Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - 3.2.4. Інформаційна зброя

Найбільшу тривогу викликає нарощування американцями зусиль щодо створення якісно нового виду зброї - інформаційної, а також розробка нових форм ведення ІВ.

До інформаційної зброї американські фахівці відносять комплекс програмних і технічних засобів, призначених для контролю інформаційних ресурсів конфронтуючої сторони та втручання в роботу її інформаційно-управлінських систем". Інформаційна зброя включає засоби знищення, перекручування, розкрадання та затримку інформації, подолання систем захисту інформації, дезорганізації роботи технічних сегментів систем управління, інші можливості.

Окрім військової галузі, інформаційна зброя також може використовуватися в економічній, банківській, соціальній та інших сферах з метою: 1) дезорганізації діяльності управлінських структур, транспортних потоків і засобів комунікації; 2) блокування діяльності окремих підприємств та банків, а також цілих галузей промисловості шляхом порушення багатоланкових технологічних зв'язків і системи взаєморозрахунків, проведення валютно-фінансових махінацій тощо; 3) Ініціювання великих техногенних катастроф на території супротивника внаслідок порушення штатного управління технологічними процесами та об'єктами, що мають справу з великими об'ємами небезпечних речовин і високих концентрацій енергії; 4) масового поширення і впровадження у свідомість людей визначених уявлень, звичок і поведінкових стереотипів; 5) викликання невдоволення чи паніки серед населення, а також провокування деструктивних дій різних соціальних груп.

ВІВ американські фахівці виділяють наступальні та оборонні інформаційні операції, які можуть проводитися окремими особами, диверсійними та терористичними групами чи спеціально підготовленими військовими формуваннями. Важливе місце при цьому займають психологічні операції, здійснювані з метою впливу на громадську думку чи конкретних людей.

Основними об'єктами під час застосування інформаційної зброї у мирний та воєнний час є: 1) комп'ютерні системи та системи зв'язку, використовувані державними та урядовими організаціями у виконанні їхніх управлінських функцій; 2) військова інформаційна інфраструктура, яка вирішує завдання в управлінні військами і бойовими засобами збору та обробки інформації в інтересах збройних сил; 3) інформаційні та управлінські структури банків, транспортних і промислових підприємств; 4) засоби масової інформації, насамперед електронні (радіо, телебачення і т. ін.), а також друковані.

Такий підхід відводить для розвідувального співтовариства США одну з ключових ролей в ІВ. Особлива увага приділяється придбанню агентури впливу на різних рівнях державної влади, політичних і громадських організацій, ЗМІ та соціальних верств населення.

Можна стверджувати, що окремі елементи ІП останніми роками не раз використовувалися США в різних міжнародних конфліктах. Водночас тільки після закінчення війни у Перській затоці ("Буря в пустелі") США уперше відкрито заявили про широкомасштабне використання інформаційної зброї під час бойових дій.

Незважаючи на те, що фахівці відзначали допущену американцями низку серйозних прорахунків у застосуванні інформаційної зброї під час війни в Перській затоці, у США як під час бойових дій, так і після було розгорнуто пропагандистську кампанію, яка мала декілька цілей:

по-перше, сприяти зусиллям американського керівництва щодо створення як усередині країни, так і за її межами уявлення про США як про визнаного світового лідера, продемонструвавши американську перевагу в сфері військових інформаційних технологій, які мають стати, поряд із ядерною зброєю, одним з основних стримуючих чинників;

по-друге, переконати американських платників податків і законодавців у необхідності та доцільності виділення бюджетних коштів на удосконалення інформаційної зброї, що, на думку його прихильників, дасть змогу США здобувати перемогу в будь-яких військових конфліктах з мінімальними втратами серед американських військовослужбовців. Поряд із різними пропагандистськими кампаніями військово-політичним керівництвом США робляться конкретні практичні кроки щодо створення матеріальної бази інформаційної війни. Одночасно проблеми забезпечення інформаційної безпеки розглядаються ними як один із пріоритетних напрямків забезпечення національної безпеки Сполучених Штатів.

3.2.5. Характеристика заходів концептуального і нормативного забезпечення проведення інформаційної війни
3.2.6. Організаційні заходи вдосконалення механізму реалізації інформаційної війни
3.2.7. Характеристика виконавчих суб'єктів інформаційної війни
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА
4.1. Теоретико-правові аспекти концептуального підходу Російської Федерації до визначення геостратегії та тактики її реалізації у сфері глобального і регіонального інформаційно-психологічного протиборства
4.1.1. Загальна характеристика парадигми побудови концептуальних основ теорії інформаційної війни та державної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства
4.1.2. Особливості російського бачення пріоритетів геополітичної конкуренції в сучасному інформаційному суспільстві
4.1.3. Загальна характеристика основних понять теорії забезпечення РФ протидії агресивному інформаційно-психологічному впливу іноземних держав, організацій і фізичних осіб
4.2. Теоретико-правові та організаційні принципи, формування у РФ виконавчого механізму для реалізації державної політики інформаційного протиборства
4.2.1. Теоретико-правові основи визначення поняття "державна система інформаційного протиборства РФ"
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru