Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - 3.1.1. Особливості чинників впливу на формування концептуальних основ і сутності "інформаційного неоколоніалізму" американського зразка

3.1.1. Особливості чинників впливу на формування концептуальних основ і сутності "інформаційного неоколоніалізму" американського зразка

У сучасних доктринах провідних країн світу простори інформаційно-психологічного протиборства умовно поділяються так: 1) провідні держави-конкуренти Західної Європи (Франція і Німеччина) і решта Європейського Союзу; 2) посткомуністичний простір держав Балкан, Центральної і Східної Європи; 3) пострадянський простір держав Прибалтики та СНД, насамперед Росії, Бєларусі, України, Грузії, Азербайджану, Узбекистану, Киргизстану і Казахстану; 4) контрольовані нелояльними до США, Ізраїлю і держав НАТО правлячими режимами держави Близького Сходу, Центральної І Південно-Східної Азії; 5) інформаційний простір комуністичного Китаю та держав Далекого Сходу і АСЕАН (потенціали великої китайської громади Гонконгу, Сінгапуру, а також китайські анклави в Таїланді, Малайзії, Індонезії та на Філіппінах, некитайські за походженням меншини Сінгапуру, Синьдзяню і Тибету), які розглядаються ЦК КПК і Держрадою КНР як реальний плацдарм для здійснення протидії світовій імперіалістичній експансії Америки.

Результати досліджень також свідчать про докорінні зміни в тактиці застосування в інформаційному протиборстві сил і засобів та залучення новітніх наукових досягнень. У сучасних умовах у зазначеному протиборстві можуть брати участь не лише державні органи законодавчої і виконавчої влади та окремі спеціалізовані виконавчі структури (розвідувальні, контррозвідувальні, інформаційно-пропагандистські служби і навіть розвідувально-диверсійні підрозділи військ спеціального призначення), а й інші нерозвідувальні державні, неурядові громадські або приватні організації як суто національні, так і транснаціональні, зокрема різні екстремістські, терористичні та інші радикальні угруповання.

За таких умов державні спеціальні служби найчастіше виконують організаційно-координаційну функцію. Перекладаючи реалізацію практичних заходів на неурядові структури, спецслужби таким чином виводять з-під міжнародно-правової відповідальності, а в разі політичної доцільності виступають як захисники "народної ініціативи боротьби за поширення демократії, повалення тоталітарних режимів, захисту прав і свобод людини" тощо.

Спостерігається тенденція виділення як окремих самостійних суб'єктів інформаційно-психологічного протиборства низки провідних американських, ізраїльських, британських, меншою мірою німецьких і французьких, а також російських транснаціональних корпорацій, які намагаються вийти з-під контролю держави (зокрема "імперії" Березовського, Гусинського, Хадарковського). На сучасному етапі процесу глобалізації для реалізації власних корпоративних інтересів нинішні ТНК намагаються використовувати потенціали сучасних держав, насамперед власних національних.

Останніми роками набула поширення наукова гіпотеза про намагання сучасних ТНК домогтися через ГОП з урядами держав визнання ними транснаціональних господарських об'єднань суб'єктами міжнародного публічного права. Таке визнання має на меті досягнення необмеженого владного статусу "суверена", який нині є монополією лише держав.

З цією метою ТНК намагаються впливати на формування правлячих еліт сучасних держав, впроваджуючи в урядові структури власну агентуру впливу з числа так званої "компрадорської буржуазії", насамперед фінансово-банківської, або здійснюючи вербування провідних політичних, громадських діячів і авторитетних вчених держав, залучаючи їх до діяльності в закритих транснаціональних елітарних організаціях, утворених на принципах масонського руху.

Одночасно поширюються ідеї формування так званих економіко-політичних міждержавних об'єднань на зразок Європейського союзу та Північноамериканського союзу (США, Канада, Мексика).

У нинішніх умовах намагання з боку ідеологів, які забезпечують реалізацію корпоративних інтересів ТНК, спрямувати зусилля народів земної кулі на поступове зниження ролі держав у суспільних відносинах звести їхню роль до мінімуму. Таким чином усунути держави як чинник, що заважає нинішнім ТНК отримувати надприбутки та керувати всесвітніми процесами через так звану наддержавну структуру "світовий уряд", який покликаний захищати корпоративні інтереси ТНК.

У кожній з таких організацій залежно від масштабів їх діяльності та можливостей (не в останню чергу фінансових) може бути власна концепція інформаційної війни (16).

Концепція інформаційної війни - це система поглядів на специфіку організації, управління, стратегію і тактику реалізації окремих комплексних легальних і конспіративних заходів, таємних операцій, актів інформаційно-психологічної агресії; на специфіку використання в них всього арсеналу сил, засобів та методів вигідного інформаційно-психологічного впливу і тиску на супротивника для досягнення запланованих тактичних і стратегічних цілей.

Незважаючи на сучасні тенденції, реальність свідчить, що найбільшими можливостями для організації та проведення IB поки що володіє саме спеціально утворена суспільно-політична владна організація суспільства - держава-суверен в особі системи органів влади та державного управління.

Слід зазначити, що нині у більшості розвинутих країн світу вже сформувалися власні системи поглядів щодо використання IB як інструменту зовнішньої політики. Кожна з таких теоретичних систем (концепцій) досить індивідуальна та має національні особливості, напрями і пріоритети інформаційної політики цих держав. У сучасних умовах інформаційне суспільство ще не винайшло і не розробило ефективного способу універсальної протидії IB: виявлення, попередження та придушення її джерел; використання сил, засобів і методів ІПВ.