Інформація сьогодні стала рушійною силою суспільства. Постіндустріальні країни по-іншому ставляться до інформації, розуміючи, що будь-яка дипломатична, економічна, військова дія обов'язково має інформаційні та психологічні наслідки. Є вербальні та невербальні комунікативні дії. Прикладом вербальної може бути доповідь чи стаття в газеті. Прикладом невербальної дії може стати виступ оркестру чи переміщення військових з'єднань. Але й вони можуть розглядатися як комунікація, мати відповідні психологічні наслідки. І вони, справді, використовуються в суспільстві.

Перші варіанти масового суспільства, яке ми знаємо сьогодні, склалися в кінці минулого століття в США і Великій Британії. XX ст. характеризується також новою роллю інформації у людській цивілізації, коли без неї унеможливлюється життя суспільства. Ці два складники – масовість і нова роль інформації у структурі цивілізації – сформували можливості для військового застосування інформаційних і комунікаційних технологій. Адже сьогодні виведення з ладу якогось комп'ютера чи інформаційної системи може спричинити призупинення функціонування однієї з конкретних сфер суспільства.

Відкриття таких каналів масової комунікації, як радіо, кіно, телебачення, що теж відбулося в XX ст., теж якісно змінило технології впливу. Ці канали характеризуються тим, що побудовані не лише на інформації, але й на продукуванні розваги, тому їхній вплив на населення незвичайно зріс. У ситуації військового протистояння увага до них може штучно збільшуватися за допомогою, наприклад, такого методу, як передача списків загиблих чи тих, що потрапили в полон. Це відразу збільшує відповідну аудиторію.

Інформаційна політика аналізує організацію інформаційного простору, типи споживання інформаційного продукту на певній території, інформаційні уподобання населення. Її також цікавить використання інформаційного ресурсу для різних суспільних цілей.

Інформаційна політика може допомагати у вирішенні економічних, соціальних, військових завдань, оскільки сучасні суспільства значною мірою побудовані на своїй інформаційній складовій.

Цей посібник слід розглядати як перший варіант такого викладу, в якому розглядаються основні проблеми інформаційної політики. Інші дослідники запропонують свої варіанти.

Розділ 1. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

1.1. Інформаційна політика на сучасному етапі.

1.2. Інформаційне суспільство і відкритість влади.

1.3. Загрози в інформаційній сфері.

1.4. Державна інформаційна політика у контексті інтеграції України в ЄС.

1.5. Телебачення в системі соціальних комунікацій суспільства.

1.6. Імідж України: варіанти можливих інформаційних стратегій.

1.7. "Перебудова" в контексті породження сучасної міфології.

1.1. Інформаційна політика на сучасному етапі

Всі держави проходять шлях від аграрного до індустріального суспільства, а потім – до інформаційного. Важелями впливу (виробничими силами, найголовнішими складовими) на кожному з цих етапів є принципово різні елементи. На першому – земля, на другому – машини, на третьому – інформація. В інформаційному суспільстві найбільша кількість людей зайнята обробкою і породженням інформації. Сьогодні людство увійшло саме в інформаційну цивілізацію. У результаті цілі країни (типу Японії) можуть жити за рахунок вироблення і продажу інформації.

До речі, військові теоретики саме за цими складовими і класифікують типи можливих війн. Війна агарного суспільства велася за захоплення землі, індустріального – за машини, війна інформаційного суспільства ведеться за інформацію. Майбутню війну військові бачать у новому ракурсі. Вона вже не буде просто інформаційною, війна 2025 року розглядається як війна знань. Оскільки знання дають можливість приймати рішення, неправильні знання дадуть неправильні рішення.

Супротивник буде завжди приймати невірні рішення, якщо він буде базуватися на неправильних знаннях. Один із під напрямків цього напрямку зветься "управлінням сприйняттям": ми не змінюємо об'єкти, оскільки в багатьох випадках це неможливо, а змінюємо сприйняття їх. І в нашому звичайному життя, наприклад, такий канал, як телебачення, теж весь час змінює наше сприйняття фігур і подій.

Інформаційна політика визначає закони функціонування інформаційної сфери. Коли ефективно працює система ЗМІ суспільства, це дає змогу швидко вирощувати нову еліту, активно обговорювати нові проекти, сприяти прозорості влади, наближати її дії до населення. Законом взаємодії влади і населення є адекватне функціонування комунікації між владою і населенням. Не тільки населення має чути владу, а й влада має прислухатися до думки і слова свого населення.

Інформаційна безпека полягає в аналізі загроз, які можуть виникнути в інформаційній сфері, і створенні умов для запобігання їхньому виникненню. У першу чергу це стосується різноманітних технічних аспектів передавання й обробки інформації. Сьогодні в Україні розробляється концепція державної інформаційної політики, а також концепція інформаційної безпеки. Росія має додатково концепцію переходу до інформаційного суспільства. Європейський Союз також прийняв велику кількість документів з переходу до інформаційного суспільства.

Останні роки продемонстрували чітку залежність процесів стабілізації/дестабілізації сучасних держав від того чи іншого функціонування їх інформаційних інфраструктур. Це результати загибелі підводного човна "Курськ" в Росії, коли невідповідні ті дії, з погляду впливових ЗМІ, президента Росії реально похитнули рівень довіри до першої особи; вибори в Югославії, де президента, який пережив дві війни й економічну блокаду, вдалося зняти суто мирними засобами – інформаційною кампанією до і особливо після виборів; касетний скандал в Україні, який теж переживається досить болісно. Тобто на сьогоднішній день з'явився новий тип інструментарію, до якого виявилися неготовими сучасні держави.

У свою чергу США не бачать у найближчі 10–15 років рівного собі супротивника, одночасно вони вважають, що їм слід боятися виключно асиметричної інформаційної загрози, і вони вкладають великі кошти саме в забезпечення своєї стабільності проти таких загроз. США відмовилися підписувати будь-які міжнародні договори в сфері інформаційних війн, вони готові лише співробітничати проти інформаційного тероризму.

Ефективна інформаційна інфраструктура є запорукою розвитку будь-якої держави, оскільки:

1) дає змогу різко скоротити час на висунення та обговорення нових ідей, проектів, людей;

2) дає змогу розробляти найбільш ефективну галузь економіки – економіку інформації, економіку з виробництва нових знань;

3) спрямовує країну на той самий шлях розвитку, по якому іде сьогодні все людство.

Можна зазначити, що ефективна інформаційна інфраструктура здатна допомогти державі в вирішенні багатьох політичних, економічних, дипломатичних, військових завдань, що є набагато дешевшим варіантом реалізації.

Принципові зміни не дають змоги використовувати сьогодні старі моделі управління інформаційним простором. Серед найважливіших характеристик слід зазначити таке.

Катастрофічне зростання інформаційних потоків, що робить процес контролю майже неможливим.

Поява таких нових видів комунікацій, як Інтернет, що поєднують в собі одночасно індивідуальні й масові характеристики, в той час як всі процеси контролю зорієнтовані або на індивідуальні, або на масові комунікації.

Демократизація суспільства не дає змоги взагалі застосовувати старі системи контролю.

Бюрократичні системи контролю (на кшталт міністерств чи відомств, а саме тільки їх здатна породжувати держава) можуть відстежувати лише сталі показники (наприклад, мова газети чи каналу), вони не здатні реагувати на змінні, динамічні показники.

Завданням держави в цьому плані стає не розповсюдження однієї і тієї самої інформації по всій країні, а забезпечення розповсюдження різноманітної інформації, альтернативних думок, але з поданням потужної державної думки. Адміністрація США вже давно намагається надати громадськості свій продукт, який виявляється більш інтелектуально вдалим і насиченим. Роблять це 60–70 співробітників Служби комунікації Білого дому. І вони завжди виграють у своїх опонентів, оскільки займаються саме стратегічними комунікаціями, а не тактичними, до яких належить робота прес-служби.

Чому сьогодні значна увага приділяється інформаційному простору? Що так принципово змінилося у світі? Сьогодні людство віднайшло нові технологічні можливості для роботи зі своїми старими проблемами. Саме інформаційний простір використовується як інструментарій для вирішення соціальних, політичних, економічних чи військових завдань. Слід відразу визнати, що з давніх-давен до нього привертається суттєва увага політиків і військових. Але від випадкового використання цього інструментарію в минулому світ перейшов до його системного застосування. До того ж глобалізація зробила роль інформації ще більш важливою. Сьогоднішня економіка, політика, туризм повністю залежать від зовнішніх чинників. Інформаційний статус держави, її представлення в світовому інформаційному просторі є часткою її політичної чи економічної ваги в світі. Немає держав, статус яких в інформаційній площині, суттєво відрізнявся би від статусу в інших площинах. Але це не є випадковим процесом, сильна держава займається своїми іміджевими процесами на рівні з іншими.

