авторів. З одного боку, якщо враховувати існуюче різноманіття феноменів маніпулювання, резонно допустити, що автори звертаються до різних наборів феноменів. При цьому зі всієї різноманітності вони вибирають ті факти, які більш близькі чи краще відповідають базовим теоретичним положенням. А з другого боку, за не співпадаючими концептуальними підходами стоїть різноманіття психологічних механізмів, що реалізовують маніпулювання.

Використовуючи модельний опис, Є. Доценко виділяє декілька видів маніпулювання, що відрізняються як засобами психологічного впливу, так і характером внутрішньоособистісних процесів: маніпулювання образами, конвенціональне маніпулювання, операційно-предметне маніпулювання, експлуатація особистості та маніпулювання духовністю. Ці види не вдається вишикувати лінійно як рівні чи етапи маніпулювання. їх варто розглядати як різні механізми, які можуть поєднуватися, доповнювати один одного, підсилюючи сумарний ефект впливу.

Для опису кожного виду маніпулятивних механізмів будемо використовувати однакову схему, що складається з чотирьох пунктів:

а) основний діючий агент - це те, що запускає роботу психічних механізмів;

б) способи спонукання - засоби мотиваційного переключення (підключення);

в) мішені - психічні структури, зміна яких забезпечує досягнення бажаної маніпулятором мети;

г) автоматизми, які задіяні в даному виді спонукання - схема передачі енергії впливу від агента до мішені, "струни душі", на яких грає маніпулятор.