Дослідники міжнародних відносин нині виділяють четвертий вимір відносин – інформаційний, констатуючи його рівність з такими відомими вимірами, як дипломатичний, економічний та військовий. Йдеться вже не просто про інформаційну цивілізацію, в яку вступили розвинуті держави, а про постінформаційну. Останні події в світі, пов'язані з "терористичним вереснем", яскраво демонструють важливість такої складової держави, як інформаційна. У випадку збройних конфліктів виникає потреба в легітимізації застосування сили, у змінах ставлення до цінностей, оцінок однієї культури іншою.

Тероризм як феномен взагалі досить тісно пов'язаний з використанням мас-медіа.

Останній конфлікт, який розпочався 11 вересня, також продемонстрував зіткнення нової мережевої ідеології зі старою, ієрархічною, коли мережа, розкидана по різних країнах, виступила проти держави. Це змінило тип війни, але й також змінює типи інформаційної роботи, наприклад, аналітики Пентагона пропонують серед іншого контроль наративів, що функціонують в такій мережі, оскільки саме вони виправдовують розвиток подій, визначають, хто правий, а хто – ні. Пропонується і те, що досить часто використовується у політичній боротьбі: віднайти іншу людину в мережі, якій присвятили всю свою серйозність і увагу, тим самим відволікаючи мережу від агресивного типу лідера.

Найсильнішим каналом комунікації з точки зору можливостей по впливу на масову свідомість стало телебачення. Декілька десятків року тому, це було радіо. Через десяток років таким найголовнішим каналом стане Інтернет. Отже, домінуючий канал в суспільстві весь час змінюється. Інтернет поступово надає все більше можливостей для "демасифікації" (термін Е. Тоффлера) соціальних комунікацій, оскільки на відміну від ЗМІ там кожен сам керує тим, що хоче прочитати.

Всі країни захищають себе і свій імідж, вкладаючи в це серйозні фінансові, матеріальні, інформаційні ресурси. Вони будують власний імідж за конкретними пріоритетами. Великобританія, наприклад, вкладає кошти в інформаційну підтримку розвитку туризму та залучення до країни іноземних студентів. Є також процеси інтенсивного створення негативного іміджу країни іззовні, коли такі політичні завдання виникають. Можна згадати перебудову, коли системний підхід, ініційований іззовні, призвів до зміни соціального ладу. Маючи в арсеналі можливостей такі процеси, а сьогодні вони можуть бути набагато полегшені у зв'язку з існуванням Інтернету, слід мати і варіанти протидії, оскільки жодна ефективна технологія ніколи не піде "у відставку", поки вона залишається ефективною. Навпаки подібні технології з кожним роком стають все більш витонченими.

Розвиток інформаційної сфери відкриває нові можливості для України в галузі економіки, політики, міжнародних відносин. Це те, що вже давно робиться усіма країнами, в різних обсягах і з різної інтенсивністю. Колись один з американських президентів сказав, що долар, вкладений в пропаганду, дає більше, ніж десять, що були вкладені в озброєння, оскільки він працює відразу і реально, а ті десять будуть знаходитися в очікуванні.

Треба займатися інформаційною стороною будь-якої дії, яка буде мати результативність виключно тоді, коли буде мати не лише інформаційне висвітлення, а й інформаційну підготовку, яка активно провадиться до того, як наступить сама дія, і інформаційну підтримку у вигляді уваги до події після її закінчення. Ніколи не буває пізно. Наприклад, саме тепер Б. Клінтон займається виправленням свого іміджу з приводу не того реагування на тероризм за часи його президентства. У рекомендаціях Європейської Ради "Європа та глобальне інформаційне суспільство" зазначає: "Інформаційне суспільство має більший потенціал для удосконалення якості життя європейських громадян, підвищення ефективності нашої соціальної та економічної організації, а також підсилення громадської згуртованості". Всі ці завдання стоять і перед українським суспільством.